Становлення партійної системи України

Політичні партії в Україн и – це сукупність організованих політичних об’єднань на основі спільності інтересів та політичних переконань, які разом з державою та за її допомоги, прагнуть брати участь у політичному житті, керівництві суспільними справами. Політичні партії України є доволі молодим політичним інститутом і перебувають у процесі становлення. Вони: 1) відіграють ключову роль у встановленні і функціонуванні представницької демократії; 2) виступають посередником між державою і суспільством; 3) виконують функцію механізму саморегуляції соціуму; 4) беруть активну участь у процесі кадрового забезпечення державного апарату. Завдяки цьому стає можливим усвідомлення інтересів соціальних груп, а також їхнє вираження через засоби масової інформації, виявлення основних вимог, політичних претензій, проблем класового, національного, регіонального характеру, складання державних програм та коригування напрямків державної політики.

До основних критеріїв характеристики політичних партій в Україні належать: ідеологія, політична платформа, організаційна структура, методи діяльності, соціальна база та електорат, політичне лідерство і функції політичних партій.

Необхідно підкреслити, що формування і розвиток політичних партій відбуваються в складних умовах. Мова йдеться про глибоку економічну кризу, крах суспільних ідеалів, загострення соціальної напруженості і як результат, девальвацію демократичних цінностей серед значної частини населення, а також її байдужість до політики і політиків. Такі обставини призвели до того, що жодна політична партія в Україні не має переважаючого впливу в загальнонаціональному масштабі. Причинами цього явища є: 1) наявність старої соціальної структури, яка все ще перебуває у стані трансформації, коли нові соціальні верстви ще остаточно не виокремились через недостатні економічні мотиви і стимули їх консолідації; 2) серед населення все ще існує негативне ставлення до самого терміну „партія”, спричинене антидемократичною і багаторічною діяльністю КПРС; 3) через зниження рівня життя, а також зубожіння значної частини населення України з’явилась зневіра до демократичних інституцій, у тому числі і політичних партій; 4) більшість політичних партій мають доктринальний характер, які намагаються нав’язати суспільству нову модель соціального розвитку, без врахування особливостей посттоталітарного суспільства. Разом з тим партійний плюралізм здійснює регулюючий вплив на суспільно-політичне життя, сприяє розвитку громадянського суспільства і усвідомленню окремими соціальними групами своїх інтересів і прагнень.

У політичному житті сучасної України існує п’ять основних напрямків диференціації політичних партій. Вони визначаються їхнім ставлення до: 1) ідеї державної незалежності; 2) історії перебування України у складі Росії і СРСР; 3) сучасної Росії і СНД; 4) форми державного устрою, організації влади і політичного режиму; 5) цілей, форм і методів проведення ринкових реформ. За таких умов, очевидно, що класифікація „ліві - прав” не може чітко спрацьовувати в суспільстві, де не досягнуто консенсусу з принципових питань його розвитку.

На основі такої класифікації, можна виділити чотири основні ідеологічні напрямки: 1) націонал-радикальний; 2) націонал-демократичний; 3) ліберально-центриський; 4) соціал-комуністичний. Головним спрямуванням діяльності націонал-радикалів та націонал-демократів є ідея розбудови української незалежної держави, якій підпорядковуються всі інші сфери суспільного життя (економічна, духовна, соціальна, моральна тощо). До націонал-радикалів належить Українська Національна Асамблея -Українська націоналістична самооборона (УНА-УНСО), Конгрес українських націоналістів (КУН), ВО «Свобода» та ін. Головним для націонал-радикалів є розбудова незалежної Української держави, а державотворчим ідеям вони підпорядковують усю свою діяльність, використовуючи радикальні методи досягнення своїх цілей. До націонал-демократів можна віднести Народний Рух України, Українську республіканську партію, Демократичну партії України, Українську селянську демократичну партію, Християнсько-демократичну партію України та ін. До партій ліберально-центристського політичного спрямування належать Ліберальна партія Україна, Народно-демократична партія, Аграрна партія України. До політичних партій соціал-демократичного спрямування належать Комуністична партія України, Соціалістична партія України, Селянська партія України, Прогресивна соціалістична партія України.

Загалом сучасну партійну систему в Україні можна розглядати за певними періодами її становлення:

- перший період української багатопартійності - опозиційно-переддержавний, що хронологічно охоплює відрізок часу від утворення перших сучасних українських партій (осінь 1989 року) до юридичного визнання статусу самостійності України (1 грудня 1991 року). Він характеризувався такими ознаками: система ідеологічного забезпечення всіх партій та їхнє ідейне кредо були значною мірою уніфіковані; самоідентифікація партійних структур у політичному спектрі відбувалась за периферійними позиціями; підходи різних політичних сил були однотипними у вирішенні тогочасних проблем державотворення, соціально-економічного устрою суспільства, релігійних, культурологічних тощо; програми політичних партій носили загально-декларативний характер;

- другий період (кін. 1991 р.) розпочався з проголошення самостійності Української держави. Політичні партій стають ще недосконалими суб'єктами політичної системи, маючи в своєму розпорядженні тільки попередні програми без механізмів їх реалізації. У цьому періоді сформувався тип партійної системи, яка мала елементи мультипартійності (значної кількості партій) та крайньої поляризованості;

- третій період характеризувався концентраціюю зусиль політичних партій на підготовці до виборчої кампанії з метою поширення свого впливу на законодавчий процес в Україні.

- сучасний етап можна окреслити як період партійної трансформації, який супроводжується об’єднавчим процесом серед політичних партій на основі ідеологічних та політико-економічних концепцій.

Більшість сучасних українських партій знаходяться в процесі становлення і не мають політичного досвіду. Сьогодні в Україні склалась парадоксальна ситуація, коли політичних партій налічується півтора сотні, але жодна з них не має достатнього впливу в загальнодержавному масштабі. Вони ще не стали міцними організаціями, які б могли виражати й захищати інтереси різних верств населення. Аналіз програмних положень партій свідчить, що більшість з них ще не виробили потужної концепції, спрямованої на стабілізацію суспільства та вихід його з кризи, а також перспектив щодо розвитку України. Можна стверджувати, що партійна система в Україні поступово еволюціонувала від атомізованої до поляризованої і поступово набуває ознак двоблокової. Важливим елементом розвитку політичних процесів в Україні має стати завершення правового оформлення багатопартійності – прийняття відповідних нормативних актів. Державні інститути повинні цілеспрямовано, активно впливати на розвиток багатопартійності, сприяти становленню партій та суспільно-політичних організацій України.