За цими критеріями суб’єкти господарювання незалежно від фор­ми власності розподіляються за високим, середнім та незначним сту­пенем ризику для безпеки життя і здоров’я людей.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулю­ється Законом України «Про охорону праці», законами України «Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку», «Про забезпе­чення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Кодек­сом цивільного захисту України, іншими нормативно-правовими ак­тами та положеннями про ці органи, які затверджуються Президен­том України.

1. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» у ст. 39 визначає поняття та основні за­вдання державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Таким є діяльність органів державної санітарно-епідеміологічної служби щодо контролю за дотриманням юридичними і фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, змен­шення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров’я людей та щодо застосування заходів правового характеру до порушників.

Основними завданнями відповідної діяльності вважаються:

- нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої вла­ди, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, органі­заціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів;

- нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів на­вколишнього середовища на здоров’я населення;

- нагляд за дотриманням санітарного законодавства;

- проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і надання дозволів на їхнє використання.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється ви­бірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за пла­нами органів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації або ж за за­явами громадян.

Результати такої перевірки оформляються відповідним актом, фор­ма і порядок складання визначаються центральним органом виконав­чої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Згідно з Положенням про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, яке було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1109 (у редакції постанови Кабінету Міні­стрів України від 19 серпня 2002 року № 1217 (1217-2002-п)), такий нагляд здійснюється головними державними санітарними лікарями, їхніми заступниками, іншими посадовими особами, а також устано­вами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у по­рядку запобіжного та поточного нагляду.

2. Відповідно до ст. 64 Кодексу цивільного захисту України цен­тральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організо­вувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів із питань техно­генної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварій­но-рятувальних служб. У складі цього органу сформовані органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду та нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки, а також підрозділи забез­печення й інші структурні підрозділи.

Державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки здійс­нюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

3. Законом України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» державний нагляд у цій сфері покладається на орган дер­жавного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, який здійсню­ють державні інспектори з ядерної та радіаційної безпеки. Централь­ним органом виконавчої влади, що є головним у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної по­літики у сфері безпеки використання ядерної енергії, вважається Державна інспекція ядерного регулювання України. Положення про цю інспекцію затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №403/2011.

Державна інспекція ядерного регулювання України відповідно до покладених на неї завдань здійснює:

- державний нагляд за дотриманням законодавства, умов виданих документів дозвільного характеру, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту ядерних установок, ядер­них матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого ви­промінювання, обліку та контролю ядерних матеріалів та інших дже­рел іонізуючого випромінювання;

- нагляд за технічним станом, режимами експлуатації та рівнем аварійної готовності систем (елементів), важливих для безпеки атом­ної електростанції, кваліфікацією та діями персоналу атомної елек­тростанції, що забезпечує її ядерну та радіаційну безпеку, а також за реалізацією заходів, спрямованих на запобігання аварії у процесі ви­робництва і використання джерел іонізуючого випромінювання, на ядерних установках, об’єктах, призначених для поводження з радіо­активними відходами, та уранових об’єктах, на забезпечення готов­ності підприємств, установ і організацій до ліквідації її наслідків;

- нагляд за службовим розслідуванням радіаційних аварій та об­лік таких аварій; застосування у межах своїх повноважень примусо­вих заходів до юридичних і фізичних осіб у разі порушення ними за­конодавства, умов виданих документів дозвільного характеру, норм, правил і стандартів із ядерної та радіаційної безпеки, вимог фізично­го захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних від­ходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, обліку та контро­лю ядерних матеріалів та інших джерел іонізуючого випромінювання.

Вона також:

- обмежує, припиняє, зупиняє експлуатацію підприємств, установ, організацій, ядерних установок, об’єктів, призначених для поводжен­ня з радіоактивними відходами, установок із джерелами іонізуючого випромінювання у разі порушення вимог ядерної та радіаційної без­пеки або неспроможності дотримання цих вимог;

- відстороняє персонал від діяльності, пов’язаної зі здійсненням безпосереднього управління реакторною установкою, та посадових осіб експлуатуючої організації від виконання службових обов’язків щодо здійснення організаційно-розпорядчих функцій, пов’язаних із забезпеченням ядерної та радіаційної безпеки, у разі порушення ними законодавства, умов виданих документів дозвільного характе­ру, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, вимог фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоак­тивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, облі­ку та контролю ядерних матеріалів та інших джерел іонізуючого ви­промінювання;

- передає правоохоронним органам акти перевірок про порушення установлених законами, іншими нормативно-правовими актами ви­мог ядерної та радіаційної безпеки, фізичного захисту ядерних уста­новок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, обліку та контролю ядерних матеріалів та інших джерел іонізуючого випромінювання.

Державний нагляд за дотриманням законодавства, умов виданих документів дозвільного характеру, норм, правил і стандартів з ядер­ної та радіаційної безпеки, вимог фізичного захисту ядерних устано­вок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іоні­зуючого випромінювання, обліку та контролю ядерних матеріалів та інших джерел іонізуючого випромінювання здійснюють державні ін­спектори Державної інспекції атомного регулювання України, які ма­ють право відвідувати безперешкодно в будь-який час підприємства, установи та організації всіх форм власності для проведення у межах своїх повноважень відповідних перевірок, а також мають інші права, передбачені законом.

Що стосується громадського контролю за додержанням законодав­ства про охорону праці, то його здійснюють професійні спілки, їхні об’єднання в особі своїх виборних органів і представників. У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський конт­роль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють уповноважені найманими працівниками особи, які діють відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом ви­конавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Ще одним законодавчим актом, що встановив загальні підходи до визначення правових та організаційних засад, основних принципів і порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері госпо­дарської діяльності, а також повноваження органів державного нагля­ду (контролю), їхніх посадових осіб, права, обов’язки та відповідаль­ність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагля­ду (контролю) є Закон України «Про основні засади державного на­гляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Він, зокрема, передбачив, що виключно законами встановлюють­ся: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види такої діяльності, що є пред­метом державного нагляду (контролю); повноваження органів дер­жавного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготов­лення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; ви­черпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спо­сіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

У Законі України «Про основні засади державного нагляду (конт­ролю) у сфері господарської діяльності» передбачено також, що дер­жавний нагляд (контроль) за охороною праці здійснюється за такими принципами:

- пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров’я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфе­рі господарської діяльності;

- підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади;

- рівності прав і законних інтересів усіх суб’єктів господарювання;

- гарантування прав суб’єкту господарювання;

- об’єктивності та неупередженості здійснення державного на­гляду (контролю);

- наявності підстав, визначених законом, для здійснення держав­ного нагляду (контролю);

- відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю);

- неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю);

- невтручання органу державного нагляду (контролю) у статутну діяльність суб’єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону;

- відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб’єкту господарювання внаслі­док порушення вимог законодавства;

- дотримання умов міжнародних договорів України;

- незалежності органів державного нагляду (контролю) від полі­тичних партій та будь-яких інших об’єднань громадян;

- наявності одного органу державного нагляду (контролю) у скла­ді центрального органу виконавчої влади.

Важливо знати, що Закон України «Про основні засади державно­го нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширю­ється на відносини, що виникають під час здійснення заходів держав­ного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки.

2. Держгірпромнагляд та його повноваження у сфері промислової безпеки та охорони праці

Відповідно до Положення про Державну службу гірничого на­гляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Пре­зидента України від 6 квітня 2011 року № 408/2011, вказана служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямо­вується і координується Кабінетом Міністрів України через міні­стра енергетики та вугільної промисловості України (згідно зі Схе­мою організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, затвердженої Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010).

Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконав­чої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибухо­вими матеріалами промислового призначення.

Основними завданнями Держгірпромнагляду України є:

- реалізація державної політики у сфері промислової безпеки, охо­рони праці, здійснення державного гірничого нагляду, охорони надр, промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, а також внесення пропозицій щодо її формування;

- здійснення комплексного управління у сфері промислової безпе­ки, охорони праці, а також контролю за виконанням функцій держав­ного управління охороною праці міністерствами, іншими централь­ними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами міс­цевого самоврядування;

- організація та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань:

а) промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення ро­біт юридичними та фізичними особами, які відповідно до за­конодавства використовують найману працю;

б) геологічного вивчення надр, їхнього використання та охо­рони, а також використання і переробки мінеральної сиро­вини;

в) безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення;

г) безпечного проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів вій­ськового призначення;

ґ) трубопровідного транспорту, функціонування ринку природ­ного газу та діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки та потенційно небезпечними об’єктами.

Для виконання цих завдань Держгірпромнагляд України має право в установленому порядку:

- залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців (за їхньою згодою), працівників централь­них та місцевих органів виконавчої влади;

- одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їхніх посадових осіб;

- скликати наради, створювати комісії та робочі групи;

- користуватися відповідними інформаційними базами даних дер­жавних органів, державними, зокрема урядовими, системами зв’язку і комунікацій, мережами спеціального зв’язку та іншими технічними засобами;

- безперешкодно здійснювати заходи державного нагляду суб’єктів господарювання, а також об’єктів виробництва фізичних осіб у при­сутності роботодавця або його представника з питань додержання за­конодавства, що належать до її компетенції;

- визначати обсяги та періодичність проведення заходів державно­го нагляду (контролю) у межах компетенції;

- одержувати від роботодавців і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та ін­формацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактич­ної роботи, причини порушень законодавства та про вжиття заходів щодо їхнього усунення;

- здійснювати комплексні перевірки за участю інших органів дер­жавного нагляду;

- видавати у визначеному порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповід­но до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов’язкові до виконання припи­си (розпорядження) про усунення порушень і недоліків у сфері про­мислової безпеки, охорони праці, геологічного вивчення, викорис­тання, охорони надр та безпечної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки;

- видавати у визначеному законодавством порядку рішення на під­ставі матеріалів за результатами проведення технічного розслідуван­ня обставин та причин виникнення аварій, пов’язаних із використан­ням газу в побуті, які є обов’язковими до виконання органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами;

- зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, спо­руд, приміщень та інших виробничих об’єктів, виготовлення та екс­плуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, виконання певних робіт, зокрема пов’язаних із користуванням надрами, застосуванням нових небезпечних речовин, реалізацію продукції шляхом видачі розпорядчого документа про за­борону зазначеного у випадках, передбачених законодавством, а та­кож анулювати видані дозволи і ліцензії до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників;

- притягати у межах компетенції до адміністративної відповідаль­ності посадових осіб, працівників і громадян за порушення законо­давства;

- притягати за порушення законодавства про охорону праці, неви­конання розпоряджень посадових осіб юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, до сплати штрафу;

- надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб обійманій посаді, передавати матеріали органам про­куратури для притягнення осіб до відповідальності, встановленої за­коном;

- надсилати подання про зупинення та анулювання дії спеціальних дозволів на користуванням надрами;

- представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних дого­ворів;

- залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, зокрема на договірній основі, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади;

- залучати вчених, спеціалістів органів виконавчої влади, підпри­ємств, установ та організацій (за погодженням з їхніми керівниками), представників громадських організацій (за згодою) до розгляду пи­тань, що належать до її компетенції;

- скликати у визначеному порядку наради з питань, що належать до її компетенції;

- утворювати за погодженням з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади комісії, експертні та робочі групи;

- організовувати і здійснювати видавничу діяльність з метою ви­світлення державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду;

- заслуховувати звіти посадових осіб центральних та місцевих ор­ганів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, установ, організацій із питань промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, геологічного вивчення, вико­ристання та охорони надр, безпеки поводження з вибуховими матеріа­лами промислового призначення;

- здійснювати захист своїх прав та законних інтересів у суді.

Держгірпромнагляд України здійснює свої повноваження безпосе­редньо та через свої територіальні органи в областях, місті Києві, у місті обласного зна­чення Кривий Ріг. Держгірпромнагляд України у межах своїх повно­важень видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які під­писуються Головою Держгірпромнагляду України.

Очолює Держгірпромнагляд України Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підста­ві пропозицій міністра, та звільняє з посади Президент України. Голо­ва Держгірпромнагляду України може мати не більше двох заступни­ків. Заступники Голови Держгірпромнагляду України призначаються за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропо­зицій Голови Держгірпромнагляду України, погоджених із міністром, та звільняються з посад також Президентом України.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держгірпромнагляду України, обговорення найважливіших напрямів її діяльності утворюється колегія у складі Голови Держгірпромнагля­ду України (голова колегії), його першого заступника та заступника за посадою, визначених міністром посадових осіб МНС України. У разі потреби до складу колегії можуть входити керівники структур­них підрозділів Держгірпромнагляду України, а також у встановле­ному порядку інші особи. Рішення колегії вводяться в дію наказами Держгірпромнагляду України.

Загальний перелік прав посадових осіб органів державного контро­лю міститься у ст. 8 Закону України «Про основні засади державно­го нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Це, зокре­ма, такі:

- вимагати від суб’єкта господарювання усунення виявлених пору­шень вимог законодавства;

- вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню дер­жавного нагляду (контролю);

- відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що ви­никають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;

- надавати (надсилати) суб’єктам господарювання обов’язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків;

- накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені за­коном.

Крім цих повноважень, посадові особи спеціально уповноважено­го центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною пра­ці здійснюють також визначені у ст. 39 Закону України «Про охорону праці» інші права та обов’язки.

Вони мають право:

- безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об’єк­ти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства вико­ристовують найману працю, та здійснювати у присутності роботодав­ця або його представника перевірку додержання законодавства з пи­тань, віднесених до їхньої компетенції;

- одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові чи усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та ін­формацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактич­ної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їхнього усунення;

- видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповід­но до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов’язкові для виконання припи­си (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охо­рони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об’єктів підвище­ної небезпеки;

- забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію під­приємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, буді­вель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцен­зій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, ви­нних у порушенні законодавства про охорону праці;

- надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих по­садових осіб обійманій посаді, передавати матеріали органам прокура­тури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із законом.

Рішення посадових осіб Держгіпромнагляду за необхіднос­ті обґрунтовуються результатами роботи та висновками експертно-технічних центрів, дослідних, випробувальних лабораторій та інших підрозділів (груп) технічної підтримки, що функціонують у складі ор­ганів державного нагляду за охороною праці відповідно до завдань ін­спекційної служби або створюються і діють згідно із законодавством як незалежні експертні організації. Наукова підтримка наглядової ді­яльності здійснюється відповідними науково-дослідними установами.

Посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці є державними служ­бовцями, і на них поширюється чинність Закону України «Про дер­жавну службу». Вони несуть відповідальність згідно із законом за ви­конання покладених на них обов’язків і мають право носити форме­ний одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Перелік повноважень посадових осіб Держгіпромнагляду є дещо вужчим, ніж це передбачено міжнародними договорами. Так, Конвен­ція Міжнародної організації праці № 81 від 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікована Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-ІУ, передбачає, що інспектори праці, за­безпечені відповідними документами, які засвідчують їхні повнова­ження, мають право:

- безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку го­дину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;

- проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції;

- здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, зокрема:

- наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосу­вання правових норм;

- вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших докумен­тів, ведення яких приписано національним законодавством із питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;

- зобов’язувати вивішувати об’яви, які вимагаються згідно з пра­вовими нормами;

- вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речо­вин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлен­ня роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або ре­човини були вилучені або взяті з цією метою.

У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди ви­конанню їхніх обов’язків.

Зважаючи на перелік повноважень, що міститься у наведеній кон­венції МОП, можна зробити висновок про доцільність визначення відносин щодо здійснення нагляду за дотриманням законодавства про охорону праці зі сфери дії Закону України «Про основні засади дер­жавного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

3. Порядок здійснення державного нагляду за охороною праці

Згідно з Положенням про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промисло­вої безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України державний нагляд (контроль) здійснюється шляхом проведення по­садовими особами Держгірпромнагляду України перевірок (обсте­жень) юридичних осіб, установ, підприємств, організацій, їхніх від­окремлених підрозділів, філій, представництв та фізичних осіб, що використовують найману працю. Об’єктами перевірки можуть бути й окремі виробничі об’єкти суб’єктів господарювання - виробничі цехи та дільниці, машини і механізми, промислові майданчики, інші від­окремлені виробничі структурні підрозділи.

Зокрема, Положення розроблено відповідно до Конвенцій Міжна­родної організації праці № 81 від 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», ратифікованої Законом України від 8 ве­ресня 2004 року № 1985-ІУ, та № 129 від 1969 року «Про інспек­цію праці в сільському господарстві», що ратифікована Законом Укра­їни від 8 вересня 2004 року № 1986-ІУ, а також на виконання Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфе­рі господарської діяльності», «Про охорону праці», Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки Украї­ни.

Цей акт встановлює процедуру проведення перевірок під час здій­снення державного нагляду (контролю) за додержанням законів та ін­ших нормативно-правових актів з питань:

- промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю;

- геологічного вивчення надр, їхнього використання та охорони, а також використання і переробки мінеральної сировини;

- безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення;

- безпечного проведення робіт з утилізації звичайних видів боє­припасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового при­значення;

- трубопровідного транспорту, функціонування ринку природно­го газу та діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки та потенційно небезпечними об’єктами.

Перевірки, які здійснюються Держгіпромнаглядом, поділяють­ся на планові та позапланові. Перелік питань для здійснення плано­вих заходів державного нагляду у сфері промислової безпеки, охо­рони праці та гірничого нагляду міститься у додатку до уніфікова­ної форми «Акти перевірки суб’єкта господарювання (виробничого об’єкта)», затвердженому наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11 серпня 2011 року № 826.

Періодичність здійснен­ня планових перевірок суб’єктів господарювання та їхніх виробничих об’єктів визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері промислової безпеки та охорони праці і визначається періодичність про­ведення планових заходів державного нагляду (контролю), затвердже­них постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2009 року №413.

Критеріями, за якими оцінюється ступінь ризику від проваджен­ня господарської діяльності у сфері промислової безпеки та охорони праці, вважаються певні види господарської діяльності або виконува­них робіт, які можуть становити потенційну загрозу життю і здоров’ю людей. Ці критерії встановлюються з метою здійснення державного нагляду (контролю) посадовими особами центрального органу вико­навчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, за додержанням вимог законодавства з промислової безпеки та охоро­ни праці, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промис­лового призначення, а також веденням робіт, пов’язаних із геологіч­ним вивченням надр, їхнім використанням та охороною, використан­ням і переробкою мінеральної сировини.

За цими критеріями суб’єкти господарювання незалежно від фор­ми власності розподіляються за високим, середнім та незначним сту­пенем ризику для безпеки життя і здоров’я людей.

Планова перевірка суб’єкта господарювання, яка передбачає все­бічну перевірку його виробничих об’єктів, проводиться:

- з високим ступенем ризику - не частіше ніж один раз на рік;

- із середнім ступенем ризику - не частіше ніж один раз на два роки;

- з незначним ступенем ризику - не частіше ніж один раз на п’ять років.

У разі коли під час останніх двох планових перевірок суб’єкта господарювання не виявлено порушень, максимально допустима частота планових перевірок суб’єкта господарювання зменшується у два рази (за винятком суб’єкта господарювання з високим ступе­нем ризику).

У разі коли впродовж останніх двох років у суб’єкта господарю­вання через порушення вимог законодавства з промислової безпеки та охорони праці або безпечного поводження з вибуховими матеріа­лами промислового призначення чи проведення робіт, пов’язаних із геологічним вивченням надр, їхнім використанням та охороною, ви­користанням і переробкою мінеральної сировини, стався нещасний випадок зі смертельними наслідками, нещасний випадок із тяжкими наслідками, груповий нещасний випадок із двома і більше працівни­ками незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їхнього здоров’я, максимально допустима частота планових перевірок суб’єкта госпо­дарювання збільшується у два рази.

Якщо за відповідними критеріями суб’єкт господарювання може бути віднесений одночасно до двох або більше груп ризику, то йому надається статус суб’єкта з більш високою групою ризику з числа тих, до яких він може бути віднесений.

У разі порушення встановлених вимог щодо періодичності про­ведення планових перевірок, передбачених законом, суб’єкт господа­рювання має право не допускати посадову особу Держгірпромнагля­ду України до здійснення планової перевірки.

Планові перевірки здійснюються за графіками проведення пере­вірок відповідно до річних або квартальних планів Держгірпромна­гляду України та його територіальних органів, їхніх структурних під­розділів, які затверджуються до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Посадові особи Держгірпромнагляду України мають право прово­дити позапланові перевірки у разі:

- подання суб’єктом господарювання письмової заяви до територі­ального органу Держгірпромнагляду України про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- неподання у встановлений термін суб’єктом господарювання до­кументів обов’язкової звітності без поважних причин, а також пись­мових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких до­кументів;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарю­вання;

- перевірки виконання суб’єктом господарювання приписів, роз­поряджень Держгірпромнагляду України щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів державного нагляду;

- звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьо­му разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального апарату Держгірпромнагляду України;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випад­ку або професійного захворювання, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання;

- в інших випадках, передбачених законами України.

Під час позапланових перевірок як суб’єктів господарювання, так і виробничих об’єктів перевіряються лише ті питання, необхідність пе­ревірки яких стала підставою для здійснення цього заходу.

Планово і позапланово можуть перевірятися як суб’єкт господа­рювання, так і його окремі виробничі підрозділи. Планова перевірка суб’єкта господарювання передбачає всебічну перевірку всіх його ви­робничих об’єктів.

Під час всебічної перевірки суб’єкта господарювання, який має велику кількість виробничих об’єктів (виробничі об’єднання, кор­порації, комбінати, заводи тощо), допускається обмежуватися тільки перевірками служб, які повинні забезпечувати безпечне та безаварій­не виконання робіт, та вибірковими перевірками окремих виробни­чих об’єктів.