Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Класифікація чинників, що використовуються у фундаментальному аналізі






Існують різні підходи до класифікації чинників, які використовуються у фундаментальному аналізі фінансового ринку. Досить часто вони підрозділяються на наступні основні групи:

- макроекономічні чинники, що визначають розвиток економіки країни в цілому;

- галузеві чинники;

- регіональні чинники;

- внутрішньоринкові чинники розвитку фінансового ринку в цілому і в розрізі окремих його видів і сегментів;

- мікроекономічні чинники, що визначають фінансовий розвиток окремих учасників фінансового ринку;

- конкретні чинники, що визначають характер обігу на ринку окремих видів фінансових інструментів.

1. Макроекономічні чинники, що визначають розвиток економіки країни в цілому, спричиняють вплив на результати дослідження, здійснювані в процесі фундаментального аналізу по всіх їх напрямах. Основними з цієї групи чинників є: фаза економічного розвитку країни і передумови її зміни в майбутньому періоді; динаміка валового внутрішнього продукту; динаміка національного доходу і пропорцій його розподілу на споживання і накопичення; динаміка обсягу доходів державного бюджету і розміру бюджетного дефіциту; тенденції і обсяги емісії грошей; рівень грошових доходів населення; обсяг депозитних і ощадних внесків населення; індекс (або темп) інфляції; рівень облікової ставки центрального банку і інші.

2. Галузеві чинники використовуються в процесі оцінки методами фундаментального аналізу інвестиційної привабливості окремих галузей, а так само в процесі прогнозування попиту на кредитні ресурси, окремі страхові продукти і т.п. До числа основних чинників цієї групи відносяться: стадія життєвого циклу галузі; рівень державної підтримки розвитку галузі; динаміка галузевого обсягу продукції; середньогалузевий індекс цін; середньогалузевий рівень рентабельності активів і власного капіталу; рівень комерційного і фінансового ризику, характерний для галузі й інші.

3. Регіональні чинники використовуються в процесі аналізу і прогнозування розвитку регіональних фінансових ринків, а також для оцінки інвестиційних якостей окремих цінних паперів, емітованих регіональними державними органами. До числа основних чинників цієї групи, що використовуються в процесі фундаментального аналізу, відносяться: питома вага регіону у валовому внутрішньому продукті і національному доході; співвідношення прибуткової і витратної частин регіонального бюджету; рівень доходів населення регіону; співвідношення міських і сільських жителів в регіоні; рівень розвитку ринкових відносин та інфраструктури регіонального фінансового ринку; чисельність і склад регіональних інституційних учасників фінансового ринку; наявність валютних, фондових, товарних та інших бірж.

4. Внутрішньоринкові чинники розвитку фінансового ринку в цілому і в розрізі окремих його видів і сегментів враховуються в процесі всіх напрямів досліджень, здійснюваних методами фундаментального аналізу. У складі основних чинників цієї групи звично виділяються наступні: обсяг попиту і пропозиції на фінансовому ринку; динаміка фактичного обсягу угод на ринку; динаміка рівня цін на основні фінансові інструменти; місткість фінансового ринку (розрахунковий показник потенційно можливого обсягу операцій на фінансовому ринку, що забезпечує основу для задоволення попиту на окремі фінансові інструменти при рівні цін, що склався); кількість і склад основних фінансових інструментів, що обертаються на ринку; динаміка основних індикаторів фінансового ринку в звітному періоді; співвідношення продажу основних фінансових інструментів на організованому і неорганізованому ринках.

5. Мікроекономічні чинники, що визначають фінансовий розвиток окремих учасників фінансового ринку, враховуються в процесі здійснення фундаментального аналізу окремих емітентів, позичальників, страхувальників і інших категорій учасників з метою виявлення обсягу попиту в окремих сегментах ринку і рівня ризику здійснення окремих фінансових операцій. В процесі використання відповідних методів фундаментального аналізу враховуються наступні основні чинники: темпи економічного розвитку відповідних господарюючих суб'єктів; динаміка приросту їх активів і власного капіталу; співвідношення власного і позикового капіталу, рівень кредитоспроможності і платоспроможності покупців фінансових інструментів і емітентів, рівень фінансової рівноваги їх економічного розвитку та інші.

6. Конкретні чинники, що визначають характер обігу на ринку окремих видів фінансових інструментів, визначаються видом фінансового ринку і особливостями цих інструментів. Особливе значення в процесі здійснення фундаментального аналізу надається таким чинникам, як ліквідність окремих фінансових інструментів, обсяги операцій по них, коливання рівня цін на них тощо.

Ще один класифікаційний підхід передбачає виділення чотирьох груп чинників, що безпосередньо впливають на ринок: економічні; фінансові; політичні; кризові. Існують також й інші підходи щодо визначення фундаментальних чинників: економічні; політичні; чутки й очікування; форс-мажор. Механізм врахування всіх цих чинників при роботі на фінансовому ринку наведено на рис. 20.

Економічна група чинників і їх вплив на ринок базується на аксіомі, що будь-яка валюта, або об’єкт угоди є похідними від економічного розвитку країни і їх вартість може регулюватися за допомогою певних економічних заходів. Економічні фактори знаходять свій прояв в економічних показниках стану економіки тієї чи іншої країни.

На відміну від економічних, політичні чинники не мають чіткої визначеності ані у вигляді сталих індикаторів, ані у часі оприлюднення інформації. Їх аналіз здійснюється через регулярний моніторинг політичної ситуації.

 

Рис. 20. Загальна схема застосування фундаментального аналізу

Складністю під час оцінювання кризових чинників є непередбачуваність і масштабність їх впливу. Так, остання фінансова криза негативно вплинула на економіку багатьох країн світу. Навіть Україна, незважаючи на незначну інтеграцію у світову фінансову систему, суттєво відчула її вплив.

Ринок реагує і на чутки, що періодично з'являються. Визначити їх значущість ще складніше, ніж проаналізувати той або інший макроекономічний індикатор. Чутки з'являються несподівано і виникають з будь-якого приводу. При цьому необхідно оцінити не лише зміст чуток, але і дати оцінку особам, які їх поширюють. Існує правило реакції ринку на чутки: «при чутках купувати, при фактах продавати».

Фінансові чинники певною мірою є непередбачуваними, оскільки процентна політика центральних банків, установлення норм резервування, політика дій на відкритому ринку до моменту оприлюднення перебувають у засекреченому вигляді і мають, зазвичай, неочікуваний ефект, незважаючи на те, що ринок завжди пильно стежить за поведінкою центральних банків і намагається її передбачити.

На практиці фундаментальний аналіз зводиться, як правило, до аналізу макроекономічних показників. До ключових показників національної економіки (макроекономічних індикаторів) відносять динаміку економічного зростання, темп інфляції, рівень безробіття і рівновагу платіжного балансу. У економічній науці взаємозв'язок цих чотирьох величин, отримав назву «магічний чотирикутник».

Всі фундаментальні індикатори можна класифікувати таким чином:

1. За можливістю вимірювання:

· кількісні (натуральні та вартісні; абсолютні та відносні);

· якісні.

Кількісні індикатори характеризують кількісні результати функціонування економіки. Якісні індикатори характеризують умови розвитку економіки, її ефективність. За ними визначаються інтенсивне використання ресурсів, максимальні кінцеві результати на кожну одиницю останніх, розраховуються потреби економіки і можливості їх забезпечення.

Натуральні індикатори є основою для визначення вартісних значень, за ними аналізується матеріальна структура виробництва, розробляються матеріальні баланси. Вартісні індикатори характеризують результати розширеного відтворення у вартісних одиницях виміру. Лише за ними може визначатися динаміка економічного розвитку. Також вони дозволяють аналізувати галузеву та регіональну структури ВВП, здійснювати зіставлення рівня економічного розвитку країни з рівнем розвитку інших країн.

Абсолютні індикатори – це показники результату, приросту в натуральному або вартісному вимірі. Характеризують розміри соціально-економічних явищ. Відносні індикатори – це показники порівняння, ефективності, темпів економічного розвитку, питомої ваги, тобто структури.

2. За ринками:

· загальні;

· індикатори фондового ринку та ринку капіталів;

· індикатори грошового ринку;

· індикатори товарного ринку.

3. За сферою охоплення:

· грошові;

· психологічні;

· динамічні.

Грошові індикатори орієнтовані на економічні та фінансові дані, оскільки вони допомагають оцінити загальну ситуацію в економіці, тобто зовнішні сили, що безпосередньо впливають на прибутковість компаній і динаміку ціни активів. Прикладами грошових індикаторів є процентні ставки, обсяг грошової маси, розмір споживчого і корпоративного боргу і рівень інфляції.

Психологічні індикатори виявляють зміни в очікуваннях інвесторів, причому нерідко до того, як ці зміни відобразяться в цінах. При аналізі окремого активу ціна буває часто єдиним доступним критерієм оцінки настрою інвесторів. При вивченні кон’юнктури ринку дуже важливо усвідомлювати настрої та очікування учасників, тому для цього використовують психологічні індикатори, побудовані незалежними експертами на опитуваннях різноманітних груп суб’єктів економіки.

Динамічні індикатори показують, що реально відбувається з цінами в даний момент. Вони дають аналітику глибше уявлення про динаміку цін, чим самі ціни. До їх числа входять всі технічні індикатори ціни/обсягу, що застосовуються до різних ринкових індексів (наприклад МАСD промислового індексу Доу-Джонса) тощо.

4. За характером інформації систему економічних індикаторів можна поділити на три основні блоки:

по-перше, блок глобальних показників, які відображають сучасний стан економіки даної країни в цілому (GDP – валовий внутрішній продукт; GNP – валовий національний продукт; Unemployment – рівень безробіття, Implicit Deflator – індекс інфляції, Price Index – індекс цін);

по-друге, економічні показники, які відображають нинішній стан певної галузі економіки країни, або сфери діяльності (Retail Sales – рівень роздрібного продажу, Retail Ex Auto – рівень роздрібного продажу, без урахування авто продажу, Housing Starts – початок будівництва нових будинків, Non-Farm Production – обсяг виробництва (без урахування сільського господарства), New Sales Existing Home Sales – рівень продажу нових та вже існуючих будинків, відповідно, Construction Spending – витрати на будівництво, Business Inventories – виробничі та товарні запаси, Consumer Credit – рівень споживчого кредитування);

по-третє, це індикатори соціально-психологічного стану споживачів і населення даної країни в цілому (NAPM – індекс ділової активності Національної асоціації менеджерів з продажу, Consumer Confidence – споживацька сміливість, готовність купувати).

На сьогоднішній день ядро системи фундаментальних індикаторів становлять приблизно двадцять – тридцять основних індикаторів.

5. Загальноприйнята класифікація економічних індикаторів за призначенням(рис. 21).

 

 

Рис. 21. Класифікація економічних індикаторів

 

Для кожної групи існує базовий набір індикаторів, характерних для кожної країни, і показники, які відображають особливості системи національних рахунків в кожній країні:

1. Монетарні індикатори або індикатори грошово-кредитного регулювання економіки:

· грошові агрегати (грошова маса);

· обсяги і норми резервів комерційних банків в центральному банку;

· загальний обсяг депозитів в комерційних банках;

· динаміка прибутковості державних цінних паперів;

· облікова ставка центрального банку;

· динаміка обсягів активів центрального банку по цінних паперах уряду.

2. Група індикаторів руху капіталу.Вони показують: скільки коштів надійшло в країну від експорту товарів і послуг, продажів акцій і облігацій іноземним інвесторам, при купівлі центральним банком валютних резервів, і скільки валюти було віддано за імпорт, фондові активи тощо, тобто відображають рух капіталів між країнами. Остаточні дані надають звіти по платіжному і торгівельному балансах. Звіти по платіжному і торгівельному балансу виявляють точні дані по руху валютних активів між країнами.

Дана група включає такі показники:

· торгівельний баланс;

· баланс поточних рахунків;

· баланс капітальних рахунків;

· платіжний баланс.

3. Індикатори стану фінансових ринківв частині динаміки вартості фінансових активів і їх прибутковості, визначають інтерес до руху основних обсягів капіталів між країнами (процентні ставки і фондові індекси):

· фондові індекси (аналіз динаміки);

· поточна прибутковість державних цінних паперів (як правило, інтерес викликають папери з терміном 6 місяців, 2 роки, 10 і 30 років);

· прибутковість за вкладеннями в банківські валютні депозити (депозитні ставки по євро в банках Німеччини, Франції; по долару в банках США тощо);

· діапазон тримісячної процентної ставки LIBOR – 3 month LIBOR range;

· рівень процентних ставок за кредитами;

· процентні ставки за іноземними приватними облігаціями;

· рівень особистих заощаджень;

· значення форвардних і опціонних валютних курсів на 3 місяці, півроку і рік наперед.

4. Індекси економічної (ділової і споживчої) активності і оптимізму є надзвичайно популярними останніми роками:

· індекс ділового оптимізму менеджерів промислових підприємств;

· індекс менеджерів за закупками (РМІ);

· індекс ділового оптимізму менеджерів підприємств сфери послуг;

· індекс споживчої довіри (оптимізму);

· індекс ділової довіри (оптимізму).

Аналіз цих показників дозволяє оцінити співвідносну привабливість різних видів фінансових інструментів. Особливу увагу необхідно звернути на той факт, що на сьогоднішній день придбання фінансових активів складає близько 80 % від загального руху валютних коштів між розвиненими країнами.

Показники макроекономічного розвитку, внутрішнього попиту і споживання, виробництва, цін – дають уявлення про стійкість окремо взятої економіки і темпи зростання валового продукту – своєрідного показника «прибутковості» економіки. Вони багато в чому визначають стан економічних індикаторів двох попередніх груп, в системі прогнозування валютного курсу виступають вторинними, проте не стають від цього менш важливими. Це найбільш інформативна і багаточисельна група індикаторів.

­ індикатори економічного розвитку країн:

а) ВВП;

б) ВНП;

в) обсяг державних витрат і дефіцит бюджету;

г) особисті витрати;

д) особисті доходи.

­ індикатори промислового виробництва:

а) індекс промислового виробництва;

б) індекс використання виробничих потужностей;

­ дані по ринку нерухомості:

а) кількість будинків, що будуються;

б) кількість виданих дозволів на будівництво;

в) продажі нових будинків;

г) продажі на вторинному ринку житла;

д) витрати на будівництво.

­ індикатори інфляції:

а) індекс споживчих цін;

б) індекс промислових цін;

в) дефлятор ВВП;

г) індекс споживчих енергетичних цін і динаміка цін на нафту як основний біржовий промисловий товар;

­ показники ринку праці:

а) динаміка зайнятого населення;

б) рівень безробіття;

в) звернення за допомогою по безробіттю;

г) індекс вартості робочої сили.

Потрібно зазначити, щостан ринку праці є основним чинником розвитку економічних процесів, а показники зайнятості – це найважливіші індикатори економічної динаміки, за якими ринки спостерігають завжди дуже уважно. Аналіз зайнятості в економічно розвинених країнах є актуальним завданням соціально-економічної статистики, наприклад, у США вона детально апробована, і держава витрачає чималі кошти на її збір і аналіз. Для визначення рівня зайнятості в статистиці США вимірюються такі характеристики, як рівень безробіття (Unemployment Rate), і не менш важливий показник Non – Farm Payrolls (NFP), який заснований на даних по платіжних відомостях про зарплату в несільскогосподарському секторі економіки. Окрім NFP, певна увага при аналізі даних приділяється Manufacturing Payrolls (Mfg Jobs) – створенню або скороченню робочих місць у виробничому секторі економіки.

Існує антагонізм між аналітиками, які стверджують, що тільки фундаментальний аналіз містить в собі основну інформацію про ринок і дозволяє знайти причину зміни цін, і прибічниками технічного аналізу, які вважають, що зміни цін самі відображають переваги учасників ринку, тому досить аналізувати графіки цін і не звертати увагу на причини такого руху. Іноді добре працюють комп’ютерні індикатори, деколи тільки фундаментальний або психологічний аналіз можуть допомогти зрозуміти ситуацію на ринку учасників ринку.

 

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.013 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал