Центром гетьманського правління став Чигирин.

СУДОВА СИСТЕМА

На українських територіях діяло козаць­ке звичаєве право, зберігали силу норми Литовських статутів, магдебурзьке право.

З'явилося нове джерело права - гетьманські універсали, обов'язкові для всього насе­лення України.

Найвищою судовою інстан­цією був Генеральний військовий суд, на місцях діяли козацькі суди, які мали значен­ня загальностанових судів. Незмінним за­лишалося міське судочинство.

ЗБРОЙНІ СИЛИ

Бойове ядро української армії станови­ли запорожці і реєстрові козаки. Полк скла­дався із 1 -2 тис, записаних у реєстр козаків, але до них могли приєднуватися багато ти­сяч добровольців.

Чисельність армії доходила до 100-150 тис. чоловік.

Таким чином, національно-визвольна війна призвела до розбудови Української держави, в якій знайшли своє продовжен­ня традиції Запорізької Січі і реєстрового козацтва. В історичній літературі держава, що по­стала у 1648-1649 рр., отримала назву Укра­їнської козацької республіки.

ВІДНОВЛЕННЯ ВІЙНИ

Україна і Польща воювали між собою, але, будучи не в змозі завдати одна одній поразки, по­годжувалися на підписання незадовільних для себе угод, після чого готувалися до наступної війни.

Після укладеного у лютому 1649 р. перемир'я сторони вели військову І дипло­матичну підготовку до продовження війни.

· У травні 1649 р. Польща відновила воєнні дії.

· Б.Хмельницький у союзі з Кримом здо­був переконливі перемоги над польськими військами під Збаражем (липень 1649 р.) та Зборовим (серпень 1649 р.).

Військовий табір короля Яна Казимира опинився в щільному оточенні під Зборовим. Стано­вище польської армії було катастрофічним. Лише зрада татар, які побоювалися зміцнення українців, врятувала поляків від остаточного розгрому, Кримський хан Іслам-Гірей пішов на переговори з Яном Казимиром, змусивши Б.Хмельницького припинити воєнні дії і теж приступити до переговорів.

ЗБОРІВСЬКА УГОДА

У результаті 18 серпня 1649 р. між сторо­нами було укладено Зборівський договір:

· У країна у складі Київського, Чернігів­ського і Брацлавського воєводств під офі­ційною назвою Військо Запорізьке визна­валася автономією в межах Речі Поспо­литої;

· кількість реєстрового війська станови­ла 40 тис. осіб, не записані до реєстру козаки мали повернутися у підданство до панів;

· шляхта отримала право повернутися до маєтків, відновлювалося феодальне землеволодіння, попередні повинності селян і міщан.

Таким чином, українська сторона пішла на значні поступки: замість неза­лежної держаки вона змушена була по­голитися на автономію, втрачалася те­риторія шести полків, відновлювалася стара модель соціально-економічних відносин. Трагічним наслідком догово­ру стало жахливе спустошення татара­ми українських земель, на що таємний дозвіл дав Ян Казимір.

Мир був нетривким. Сторони знову по­чали готуватися до війни.

Уряд Б.Хмель­ницького налагоджував суспільне та економічне життя, зміцнював збройні сили, проводив активну зовнішню політику з ме­тою створення антипольської коаліції. Зміцнювалися дипломатичні стосунки з Валахією, Семигороддям, Туреччиною, Росією. Встановлювалися союзницькі від­носини з Молдавією, а молдавський го­сподар Василь Лупул пообіцяв віддати свою дочку Розанду за сина Хмельницько­го - Тимофія. Під тиском Туреччини союз із Хмельницьким знову уклав і кримський хан Іслам-Гірей.