Німецька окупація України

Протягом 1940-1941 рр. Гітлер підкорив майже всю Західну Європу і за планом “Барбаросса” (грудень 1940 р.) почав інтенсивну підготовку до війни з СРСР. Достовірна інформація про німецькі плани доходила до Сталіна, але радянське керівництво засуджувало “чутки” про напад.

22 червня 1941 р. Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Її союзниками виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина.

Після нападу на СРСР друга світова війна для нього стала вітчизняною, визвольною, справедливою.

План “Барбаросса” передбачав “бліцкріг” – блискавичну війну, підчас якої планувалося за 2-2, 5 місяці знищити Червону Армію і вийти на лінію Архангельськ-Астрахань. Німеччина повела наступ трьома групами армій на трьох головних напрямках:

- західному на Ленінград;

- центральному на Москву;

- південному на Київ.

Узагальненою метою фашистської Німеччини було:

· знищення більшовизму;

· розгром великоруської імперії;

· придбання колоніальних територій, передусім України.

Загарбання України планувалося вже в перші тижні війни. Наступ на Україну вела група армій “Південь” на чолі з фельдмаршалом Рундштедтом. Йому протистояли радянські війська Київського особливого та Одеського воєнних округів. Ще в 1939 р. Гітлер заявив, що йому потрібна Україна, щоб німців знову не могли ослабити голодом, як це було у попередній війні.

Amp;! До 1941 р. Німеччина ще загравала з українським антирадянськими політичними силами, але потім економічні інтереси третього рейху почали домінувати і Україна просто мала стати об'єктом пограбування.

Червона Армія втратила за перші три тижні війни 850 тис. чоловік (у 10 разів більше, ніж Німеччина), 3, 5 тис. літаків, 6 тис. танків.

Причини поразок радянських військ:

СРСР мав потужний воєнний потенціал і планував вести можливу війну “на ворожій території і малою кров'ю”. Причини поразок, скоріше всього, криються не в слабкості СРСР, а в негативних явищах сталінського режиму.

- Прорахунки радянського керівництва в оцінці воєнно-стратегічної ситуації, переоцінка договорів з Німеччиною;

- Неукомплектованість Червоної Армії командирськими кадрами (20% було репресовано, 7% мали вищу освіту, Гітлер називав її “глиняним колосом без голови”);

- Затягування строків мобілізації, незавершеність заходів по укріпленню західного кордону;

- На початку війни Німеччина з союзниками перевищувала Радянський Союз за воєнно-економічним потенціалом;

- Незавершеність процесу переозброєння Червоної Армії

ЗАХОПЛЕННЯ УКРАЇНИ:

Заходи радянського керівництва по організації відсічі:

- 22 червня створено Ставку верховного головнокомандування на чолі зі Сталіним;

- 29 червня прийнято Директиву партійним і радянським організаціям по обороні і евакуації;

- 30 червня створено Державний комітет оборони на чолі з Сталіним, що об'єднав всю державну, господарську і військову владу;

- розпочато формування народного ополчення, винищувальних батальйонів, будівництво оборонних рубежів;

- розпочалася перебудова економіки на воєнний лад.

Гасло “Все для фронту, все для перемоги! ” проводилося репресивними заходами, зокрема, Сталін видав наказ №270 від 16 серпня 1941 р. і №227 від 28 липня 1942 р. “Ні кроку назад”, які прирікали на загибель цілі з'єднання і армії.

З України з початком війни на схід було евакуйовано:

- понад 550 підприємств;

- майно радгоспів і колгоспів, в т.ч. 5 млн. голів худоби;

- Академію наук, культурно-освітні заклади;

- Понад 3, 5 млн. робітників, селян і службовців.