У разі відмови керівника суб’єкта господарювання або уповнова­женої ним особи від отримання припису або розпорядження, вони на­правляються рекомендованим листом.

Приписи та розпорядження можуть бути оскаржені до централь­ного апарату Держгірпромнагляду України або до суду в установле­ному законодавством порядку.

Якщо виявлені порушення не потребують їхнього негайного усу­нення, допускається складати припис в інший термін, але не пізніше ніж протягом п’яти робочих днів із дня завершення перевірки.

Про стан виконання припису суб’єкт господарювання повинен письмово у встановлені терміни повідомити посадову особу Держ­гірпромнагляду України, яка видала припис, для чого надсилає їй офі­ційний лист. У листі обов’язково вказуються номер та дата припису, номери порушень та відображається факт їхнього усунення.

Після надходження інформації від суб’єкта господарювання щодо виконання припису посадовою особою Держгірпромнагляду України, яка його видала, проводиться перевірка виконання припису. У разі не­подання суб’єктом господарювання відповідної інформації у встанов­лені терміни Держгірпромнагляд України набуває право на проведен­ня позапланової перевірки суб’єкта господарювання.

Якщо неможливо повністю усунути порушення у встановлений термін, суб’єкт господарювання повинен повідомити про це посадову особу, яка видала припис, та звернутися з клопотанням до відповідно­го органу Держгірпромнагляду України про продовження строку для виконання заходів щодо усунення виявлених порушень. У таких ви­падках проводиться (за потреби) експертиза запланованих заходів.

Поновлення роботи (виробництва) здійснюється на підставі подан­ня суб’єктом господарювання офіційного письмового повідомлення про повне усунення зазначених у розпорядженні порушень, які стали причиною заборони або обмежень, а також результатів перевірки усу­нення цих порушень, яка проводиться у термін не пізніше трьох діб після отримання повідомлення про усунення порушень.

У випадку виявлення під час перевірки порушень вимог законодав­ства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників, відсутності дозволу на виконання робіт підвище­ної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, непроведення у встановленому порядку та в терміни технічного огляду, випробування або експерт­ного обстеження машин, механізмів і устаткування підвищеної небез­пеки та виникнення нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком чи групового нещасного випадку посадова особа Держ­гірпромнагляду України має право заборонити виконання робіт або виробництва.

Якщо під час перевірки буде виявлено факти перевищення допус­тимих норм технологічного навантаження виробничого об’єкта (окре­мого виробництва, машин і механізмів) або якщо дійсний рівень тех­нологічного навантаження створює загрозу життю працівників, уник­нути чого можливо за рахунок його зниження, роботи такого об’єкта (виробництво, експлуатація машин і механізмів) можуть бути обме­жені до допустимого безпечного рівня.

Заборона виконання робіт або виробництва, обмеження виробни­цтва здійснюються на підставі відповідного акта перевірки розпоря­дженням встановленої форми.

У разі прийняття рішення про заборону виконання робіт або вироб­ництва повинно застосовуватися пломбування відповідних об’єктів (машин і механізмів), за винятком таких, пломбування яких є техніч­но неможливим.

Рішення про поновлення роботи (виробництва) приймається поса­довою особою, яка видала припис (розпорядження), переважно в день закінчення перевірки за умови усунення порушень, що призвели до їхньої заборони чи обмеження.

Якщо виконання робіт (виробництва) було заборонено внаслідок настання нещасного смертельного випадку і перевіркою не виявле­но порушень, що дають підставу для заборони подальшого виконання робіт (виробництва), їхнє поновлення здійснюється тільки на підставі акта перевірки. Якщо роботи було припинено внаслідок групового не­щасного випадку, то їхнє поновлення здійснюється центральним апа­ратом Держгірпромнагляду України або його територіальним органом.

Перевірка виконання припису або усунення порушень, що при­звели до заборони виконання робіт або виробництва чи обмеження виробництва, здійснюється шляхом проведення посадовою особою Держгірпромнагляду України, яка видала припис (розпорядження), позапланової перевірки. У разі якщо суб’єкт господарювання може підтвердити достовірність виконання розпорядчого документа акта­ми та документацією суб’єкта господарювання (наказами, відомос­тями, довідками тощо), перевірка достовірності наданої суб’єктом господарювання інформації здійснюється без позапланової перевірки суб’єкта господарювання (виробничого об’єкта) за умови надання ним до відповідного органу Держгірпромнагляду України завірених у встановленому порядку копій цих документів.

Перевірка усунення виявлених порушень суб’єктом господарю­вання, зазначених у розпорядженні (приписі), за рішенням заступни­ка Голови Держгірпромнагляду України або керівника (заступника ке­рівника) територіального органу Держгірпромнагляду України може здійснюватися іншою посадовою особою Держгірпромнагляду Укра­їни. За результатами перевірки у разі виявлених значних або система­тичних порушень вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки Держгірпромнагляд України та його територіальні органи ма­ють право надсилати суб’єкту господарювання або вищій організації (центральному органу виконавчої влади), до сфери управління якої належить відповідний суб’єкт господарювання, подання щодо невід­повідності посадових осіб обійманим посадам або передавати мате­ріали органам прокуратури на посадових осіб, дії або бездіяльність яких:

- призвели до порушень, які створили безпосередню загрозу жит­тю працівників;

- були спрямовані на перешкоджання проведенню перевірки без правових підстав або на невиконання законних вимог посадової особи Держгірпромнагляду України щодо зупинення роботи (виробництва).

Про прийняте рішення із зазначеного питання суб’єкт господа­рювання або вища організація у місячний термін письмово інформує Держгірпромнагляд України або його територіальний орган.

За необхідності у разі зростання рівня смертельного виробничого травматизму або аварійності, а також у разі виникнення аварії на ви­робництві, настання нещасного випадку зі смертельним чи тяжким наслідком, групового нещасного випадку для оперативного запобіган­ня виникненню у подальшому аварій, нещасних випадків на виробни­цтві, зокрема зі смертельними наслідками, можливе введення Держ­гірпромнагляд ом України або його територіальним органом посиле­ного режиму щодо державного нагляду, що передбачає таку органі­зацію роботи державних інспекторів, яка б забезпечувала можливість здійснення постійного спостереження за станом промислової безпе­ки та охорони праці.

4. Громадський контроль за станом охорони праці

Громадський контроль за станом охорони праці здійснюють про­фесійні спілки, їхні об’єднання в особі своїх виборних органів і пред­ставників. У разі відсутності професійної спілки на підприємстві гро­мадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додер­жанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-по­бутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі за­грози життю або здоров’ю працівників професійні спілки мають пра­во вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних під­розділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в ціло­му на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у роз­слідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодав­цям, державним органам управління і нагляду подання з питань охо­рони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

Профспілки та їхні об’єднання здійснюють контроль за виконан­ням колективних договорів і угод. У разі виявлення порушень робото­давцями, органами виконавчої влади, органами місцевого самовряду­вання умов колективного договору чи угоди профспілки мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке повинно бути розглянуте у тижневий термін. За відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін профспілки вправі оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду. Також профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудо­вого договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує законодавство про працю, колективні договори та угоди.

Вимога профспілкових органів про розірвання трудового договору (контракту) є обов’язковою для розгляду і виконання. У разі незгоди з нею керівник, стосовно якого прийнято рішення, або орган чи осо­ба, від яких залежить звільнення керівника, можуть у двотижневий строк оскаржити рішення профспілкового органу до місцевого суду. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

Члени виборних органів профспілок, об’єднань профспілок, а та­кож повноважні представники цих органів мають право:

- безперешкодно відвідувати та оглядати місця роботи на підпри­ємстві, в установі, організації, де працюють члени профспілок;

- вимагати й одержувати від роботодавця, іншої посадової особи відповідні документи, відомості та пояснення, що стосуються умов праці, виконання колективних договорів та угод, додержання законо­давства про працю та соціально-економічних прав працівників;

- безпосередньо звертатися із профспілкових питань усно або письмово до роботодавця, посадових осіб;

- перевіряти роботу закладів торгівлі, громадського харчування, охорони здоров’я, дитячих закладів, гуртожитків, транспортних під­приємств, підприємств побутових послуг, що належать цьому підпри­ємству, установі, організації або їх обслуговують;

- розміщувати власну інформацію у приміщеннях і на території підприємства, установи або організації у доступних для працівни­ків місцях;

- перевіряти розрахунки з оплати праці та державного соціального страхування, використання коштів для соціальних і культурних захо­дів та житлового будівництва.

Що стосується уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, то вони обираються на підприємствах, де не­має професійної спілки, для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці. На підприємстві за участю представників роботодавця та трудового колективу на підста­ві Типового положення, що затверджене наказом Державного коміте­ту України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагля­ду від 21 березня 2007 року № 56, з урахуванням специфіки виробни­цтва опрацьовується «Положення про діяльність уповноваженої на­йманими працівниками особи з питань охорони праці», яке затвер­джується загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства. Уповноважені з питань охорони праці обираються про­стою більшістю голосів, відкритим голосуванням та на строк, визна­чений загальними зборами (конференцією) трудового колективу під­приємства або його структурного підрозділу тощо. Ці особи в місяч­ний термін після обрання за рахунок роботодавця проходять навчан­ня з охорони праці.

Уповноваженим із питань охорони праці не може бути обраний працівник, який згідно з посадовими обов’язками відповідає за за­безпечення безпечних та здорових умов праці. Чисельність уповно­важених із питань охорони праці визначається загальними зборами (конференцією) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення безперервного громад­ського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному вироб­ничому підрозділі. Уповноважені з питань охорони праці перевіря­ють на підприємствах дотримання вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Для виконання цих обов’язків роботодавець за свій кошт організовує навчання, забезпечує необхідними нормативно-правовими актами, довідковими матеріалами з питань охорони пра­ці та звільняє уповноважених із питань охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк зі збереженням за ними середнього заробітку. Уповноважені з питань охорони праці не рід­ше одного разу на рік звітують про свою роботу на загальних збо­рах (конференції) трудового колективу. З метою створення безпеч­них і здорових умов праці на виробництві, оперативного усунення виявлених порушень уповноважені з питань охорони праці здійсню­ють контроль за:

- дотриманням роботодавцями нормативно-правових актів з охо­рони праці:

- забезпеченням працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та зне­шкоджувальними засобами, організацією питного режиму;

- проведенням навчання, інструктажів та перевірки знань праців­ників з охорони праці;

- проходженням працівниками попереднього та періодичних ме­дичних оглядів;

- безоплатним забезпеченням працівників нормативно-правовими актами з охорони праці та додержанням працівниками в процесі робо­ти вимог цих нормативно-правових актів;

- своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків та професійних захво­рювань;

- виконанням наказів, розпоряджень, заходів з охорони праці, зо­крема заходів з усунення причин нещасних випадків, професійних за­хворювань і аварій, зазначених в актах розслідування;

- наявністю і станом наочних засобів пропаганди та інформації з охорони праці на підприємстві.

Уповноважені з питань охорони праці беруть участь в опрацюван­ні відповідного розділу колективного договору, комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадків виробничого травматизму і професійних захворювань. Вони залучаються до розслідування не­щасних випадків на виробництві та професійних захворювань, роз­гляду небезпечної для життя чи здоров’я працівника виробничої ситуації або для оточуючих працівників, виробничого середовища чи довкілля у разі відмови працівника виконувати з цих причин доруче­ну йому роботу. Вони також беруть участь у розгляді, за необхіднос­ті, посадовими особами листів, заяв та скарг з питань охорони пра­ці працівників відповідного трудового колективу, а також у підготов­ці та проведенні громадських оглядів, конкурсів, рейдів з питань охо­рони праці.

Для здійснення своїх повноважень уповноважені особи з питань охорони праці мають право:

- безперешкодно перевіряти на підприємстві стан безпеки і гігіє­ни праці, додержання працівниками нормативних актів з охорони пра­ці на об’єктах підприємства чи виробничого підрозділу, колектив яко­го його обрав;

- вносити роботодавцю обов’язкові для розгляду пропозиції про усунення виявлених порушень нормативно-правових актів з безпеки та гігієни праці, здійснювати контроль за реалізацією цих пропозицій;

- звертатися по допомогу до органу державного нагляду в разі, якщо вони вважають заходи роботодавця з охорони праці недо­статніми;

- вимагати від керівника виробничого підрозділу припинення ро­боти на робочому місці в разі виникнення загрози життю або здоров’ю працівників;

- вносити пропозиції щодо притягнення до відповідальності осіб, які порушують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці;

- бути обраними до складу комісії з питань охорони праці підпри­ємства в разі її створення.

Для уповноважених із питань охорони праці передбачено низку гарантій їхніх прав та діяльності. Зокрема, будь-які законні інтере­си працівників у зв’язку з виконанням ними обов’язків уповноваже­них із питань охорони праці не можуть бути обмежені. їхнє звільнен­ня або притягнення до дисциплінарної чи матеріальної відповідаль­ності здійснюється лише за згодою найманих працівників у порядку, визначеному колективним договором.

Крім цього, уповноважений із питань охорони праці може бути відкликаний до закінчення терміну своїх повноважень у разі їхнього незадовільного виконання тільки за рішенням загальних зборів (кон­ференції) трудового колективу.