Таким чином, у 70-80-і рр. народне господарство вступило у смугу кризи.

В Україні все помітніше виявлялася притаманна колонії структура економіки, що характеризувалася перевагою паливних і сировинних галузей. На споживчий ринок працювало менше 30% потужностей україн­ської промисловості (тоді як у розвинутих країнах цей показник досягав 50-60% більше).

Економічний потенціал України нарощувався без урахування екологічних факторів. На території нашої держави було збудовано та будувалося вісім АЕС. Україна, яка складала 2, 6% території СРСР одержувала більше чверті всіх забруднень

РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАРОДУ

Протягом 60-80-х рр. спостерігалося певне зростання добробуту народу, підви­щення заробітної плати.

Проте, цей добробут був відносним: за рівнем життя Україна на поч. 80-х рр. знаходилася серед країн, які займали 50-60-ї місця у світі.

Існував гострий дефіцит промислових і продовольчих товарів, черги стали ганебною прикметою життя народу.

До того ж, відносний добробут народу 60-70-х рр. забезпечувався за рахунок розпродажу національних природних багатств і нафти, газу, вугілля, лісу.

Десятки мільярдів карбованців не використовувалися для модернізації народного господарства в цілому, для істотного покращення соціально-культурної сфери, а просто " проїдалися".

Населення не знало справжньої ціни сво­го " достатку", того, що він має нездоровий і тимчасовий характер.

Нафтовий " бум" 70-х рр. пройшов, а в бюджеті СРСР почали з'являтися багато­мільярдні дефіцити.

ЗГОРТАННЯ ДЕМОКРАТІЇ

ПОВОРОТ ДО НЕОСТАЛІНІЗМУ

Сподівання прогресивної громадськості на продовження процесу десталінізації не виправдалися.

В епоху Брежнєва відбулася реанімація сталінізму:

- відновлено " престиж" Сталіна; порушувалися громадянські права і свободи;

- демократична активність людей визнавалася за інакомислення;

- здійснювалися незаконні репресії, при збереженні в суспільстві атмосфери " помірного " страху.

У 1967 р. у структурі КДБ було створено спеціальне " п'яте управління" по боротьбі з " ідеологічними диверсіями", а в дійсності - з інакомисленням. Знижувалася соціальна активність населення, зростала соціальна апатія.

ПОЛІТИКА РУСИФІКАЦІЇ

ТА ЖОРСТКОГО ЦЕНТРАЛІЗМУ

Адміністративно-командна система роби­ла все, щоб із суспільних відносин виклю­чити національний фактор.

Цьому підпорядковувалися гасла про зближення і злиття націй, про утворення нової історичної спільності - радянського народу.

На практиці це означало тотальну русифікацію України.

Українська культу­ра й українська мова опинилися в критич­ному стані, поставало питання про існуван­ня українського народу.

Будь-яка спроба українського керівництва діяти без вказівок із Москви розцінюва­лася як націоналізм і нещадно каралася. Перший секретар ЦК КПУ П. Шелест (1963-1972 рр.), який проявляв наполегливість у захисті ін­тересів республіки в певних сферах, зокрема у визначенні інвестицій в її економіку, у мовній і культурній сферах, був усунутий з посади за звинуваченням у ''м'якості" до українського націоналізму та потуранні економічному " місництву".

"... ви в центрі створили неймовірно непробивну центропробку. Нас у республіці так за­тиснуло, що ми й дихнути самі не в силі. Скажімо, десь треба перекинути греблю через річку - запитуй у Москви... Дітям потрібен піонерський палац - без Кремля ані кроку... Доводиться переобладнати якесь виробництво - знову тільки дозвіл згори. Ось до чого ми дожилися..." - з приватної розмови П.Щепеста з Л.Брежнєвим

Наступником П.Шелеста став В.Щербицький (1972-1989 рр.), вищим орієнтиром якого були інтереси і настрої союзних верхів, а не населення України.

З 1970 р. КДБ республіки очолив В. Федорчук, ініціатор особливо жорстких полі­тичних репресій. КДБ України мав репута­цію найбрутальнішого в СРСР.

Новим секретарем ЦК КПУ з питань ідео­логії став В. Маланчук, під кураторством якого в Україні було встановлено тоталь­ний ідеологічний контроль, розгорнулася шалена боротьба з " українським буржуаз­ним націоналізмом".

Спираючись на допомогу Маланчука та Федорчука, Щербицький здійснив " чистку" КПУ, виключивши з неї близько 37 тис. членів.

Партійно-державне керівництво Украї­ни взяло курс на зміцнення тоталітарної системи.

УЗАКОНЕННЯ БЕЗМЕЖНОЇ ВЛАДИ КПРС

Конституція СРСР 1977 р. і Конституція УРСР 1978р., в яких говорилося про демо­кратизацію політичної системи, розширення прав і свобод радянських громадян, рівність націй, розходилися з реальним життям. Кон­ституція формально узаконила безмежну владу комуністичної партії, оголосивши її " ядром політичної системи суспільства".

Політичне життя в СРСР у цілому і в ре­спубліці зокрема дедалі більше набуває закритого характеру, наростає диктат. У самій партії посилюється прірва, що відділяє партійну верхівку від основної маси комуністів.

У цих умовах як протест проти антинародних дій партійно-державного апарату, проти обмеження національного життя в Україні набирає силу дисидентський рух.

ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ

Дисидентський рух виник в Україні в сер. 50-х рр. і був загальноукраїнським явищем.