Групування цінних паперів за характером фінансових відносин

Акція – часткові довгострокові або цінні папери, що випускають на невизначений термін, які відображують відносини співволодіння. Вони свідчать про частку їхнього власника (акціонера) у капіталі емітента.

Доходом на акції є дивіденд – частина чистого прибутку корпорації, яка припадає на частку власника акцій. Розмір дивіденду на одну акцію визначається рядом умов:

• обсягом прибутку корпорації, отриманою за звітний фінансовий рік;

• пропорціями між споживаною і збереженою частинами прибутку корпорації;

• кількістю випущених акцій.

Важливою характеристикою акцій є їхня ціна. В практиці випуску й обігу акцій використовується кілька видів цін. До них належать: номінальна, оголошена, балансова, ринкова (курсова).

Номінальна – вказується в бланках акцій. Вона носить інформативний характер, вказує на величину частки капіталу, яка припадає на одну акцію, використовується для цілей обліку, практично не має значення для руху акцій на РЦП.

Оголошена – використовується в країнах, де акції можуть випускатися без вказування їхнього номіналу. Вона застосовується для проведення цінних паперів по обліку.

Ринкова (курсова) – відображує ступінь довіри інвестора до конкретної акції і показує, скільки він згодний за неї заплатити. Вона відображує реальну цінність акції й формується в процесі обігу. Ця ціна прямо пропорційна розміру дивіденду на одну акцію і обернено пропорційна рівню (величині) діючого позичкового процента.

Балансова (бухгалтерська) – на відміну від номінальної і оголошеної є величиною змінною. Вона визначається на основі документів фінансової звітності шляхом віднімання з усіх активів корпорації її пасивів і ділення результату (кількісна міра власності акціонерів) на кількість акцій, які знаходяться в обігу.

Облігація – довгострокові боргові цінні папери, за якими позичальник (емітент) гарантує кредиторові (інвесторові) після закінчення обумовленого строку виплату (погашення) боргу, а також регулярну, в обумовлений термін, виплату поточного доходу.

Емітентами облігацій, які є ринковими цінними паперами і обертаються на РЦП, виступають державні органи (центральні уряди і органи влади на місцях), а також корпорації.

За терміном дії облігації, будучи довгостроковими зобов'язаннями на РЦП, поділяються на короткострокові (від 1 року до 3 років), середньострокові (від 3 до 7 років), довгострокові (від 7 до 30 і більше років). Особливу групу становлять безстрокові облігації. Виплата процентів по них здійснюється із встановленою періодичністю, а вказівка про дату погашення відсутня. Важлива закономірність боргових зобов'язань – вищий рівень ставки процента для довгострокових облігацій у порівнянні із середньо- і короткостроковими – у нормальній економічній ситуації і обернена закономірність – в умовах інфляції.

Вексель – письмове короткострокове документальне зобов'язання, складене за встановленою законом формою, яке дає безумовне право його власникові при настанні зазначеного строку вимагати з особи, яка видала або акцептувала це зобов'язання, сплати обговореної в ньому грошової суми.

Дохід утримувачів векселів (кредиторів) утворюється в абсолютних сумах за рахунок знижки з номінальної ціни, тобто як різниця між номінальною ціною, по якій вексель погашається векселедавцем (боржником) і ціною, по якій векселедавець продає його кредиторові.

В операціях сфери грошового ринку РЦП використовуються два різновиди векселів: простий і переказний.

Простий вексель виписується боржником і містить зобов'язання платежу кредиторові.

Переказний вексель (тратта) виписується кредитором (трасантом) і містить наказ боржникові (трасату) про сплату позначеної суми третій особі (ремітенту) або пред'явникові. В безумовну боргову розписку вексель перетворюється після його акцепту (згоди на оплату) боржником.

Разом з борговими і частковими цінними паперами на РЦП розвинених країн обертаються інструменти, які поєднують у собі властивості акцій і облігацій. Крім того, існують специфічні фондові цінності, які не можна віднести до жодного з розглянутих вище різновидів. Такі інструменти ринку цінних паперів одержали назву похідних. Вони охоплюють різновиди оборотних цінних паперів, до числа яких належать оборотні облігації, оборотні привілейовані акції, а також опціони.

Оборотними називаються цінні папери, які за бажанням їхніх власників у певний період можуть бути виміняні на інші цінні папери або погашені.