Таким чином, в Україні династичний принцип гетьманської влади поступився місцем республіканському.

Ліквідація спадкоємного гетьманату не­гативно позначилася на долі національно-визвольної війни: старшинським угрупуванням було відкрито шлях до боротьби за гетьманську булаву, що, врешті-решт, призвело до громадянської війни і занепа­ду держави. У цьому виявилася політична незрілість української еліти. Серед неї, на жаль, не знайшлося лідера, гідного Б. Хмельницького.

ГЕТЬМАН І. ВИГОВСЬКИЙ (1657 – 1659)

І.Виговський, досвідчений і не позбав­лений таланту державний діяч, припустив­ся ряду серйозних політичних прорахунків, що спричинило різке загострення соціально-полі­тичної боротьби в Україні.

По-перше, об­рання його геть­маном відбулося спочатку не на Генеральній ко­зацькій раді, а на старшинській, що викликало невдо­волення простого козацтва.

По-друге, Іван Виговський, шляхтич за походженням, взяв курс на підтримку інтересів старшини і шляхти, нехтуючи інтересами козаків, селян і міщан. Відбувся вибух широкого опозиційного руху, який очолили полтавський полковник М, Пушкар і кошовий отаман запорожців Я.Барабаш.

По-третє, помилковими і згубними для держави були спроби 1. Виговського схи­лити Москву для боротьби з непокірними. Створювалися умови для втру­чання Москви у внутрішні справи України. Врешті, російський уряд, насторожений са­мостійною зовнішньою політикою І.Вигов­ського і можливим його відходом від союзу з Росією, почав підтримувати М.Пушкаря.

По-четверте, для боротьби з опозицією І.Виговський скористався допомогою Крим­ського ханства. У травні-червні 1658р. геть­манське і татарське військо здійснило похід на Полтавщину, де знаходився центр опо­зиційного руху. У бою під Полтавою опози­ція зазнала поразки, М. Пушкар був убитий. Похід І Виговського на Лівобережну Украї­ну мав характер каральної експедиції, внас­лідок якої загинуло майже 50 тис. чоловік.

Вперше в історії України татари за­лучались не для захисту від зовнішньої небезпеки, а для боротьби Із старшин­ською опозицією і повсталим народом! Союз із кримським ханом викликав обу­рення серед населення, відштовхнув від гетьмана багатьох із його оточення.

ЗБЛИЖЕННЯ З ПОЛЬЩЕЮ. ГАДЯЦЬКА УГОДА

У протистоянні з Росією І.Виговський взяв курс на зближення з Річчю Посполи­тою і повернувся до ідеї входження козаць­кої України до складу королівства.

У вересні 1658 р, між сторонами було укладено Гадяцький договір, за яким:

v Чернігівське, Київське та Брацлавське воєводства утворювали Руське князівство ш чолі з гетьманом і входили до складу Речі Посполитої на правах автономії. Визна­валася свобода релігійного віросповідання, зберігалися права і привілеї козаків, дозволялося відкриття 2-х академій і без обме­жень - шкіл і друкарень; з іншого боку, передбачмося відновлення соціально-економічних відносин, що існу­вали до цього, зменшувалася кількість ко­тів, Руське князівство позбавлялося права на самостійні міжнародні відносини.

Російський уряд оголосив І.Виговського зрадником і навесні 1659 р. розгорнув наступ на Україну 150-тисячної армії.