Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний

Родом П.Конашевич-Сагайдачний із дрібної української шляхти с. Кульчиць під Самбором на Львівщині. Навчався в Острозі, у 1616р. при­був на Запорізьку Січ. На чолі з ним козаки здійснили кілька успіш­них походів проти татар і турків (1607, 1608, 1614, 1615, 1616 рр.}. Особливу славу здобув по­ходом на Кафу (Феодосію) у 1616 р., захопивши її і визволивши з не­волі полонених.

Намагаючись зміцнити становище України та козаків, Сагайдачний проводив компро­місну політику щодо Речі Посполитої.

Він здійснив реформу козацького війська, вперше перетворивши його на регулярне вій­сько з жорсткою дисципліною. Козацьке вій­сько піднялося до рівня кращих європейських армій.

Найбільшою заслугою Сагайдачного було те, що він навернув козаків до підтримки укра­їнської культури та православної церкви, об'єднав військову силу козаків з політично слабкою церковною та культурною верхівкою України.

Так, у 1620 р. Сагайдачний разом з усім козацьким військом вступив до Київ­ського братства, відраховуючи на його діяль­ність значні кошти. Цього ж року гетьман за­просив до Києва єрусалимського патріарха, який відродив в Україні православну церкву (уряд офіційно визнав її у 1632 р.).

Союз козаків з духовенством був на ко­ристь національним інтересам, сприяв оформленню ідейної програми козацтва.

У 1620 р. розпочалася війна між Туреч­чиною та Річчю Посполитою.

17–29.09.1620 р. – Цецорська поразка польського війська (слова коронного гетьмана Жолкевського на пропозицію звернутись за козацькою допомогою: ”не хочу я з грицями воювати”).

Річ Поспо­лита опинилася на межі втрати державної незалежності. У битві під Хотином у 1621 р, військо Сагайдачного врятувало Польщу від політичної катастрофи. Але сам гетьман був важко поранений і помер у Києві в 1622 р.

КОЗАЦЬКІ ПОВСТАННЯ 30-Х років XVII століття