Етапи дисидентського руху

v Сер. 50-х рр. - 1968 р. - зародження дисидентства, його теологічне та орга­нізаційне оформлення.

На цьому етапі основним проявом дисидентства стали протести, звернення на ад­ресу керівників країни, які стосувались національної проблеми, репресій, проблем демократизації. Поширилася безцензурна література - " самвидав" і " тамвидав".

З метою переходу до організованих форм боротьби утворюються легальні групи ди­сидентів.

V 1959 р. на Львівщині виникла Україн­ська робітниче-селянська спілка на чолі з Л.Лук'яненком, яка вимагала виходу Укра­їни із складу СРСР згідно з Конституцією.

Україна мала " стати абсолютно ні від кого незалежною самостійною державою з широко розвиненим соціалістичним державним устроєм ".

За доносом групу заарештували. Л.Лук'яненка засудили до страти, а через 73 доби вирок замінили 15-річним ув'язненням.

У 1967 р. органами КДБ була викрита підпільна організація " Український націо­нальний фронт", що діяла з 1964 р. на західноукраїнських землях. Учасники У НФ ста­вили за мету утвердження самостійної Укра­їнської держави, розробили програму пере­будови суспільства на демократичних за­садах.

v 1968-1976 рр. - піднесення дисидент­ського руху і тимчасовий вихід його із підпілля.

Активізації діяльності дисидентів сприя­ли:

· інтервенція радянських військ у Чехословаччину в 1968 р., що викликала хвилю обурень і протестів;

· видання впродовж 1970-1974 рр. у Львові самвидавчого журналу " Українсь­кий вісник ", головним редактором якого був В.Чорновіл. Журнал сприяв організації і консолідації дисидентського руху;

· нарада з безпеки та співробітництва в Європ і в 1975 р. Радянський Союз підпи­сав Гельсінський Акт, який передбачав га­рантію громадянських прав і свобод у країнах-учасницях наради. У1976 р. в Україні для сприяння і контролю за реалізацією Гельсінського Акта була створена Україн­ська Гельсінська Група, яку очолив письмен­ник М.Руденко. Це була перша легальна дисидентська організація, її членами ста­лії 37 чоловік - усі найбільш активні диси­денти того часу: В.Чорновіл, ЛЛук'яненко, В.Стус, І.Кандиба, Ю.Шухевич та ін. Влада вчинила погром групи. -23 чоловіки були заарештовані і позбавлені волі. Розгром групи і репресії призвели до спаду активності дисидентського руху.

v 3 середини 80-х рр. - з початком пе­ребудови - діяльність дисидентів активізується, створюються умови для національно-державного відродження.

Завдяки самовідданій діяльності україн­ських дисидентів визрівала ідея про не­обхідність утворення власної незалежної держави, про необхідність кардинальних перетворень у всіх сферах життя радян­ського суспільства.