Берестейський мир і Україна

Брест-Лито́ вський ми́ рний договір — мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з другого, підписаний 27 січня (9 лютого) 1918 у Бересті (Бресті, Брест-Литовську); перший мирний договір у Першій світовій війні 1914-1918 років. Став наслідком одного з етапів переговорів у Брест-Литовську, загальним підсумком яких був вихід Росії з Першої світової війни.

Причини підписання:

· загроза для України з боку більшовиків

· спроба УЦР порозумітися з Антантою (Росія, Англія, Франція)

Умови договору:

· УНР виходила з Першої світової війни

· УНР було визнано незалежною, рівноправною державою

· Холмщина та Підляшшя входили до складу України

· Німеччина і Австро-Угорщина зобов'язувались допомогти УЦР звільнити територію України від більшовиків

· УНР зобов'язалась постачати в Німеччину та Австро-Угорщину їжу, що була потрібна для населення

Від перших днів існування Украї́ нська Наро́ дна Респу́ бліка опинилася в епіцентрі світової політики. Розпочавши в Брест-Литовському переговори з Радянською Росією, Німеччина та Австро-Угорщина пильно стежили за розвитком подій у регіонах свого партнера. Опір більшовицькій владі став підставою для спроби виключення з переговорного процесу Польщі, України, Білорусі та Прибалтики. Однак Радянська Росія погодилась на вилучення з-під свого впливу лише Польщі. Тоді центральноєвропейські держави звернулися безпосередньо до керівництва нових національно-державних і територіально-адміністративних утворень на терені Росії (зокрема й до УНР) з пропозицією надіслати своїх представників для участі в Брестській конференції.

ЦР неодноразово заявляла про намір діяти на міжнародній арені самостійно. Але для повноцінної участі в переговорах потрібна була не формальна, а юридична державна самостійність. Було зрозуміло, що можливостей для маневрів на переговорах делегація УНР матиме небагато. + освічених кандидатів з досвідом знайти було неможливо. На переговори відрядили переважно молодих людей: голові делегації Всеволоду Голубовичу було 32 роки, а наймолодшому (Олександру Севрюку) - 24. + Миколи Левитського, Миколи Любинського, Михайла Полоза. Вони, не зважаючи на патріотизм, були не готові протистояти грандам європейської дипломатії.

Народний секретаріат більшовицької України (УСРР) вирішив направити до Бреста свою делегацію, яка мала представляти Україну на переговорах у складі єдиної російської делегації. Країни Четверного союзу не погоджувалися укладати договір з утворенням, яке мало дуже нечіткий статус і непевні перспективи. Досвідчені дипломати прямо вимагали самостійності України. Для того, щоб заключити мир незалежно від того, чи заключить його Російська імперія українці повинні мати самостійну республіку.

ЦР видає 4 Універсал за яким УНР проголошується самостійною та суверенною державою. Це відкриває перед нацією нові горизонти на міжнародній арені. Однак закріплення нового статусу УНР сталося тоді, коли вона була буквально за крок від знищення. На Київ наступали війська більшовиків, а чинити їм ефективний опір немає кому. Російська урядова делегація домагалася усунення делегації ЦР від переговорів, доводила західним дипломатам, що підписувати мир із ЦР - однаково що мати справу з " учорашнім днем", оскільки Генеральний секретаріат в Україні фактично не має влади.

Прагнення Німеччини й Австро-Угорщини укласти мир з Україною було зумовлене не так неможливістю й далі вести війну, як нагальною потребою отримати хліб та продовольство. За таких обставин досвідчені дипломати центральноєвропейських держав змусили Україну платити за мир своїми сировинно-продовольчими ресурсами. 27 січня 1918 р. було підписано Основний договір і кілька додаткових таємних протоколів.

За Брестським миром українські патріотично-демократичні сили могли продовжувати процес українського державотворення, національного відродження.

Але антиукраїнський підтекст підписаних у Бресті документів був очевидний, особливо щодо кордону між Україною і Австро-Угорщиною. Він залишився таким самим, як до 1914 р. між Австро-Угорщиною і Росією. Україна мала поставити за кордон щонайменше мільйон тонн збіжжя.

Австро-німецька сторона провела рішення, згідно з якими збройні сили Австро-Угорщини та Німеччини (як гарантія дотримання сторонами інших умов договору) мали просунутися вглиб України.

У квітні 1918 р. радянську владу в Україні було ліквідовано і поновлено владу ЦР.

Однак між окупаційною адміністрацією і українським політичним керівництвом невдовзі виникли серйозні суперечності. ЦР перешкоджала реалізовуванню головної мети німців і австрійців – вивезенню хліба. Окупаційна адміністрація, відверто зневажаючи чинну українську владу, поставила собі за мету її змінити, що призвело до державного перевороту 29 квітня 1918 р., ліквідації УНР і приходу до влади гетьмана П. Скоропадського.