Проблеми забезпеченості господарського комплексу України мінерально-сировинними та іншими природними ресурсами

План-конспект лекційного заняття

З дисципліни «Економічна та соціальна географія України»

студентки 5-го курсу Литовченко Л.М.

викладач: ______ доц. Греков С.А.

Дата проведення: 15.04.2015

Час проведення: 4 пара (13.00-14.20)

Місце проведення: 4к, 24а.

Група: 401, 402, 409, спеціальність «Географія»

Тема: Сучасні проблеми розвитку господарства України

Мета: ознайомитися із проблемами розвитку господарства України на сучасному етапі

Тип заняття: лекція.

Хід лекції:

1. Організаційний момент (5-10хв.)

2. Подання теми, мети, основних питань лекції та літератури (5-7хв.)

3. Викладення лекційного матеріалу (55-65 хв.)

4. Підсумок лекційного заняття (5-8 хв.)

Завдання:

· виявити проблеми забезпеченості господарського комплексу України мінерально-сировинними та іншими природними ресурсами;

· охарактеризувати особливості галузевої структури господарського комплексу України і проблеми структурних перетворень економіки;

· охарактеризувати матеріально-технічну забезпеченість господарського комплексу України та проблеми оновлення основних промислово-виробничих фондів;

· ознайомитись із проблемами, що пов’язані зі дестабілізацією господарських зв’язків між традиційними партнерами країн СНД і Східної Європи.

План

1.Проблеми забезпеченості господарського комплексу України мінерально-сировинними та іншими природними ресурсами.

2.Особливості галузевої структури господарського комплексу України і проблеми структурних перетворень економіки.

3.Матеріально-технічна забезпеченість господарського комплексу України та проблеми оновлення основних промислово-виробничих фондів.

4.Проблеми пов’язані зі дестабілізацією господарських зв’язків між традиційними партнерами країн СНД і Східної Європи.

Література:

1. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х книгах. – Львів: Світ, 1994. – 472 с.

2. Соціально-економічна географія України / За ред. проф. Шаблія О.І. – Львів: Світ, 2000. – 680 с.

3. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. – К.: Знання, 1998. – 415 с.

Проблеми забезпеченості господарського комплексу України мінерально-сировинними та іншими природними ресурсами

Історично зумовлене масштабне використання мінеральних і земельних ресурсів в Україні призвело до формування відповідної паливно-енергетичної, металургійної, хімічної спрямованості промислового розвитку у поєднанні з розвинутими будівельною індустрією та сільським господарством. Десятки промислових вузлів в Україні мають природно-ресурсну орієнтацію. З іншого боку, розподіл елементів природно-ресурсного потенціалу по території досить нерівномірний, що зумовлює галузеву і територіальну структуру кожного з регіонів.

Забезпеченість території України мінерально-сировинними ресурсами є однією з найвищих у світі. Нині виявлено приблизно 20 тис. родовищ і рудовиявів 113 видів корисних копалин. З цієї кількості промислове значення мають 9143 родовища 97 видів корисних копалин, які належать до Державного балансу запасів. Промислово освоєні 3310 родовищ, на базі котрих працює більше 2 тис. гірничодобувних і переробних підприємств.

У Європі Україна посідає друге місце за площею орних земель, запасами залізної руди і перше — за ресурсами марганцевої руди, самородної сірки. Вона також є однією з перших за запасами кам'яного вугілля, калійної і кам'яної солей. Значними є її запаси каолінів, графіту, флюсової сировини та вогнетривких глин, скляних пісків, бентонітів, цементної сировини. В імпортній залежності Україна перебуває щодо постачання нафти, природного газу, руд кольорових металів, магнезиту, апатитів, фосфоритів, бентонітових глин.

Основу природно-ресурсного потенціалу формують земельні та мінеральні ресурси (3/4), велике значення мають також водні та рекреаційні. У структурі потенціалу мінеральних ресурсів 70 % припадає на паливно-енергетичні, 17 — на металеві, 7 — на будівельні матеріали та 4, 5 % — на нерудну сировину для чорної металургії і гірничо-хімічну.

З територіального погляду за обсягом загального природно-ресурсного потенціалу виділяються Донецький (21, 1 %), Причорноморський (15, 5 %) та Придніпровський (14, 8 %) економічні райони. На їх частку припадає більш як половина усього ПРП України. Найбіднішими в цьому відношенні є Волинський та Центрально-Український економічні райони, частки яких становлять відповідно 3, 5 та 6, 0 %. Якщо в Донбасі й Придніпров'ї переважають мінеральні ресурси (відповідно 73, 3 та 44, 65 %), то на решті території України — земельні.

Найрізноманітніший у територіальному плані ПРП характерний для Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької областей, АР Крим. Водночас, компонентною одноманітністю характеризується ПРП Тернопільської, Вінницької, Донецької, Дніпропетровської областей за рахунок різкого переважання ролі одного виду ресурсу (Тернопільщина і Вінниччина — земельні ресурси, Дніпропетровщина — залізна руда, Донеччина — кам'яне вугілля). Досить різноманітним є ПРП Карпат і гірського Криму за рахунок значного перепаду висоти і внаслідок цього зміни ландшафтів, досить диверсифікований природно-ресурсний потенціал Полісся, а лісостепова і степова зони характеризуються структурною одноманітністю.

Мінерально-сировинні ресурси:

Дуже відчутними є регіональні відмінності у запасах, видобутку і споживанні палива в Україні (табл1.1). За запасами паливних ресурсів різко виділяються Донецька, Луганська і Дніпропетровська області: на ці регіони припадає 86, 85 % всіх паливних ресурсів. Найбіднішими регіонами за запасами паливної сировини е Вінницька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Київська, Одеська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська і Чернівецька області. Найінтенсивніше експлуатуються запаси паливних ресурсів Полтавської, Сумської і Харківської областей.

Таблиця 1.1. Регіональні відмінності у запасах, видобутку і споживанні палива (кам'яне і буре вугілля, нафта і газовий конденсат, газ природний)

Переважна кількість залізних руд зосереджена в Криворізькому залізорудному басейні, Кременчуцькому і Бєлозерському залізорудних районах. Щороку Україна видобуває близько 0, 6 % від запасів розроблюваних залізних руд. З чорних металів другим за значенням є марганець, Україна забезпечує 32% його світового видобутку. У Нікопольському марганцеворудному басейні виділяються Нікопольський, Інгулецько-Дніпровський та Великотокмацький райони. Марганцеві руди є також у Побузькому, Донецькому й Покутському марганцеворудних районах. До чорних металів належить також хром, руди якого є в Побужжі (прогнозні запаси 2, 6 млн т) і зосереджені переважно в Капітанівському родовищі. Запаси руд із вмістом нікелю 3—5 % зосереджені в 10 родовищах двох груп — Побузькій (6 родовищ, з яких сьогодні експлуатується Деренюське) та Дніпропетровській (Нове, Тернівське, Девладівське). Алюмінієва сировина залягає у Високопільському родовищі. В цілому родовища неконкурентоспроможні порівняно з сировиною з Ямайки, Гвінеї, Австралії. Ртутні руди розробляються на Микитівському родовищі, тут є також запаси сурми. Родовища титанових руд відомі в Житомирській (Іршанське) і Дніпропетровській (Самотканське) областях. Поліметалічні руди виявлено в Берегівському й Беганському родовищах на Закарпатті, у Вінницькій та Луганській областях. Мідні руди є в Донецькій області (біля Артемівська), на Рахівському масиві в Карпатах та в Запорізькій області. Перспективними є поклади самородної міді в Рівненській, Волинській і Хмельницькій областях. Молібден виявлено в Середньому Придніпров'ї, Побужжі, вольфрам — на Кіровоградщині, олово — у Приазов'ї, ванадій — у Житомирській області. Руди берилію, ванадію, кадмію, кобальту виявлені на Українському кристалічному щиті та Донбасі. Знайдено в Україні і золото. Основні його запаси зосереджені в Кіровоградській, Дніпропетровській, Житомирській, Черкаській, Луганській, Донецькій областях та в Мужіївському родовищі (Закарпатська область). Останніми роками запаси золота виявлено на півночі Одеської області. В цілому відкрито 236 родовищ золота.

Самородну сірку видобувають у Роздольському та Новояворівському родовищах. Вміст корисної речовини в ній становить 30 %. Руда залягає на глибині до 50 м і розробляється відкритим способом. Основні родовища її розміщені в Донбасі (Артемівськ, Слов'янськ), Закарпатті (Солотвино), Прикарпатті (Болехівське, Долинське), на Харківщині (Єфремівське) та у Присивашші (Генічеське, Східносиваське, Сасик-Сиваське родовища). Калійні солі видобувають як шахтним, так і відкритим способом у Калуш-Голинському родовищі й Стебницькій групі родовищ. Фосфорити розробляються в Ізюмському (Харківська область), Кролевецькому (Сумська), Незвиському (Придністров'я) родовищах, перспективні апатитові утворення виявлено на Житомирщині та в Приазов'ї.

Вогнетривкі глини в Україні містяться в кількох групах родовищ — Часів-Ярській, Новоселівській, Новорайській (Донецька область), Полозькій (Запорізька), Озернянській (Черкаська), Павлоградській і П'ятихетській (Дніпропетровщина).

Близько 4/5 усіх покладів доломітів зосереджені в межах металургійних баз (Криворізьке, Оленівське, Новотроїцьке, Ямське родовища), вогнетривів — у межах Кіровоградської, Запорізької і Дніпропетровської областей (Правдинське, Веселівське). Флюсові вапняки виявлено більш як у 20 родовищах, найбільші з них Оленівське, Каракубське, Новотроїцьке. Формувальні піски (Часів Яр, Горохівське, Бантишівське) і глини (Горбківське родовище в Закарпатті, Пижівське в Хмельницькій області) використовуються в ливарній справі та інших галузях.

Графіт виявлено в Петрівському і Водянському (Запорізька область), Старокримському (Донецька) родовищах, але розробляється лише Завалівське в Кіровоградській області. Каоліни експлуатуються в Глуховецькому (Вінницька область), Просянівському (Дніпропетровська), Чапаївському (Запорізька), Затишанському, Володимирівському (Донецька) родовищах. Найбільші родовища бентонітів — Черкаське, Камиш-Бурунське. На Закарпатті є велике родовище цеолітів.

Україна багата на будівельну сировину. Базальти розробляються в Рівненській (Берестовицьке, Яноводолинське родовища), Донецькій (Волноваське), Дніпропетровській (Криворізьке) областях, мармур — у Карпатах (Лугівське, Тереблянське), Криму (Мраморинське, Севастопольське). Вапняки утворюють кілька ареалів — Придністровський, Кримський, Донбаський, а крейда і мергель — Волино-Подільський, Сумський та Східний (Луганська, Харківська, Донецька області) ареали. Промислові запаси скляних пісків містяться більш як у 20 родовищах (найбільші з них Авдіївське, Новоселівське, Глібівське).

У Волинській і Рівненській областях, Приазов'ї та Кривому Розі є запаси напівдорогоцінних каменів. Трапляються берил, топаз, бурштин, аметист, агат, яшма, гірський кришталь.

Земельні ресурси: Земля — ресурс багатоцільового призначення. Вона є з одного боку засобом виробництва, а з іншого — предметом праці. Землі класифікують за їх придатністю використання у господарстві:

— землі сільськогосподарського призначення;

— землі населених пунктів (міст, поселень міського типу, сільських населених пунктів);

— землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

— землі природоохоронного, природно-заповідного та історико-культурного призначення;

— землі рекреаційного та оздоровчого призначення;

— землі лісового фонду;

— землі водного фонду;

— землі запасу тощо.

У структурі земельного фонду (територіальний аспект земельних ресурсів) 71 % становлять сільськогосподарські угіддя, забезпеченість якими на одного мешканця країни досить висока — близько 0, 8 га. У структурі сільськогосподарських угідь основна частка землі знаходиться під ріллею — 55 % території країни. Площа орних земель становить 32, 5 млн га, на кожного жителя їх припадає 0, 67 га. Ліси й лісові площі займають 17, 2 %, в тому числі вкриті лісом — 14, 7 %. Близько 4 % території країни вкрито водою, 1, 5 % — болота й заболочені території.

У центральних, південних і подільських областях рівень розораності земель сягає 86—90 % і більше, в решті областей — 60— 80 %. Лише в Закарпатті рівень розораності менший 50 %. Такі ж відмінності і в землезабезпеченості населення — від 0, 15 га ріллі на одну особу в Закарпатті до 1, 5 — у південних районах.

Під багаторічними насадженнями перебуває порівняно невелика площа земель (близько 2, 5 %), проте в Криму й Закарпатті на цю категорію земель припадає вже 6—7 % сільгоспугідь, у Чернівецькій області — 5 %, тоді як на Кіровоградщині — менше 2 %. Сіножатями було зайнято 2, 41 млн га, найбільше їх у Закарпатті (20, 5 %) та на Поліссі (до 15 %). Пасовищами зайнято 5, 5 млн га сільгоспугідь.

Водні ресурси: Водні ресурси України формуються переважно за рахунок стоку річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Тиси. Майже 65 % річкового стоку припадає на басейн Дніпра, 11 — Дністра, 4 — Сіверського Дінця, 3, 5 % — Південного Бугу. Частка забезпечення населення України річковим стоком у розрахунку на 1 особу становить майже 1 тис. м3 на рік.

За період 1990-2013 рр. водовикористання зменшилося у 2, 7 разу. Найбільші обсяги водовикористання були у Донецькій (1676 млн м3), Дніпропетровській (1624 млн м3), Запорізькій (1342 млн м3), Київській (948 млн м3) областях, м. Києві (824 млн м3). Найбільші зміни обсягів водовикористання відбулися у АР Крим, Вінницькій, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Тернопільській, Херсонській і Хмельницькій областях. У цих областях скорочення водовикористання перевищило середній показник по Україні.

Запаси підземних вод, придатних для питного водопостачання, розміщені по території країни вкрай нерівномірно, а їх обсяги оцінені у 22, 5 млрд м3 за рік. Водозабір підземних вод у структурі прогнозних ледве перевищує 20 %, що свідчить про можливості залучення додаткових ресурсів. Найбільші обсяги підземних вод використовуються у Луганській (562 млн м3), Донецькій (528 млн м3) і Львівській (260 млн м3) областях, що становить 45, 2 % від загального показника. Загалом водозабір з підземних горизонтів зменшився на 42, 6 %.

Знизився рівень використання води — з 87, 9 до 72, 8 %. Найбільше води використовується на задоволення виробничих потреб — 53, 5 %. На задоволення господарсько-питних потреб витрачається 25, 5 %. Частка води для зрошування становить 13, 1 % проти 23, 0% у 1990 р.

Інтенсивність водокористування перевищує екологічну місткість водних екосистем. У середні за водністю роки безповоротні втрати води й обсяги скидання забруднень перевищують екологічну одно відсоткову місткість водоресурсного потенціалу. Лише в Тернопільській, Івано-Франківській, Чернігівській та Закарпатській областях водокористування не перевищує рівня екологічних норм.

У структурі природно-ресурсного потенціалу площа лісів становить 10, 8 млн га, з них вкриті лісом землі — 9, 4 млн га із загальним запасом деревини 1, 74 млрд м3, у тому числі 250 млн м3 стиглих і перестиглих. Лісом покрито в середньому 14 % території України, у тому числі на заході й півночі — 30—40 %, у Карпатах — понад 40, на Поліссі — 26, 7, у Криму — 10, у Степу — 4 %.

Рекреаційні ресурси: Майже в усіх областях України серед рекреаційних домінують санаторно-курортні ресурси. Всесвітньо відомий своїми санаторно-курортними умовами південь України (Одеська, Херсонська, Миколаївська області й АР Крим). Унікальний за своїми можливостями Південний берег Криму. Крім кліматичних ресурсів, цей район багатий на ресурси грязей для організації лікувальних закладів.

Важливим за рекреаційними ресурсами є район Карпат з його сприятливими умовами для організації як літнього, так і зимового відпочинку. У Сваляві, Синяві, Усть-Чорній та інших місцевостях є мінеральні води. Особливо багата на них Львівська область (Трускавець, Моршин, Східниця, Великий Любінь, Немирів). Лікувальні грязі є в с. Чорне Івано-Франківської та с. Конопківці Тернопільської областей. На межі Тернопільської та Хмельницької областей відкрито потужні запаси мінеральних вод типу " Нафтуся" (Сатанів, Гусятин).

Охорона і раціональне використання природних ресурсів в Україні регулюються відповідними нормативно-правовими актами природо-ресурсного законодавства:

· земель — Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року

· надр — Кодексом України про надра від 27 липня 1994 року

· вод — Водним кодексом України від 6 червня 1995 року

· повітряного простору — Повітряним кодексом України від 4 травня 1993 року

· атмосферного повітря — Законом України «Про охорону атмосферного повітря» у редакції від 21 червня 2001 року

· клімату — Законом України «Про гідтрометеорологічну діяльність» від 18 лютого 1999 року

· радіочастотного ресурсу — Законом України «Про радіочастотний ресурс» у редакції від 24 червня 2004 року

· тваринного світу — Законом України «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 року

· рослинного світу — Законом України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 року

· альтернативних джерел енергії — Законом України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 року.