Курс на колективізацію був проголошений XV з'їздом ВКП(б) у 1927р., а з 1929 р. почалося її насильницьке форсоване здій­снення.

ПРИЧИНИ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ

Згідно з більшовицькою доктриною, шлях до соціалізму був пов'язаний з пере­ходом селянства до колективного вироб­ництва.

Беручи курс на колективізацію, сталін­ське керівництво прагнуло:

· завдяки колгоспам повністю підпоряд­кувати сільське господарство державі;

· забезпечити населення країни дешевими продуктами харчування і сировиною, от­римати кошти дня індустріалізації;

· ліквідувати дрібнотоварний селянський уклад, який, на думку більшовиків, був джерелом капіталізму на селі.

Постановою ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930 р. було чітко визначено темпи колективізації для різних зон Радянського Союзу. В Україні колективізацію планувалося завершити в основному до кінця 1930 р. Такі нереальні терміни можна було забезпе­чити лише насильницькими методами!

Для того, щоб зламати опір заможних се­лян, в Україні проводилася політика " лікві­дації куркульства як класу", в результаті якої було знищено помад 200 тисяч (за офі­ційними даними) селянських господарств. Жертвами репресій у процесі розкуркулювання стали понад 1 млн. чоловік. Особли­во трагічною була доля тих селянських ро­дин, яких виселяли на Північ і в Сибір.

Взагалі ж, " політика ліквідації куркуль­ства як класу" стала засобом тиску на все селянство, оскільки до розряду куркуля чи його " підголоска" міг бути зарахований кожен, хто не бажав вступати до колгоспу. У ході колективізації було знищено найбільш працездатних та заможних господарів, що негативно вплинуло на по­дальший розвиток сільського господарства.

Прискорення темпів колективізації при­звело до дезорганізації аграрного сектора: індивідуальні селянські господарства руй­нувалися, а колгоспи технічно і організа­ційно були ще слабкими.

У зв'язку з цим наростали кризові явища в сільському господарстві: зниження про­дуктивності праці, падіння валових зборів зерна та виробництва іншої сільськогоспо­дарської продукції. Така ситуація зберіга­лася до 1934-1935 рр.

ГОЛОДОМОР 1932-1933 рр.

Не дивлячись па значне скорочення рівня сільськогосподарського виробництва, плани здачі продукції державі зростали. У 1932 р. план хлібозаготівлі Україна виконати не змогла, оскільки він був нереальним!

З метою забезпечити виконання плану проти колгоспів та індивідуальних селян­ських господарств почали вживатися крайні заходи: здійснювалася тотальна конфіска­ція продовольчих запасів - аж до сухарів, солінь і фруктової сушки; райони, де не ви­конувався план, переводилися на блокадне положення - підвезення будь-яких про­дуктів харчування до них заборонялося.

Хлібозаготівлею в Україні керувала спеціальна комісія на чолі з В. Молотовим - одним із головних винуватців геноциду укра­їнського народу.

7 серпня 1932р. ЦВК РНК СРСР прийняли постанову " Про охо­рону майна державних підприєм­ств, колгос­пів і коопе­ративів та про зміц­нення сус­пільної (соціалістичної) власності”, за якою роз­крадання колгоспного майна каралося роз­стрілом, а за " пом'якшуючих обставин" - позбавленням волі на строк не менш ніж 10 років. До кінця 1932 р. (за 5 місяців) було засуджено 55 тис. чоловік, у тому числі до розстрілу-2, 1 тис. чоловік.

Серед засудже­них було багато жінок і дітей, які отримали покарання за жменю зібраних колосків.

Жорстокість, з якою проводили хлібо­заготівлю в 1932 р., стала безпосеред­ньою причиною небаченого за всю істо­рію України голодомору 1932-1933 рр. Прямі втрати від голоду становили 3, 5-5 млн. чоловік.

НАСЛІДКИ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ

· Сільське господарство стало колгосп­ним. На кінець 1932 р. в Україні було колективізовано близько 70% селянських господарств. На кінець 1937 р. - 96%. На селі було утверджено командну еко­номіку при повному підпорядкуванні колгоспів державній владі. Колгоспи були поставлені в такі умови, які різко обмежували їх господарську само­стійність і підприємливість, культи­вували зрівнялівку, безгосподарність, позбавляли економічних стимулів розвитку. Суцільна форсована колек­тивізація призвела до тривалої дезорга­нізації і деградації аграрного сектора.

· Страшним наслідком колективізації став голодомор 1932-1933 рр.

· Завдяки колективізації було отримано засоби для задоволення потреб індустрі­алізації, забезпечено індустріальний стрибок.