Наприкінці 30-х років сільське господар­ство стало виходити на рівень продуктивності, що існував на початку суцільної колективі­зації, колгоспи почали виходити із кризи.

Держава зробила чимало, щоб зміцнити колгоспний лад. Відбулося зменшення по­даткового тиску на колгоспи, селянам зали­шалися вся продукція, вироблена понад план державних поставок. Зміцнювалася матеріально-технічна база села. В середньо­му за рік в Україні ставало до ладу 73 ма­шинно-тракторних станції (МТС). МТС об­слуговували майже всі колгоспи. З іншого боку, створюючи розгалужену систему МТС, держава забезпечувала собі контроль над діяльністю колгоспів. З метою подолан­ня безгосподарності, стимулювання праці селян, у колгоспах створювалися постійні бригади і ланки, за якими закріплювалися засоби виробництва, худоба, земельні ділян­ки. Запроваджувалася прогресивно-відряд­на оплата праці, преміювання натурою, поліпшувалися побутові умови на селі.

Однак ефективність господарювання залишалася низькою. Командно-бюрократична система управління сільським господарством фактично стала гальмом його розвитку.

УТВЕРДЖЕННЯ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ. МАСОВІ РАПРЕСІЇ

Тоталітарний режим базувався на цілій системі монополій: моно­полії більшовиків на політичну владу, на ідеологію, на керівництво економікою.

Монополія на владу

Більшовики усунули з політичної арени всі інші політичні партії. В Україні була заборонена діяльність лівих есерів, комуністів-боротьбистів, української кому­ністичної (укапісти) та інших партій, які пропонували альтернативні шляхи розвит­ку. Боротьбисти, зокрема, висловлювали­ся за самостійність України у рівноправ­ному союзі з іншими соціалістичними ре­спубліками.

З грудня 1922р. вищий представницький орган України - з'їзд рад - став однопартій­ним-більшовицьким.

Відбулося об'єднан­ня комуністичної партії з державним апара­том: ключові посади у владних структурах могли належати лише членам правлячої комуністичної партії. Більшовики встано­вили повний контроль над усіма організаці­ями, громадськими об'єднаннями. Опорою влади стали профспілки і комсомол.

Монополія на ідеологію

У суспільстві утвердилася монополія комуністичної ідеології: право на істину визнавалося пише за марксизмом. Значну роль у насадженні офіційної ідеології відігравала цензура, завдяки якій більшо­вики контролювати усі засоби впливу на духовне життя: пресу, радіо, освіту, куль­туру. Функції цензури виконувало спеці­альне управління - Головполітосвіта, яке співпрацювало з органами Державного політичного управління (ДПУ).

Тотальний контроль над засобами масо­вої інформації дозволяв маніпулювати свідомістю населення, зводити брехню на державний рівень.

Радянська влада переслідувала вірую­чих, релігійні конфесії.

Монополія на керівництво економікою

У ході форсованої інду­стріалізації і насильницької суцільної ко­лективізації відбулося одержавлення усіх форм власності, утвердження командно-адміністративних методів керівництва еко­номікою. Партійно-державний апарат вста­новив монопольний контроль над економі­чною сферою, що і стало фундаментом то­талітарного режиму.

Таким чином, у країні встановилася дик­татура більшовицької партії, її органи пе­ребрали на себе всі функції державної вла­ди.

На ХVІ з'їзді ВКП{6) (1930р.) проголо­шено: " Наша партія керує всіма організаці­ями пролетаріату і всіма сторонами діяль­ності пролетарської диктатури, починаючи з придушення класових ворогів і закінчую­чи питаннями коноплі, льону, свинарства..."

На вершині

партійно-державної системи влади

знаходився Сталін.

У Радянському Союзі склався культ його особи.

Партійний і державний апарати форму­валися на принципах особистої відданості, готовності виконувати будь-який наказ зверху.

У 20-30-і рр. керівниками України були люди, які сумлінно виконували волю Сталіна. Так, ЦК КП(б)У очолювали - Л.Каганович (1925-1928 рр.), С.Косіор (1928-1938), М.Хрущов - з 1938р.

МАСОВІ РЕПРЕСІЇ

Невід'ємною частиною тоталітарної си­стеми влади був репресивний апарат, який повинен був тримати суспільство під жорстким контролем, знищувати будь-яку опозицію сталінському режиму, будь-які прояви інакомислення.

Знаряддям здій­снення репресій були каральні органи ДПУ, підпорядкованого наркомату вну­трішніх справ (НКВС). У 1934 р. замість ДПУ створено Головне управління дер­жавної безпеки.

Органи ДПУ - НКВС розгорнули масові жорстокі репресії проти всіх прошарків населення.