Проблеми пов’язані зі дестабілізацією господарських зв’язків між традиційними партнерами країн СНД і Східної Європи

На сучасному етапі економічного розвитку країни СНД є головними торговими партнерами України. Їх з Україною об'єднують такі спільні стратегічні пріоритети, як реформування та розвиток національних економік, проведення ефективної соціальної політики, інтеграція у світовий економічний простір, інформаційні, політичні та культурні взаємозв'язки.

Разом з тим помітним гальмом для співробітництва і розвитку торговельно-економічних відносин з країнами СНД є загальна нормативно-правова неузгодженість, політичні суперечки, відсутність дисципліни банківської і договірних поставок та ін. Відмінності в цілях геостратегічного розвитку, в темпах проведення ринкових перетворень, а також у підходах до змісту самої інтеграції стали додатковою перешкодою розвитку такого співробітництва.

Сталий економічний розвиток країн СНД, який спостерігається у останні роки стверджує сприятливий клімат для налагодження з ними плідних двосторонніх торговельних відносин. У цьому напрямку є актуальним проведення переговорів з усунення наявних тарифних та нетарифних бар'єрів у двосторонній торгівлі з країнами СНД і в першу чергу у торгівлі з Російською Федерацією, зокрема вирішення питання режиму вільної торгівлі з країнами СНД.

Двосторонні експортно-імпортні відносини України з Росією є найбільшими за обсягами та найбільш диверсифікованими за номенклатурою на усьому пострадянському просторі. Вони ж найкращим чином ілюструють специфіку та суперечності торговельних, взагалі економіко-політичних стосунків між новими незалежними державами.

Між Україною і Росією і на сьогодні є багато складних питань соціально-політичного, геостратегічного, власницько-економічного характеру, які ще повністю не розв'язані (взаємне визнання географічних кордонів, спори щодо Чорноморського флоту, нерухомі активи, які розміщенні за кордоном і інші).

Основу українського експорту до Росії становлять продукція металургійної промисловості (вироби з чорних металів, феросплави, профілі, алюміній), продукція машинобудування (електромашини, вантажні автомобілі, двигуни тощо), сільськогосподарська продукція (м'ясо-молочні продукти, цукор, алкогольні напої, консервовані продукти і ін.), продукція хімічної промисловості (шини, пластмаси і вироби з них, фарби, органічні хімічні сполуки, мийні засоби).

Імпорт з Росії - головна стаття енергоносії (нафта та природний газ), які становлять понад 70% від загального обсягу ввезення. З Росії ввозиться також багато видів продукції машинобудування, механічного обладнання, легкові автомобілі. Важливе значення має і ввезення продукції хімічної промисловості, зокрема синтетичного каучуку.

Вагоме місце в системі економічного співробітництва займають і інші країни СНД. Найбільшу питому вагу серед них займають: Туркменістан, Казахстан і Білорусь.

Співробітництво України з Туркменістаном носить традиційний характер на протязі усіх років незалежності. Найбільшою комплексною статтею товарної торгівлі становлять продовольчі товари (борошно, цукор, яловичина). Зростає експорт продукції машинобудування - рідинні насоси, механічні пристрої, електричні машини та промислове обладнання. Традиційний сегмент українського експорту - металургійні вироби (труби різного діаметру). Збільшуються обсяги експорту продукції хімічної промисловості, лікарських засобів, шин.

Імпорт з Туркменістану практично проходить по статті " природний газ", з яким укладена довгострокова угода.

Торгівля України з Казахстаном значною мірою визначається статусом обох країн щодо енергозабезпеченості. Казахстан є переважно експортером енергоносіїв (нафта і нафтопродукти). Торгівля енергоносіями становить основну статтю обопільної торгівлі, яка забезпечує Казахстану загальне позитивне сальдо у торгівлі з Україною.

Основні статті українського експорту до Казахстану це ядерні реактори, електричні машини, прокатні стани, залізничні локомотиви та інші види продукції машинобудування, феросплави, труби, прокат, вироби з чорних металів, лікарські засоби, штучний графіт, шини та ін.

Основними секторами українського експорту до Білорусі є товари металургійної промисловості (чорні метали, труби, плоский прокат, профілі, феросплави тощо) та машинобудування (механічне обладнання, електричні машини, обладнання для автомобілів та ін.). Багато експортується продукції хімічної промисловості (шини, пластмаса, дубильні екстракти, фарби, полімери, органічні хімічні сполуки, продукти неорганічної хімії), а також продукти харчування (зерно, цукор, кондитерські вироби, олія, жири, борошно, алкогольні напої).

Імпортує Україна трактори, вантажні автомобілі, холодильники, побутові прилади, обладнання і устаткування, полімери, добрива, нафту і нафтопродукти, фармацевтику та хімічні продукти, троси та канати.

За останні роки стабілізуються міжнародні взаємовідносини із іншими країнами СНД. Зокрема країнами Середньої Азії (Узбекистаном, Киргизстаном, Таджикистаном). Найбільш важливі взаємозв'язки є з Узбекистаном, який для України поставляє газ. Предметами українського експорту до Узбекистану є продукція металургійної промисловості (метал, труби), машинобудування (електричні машини, ядерні реактори), вироби хімічної промисловості та продовольчі товари (цукор, олія, борошно, крупа).

Тісні взаємозв'язки є з країнами Кавказу (Азербайджаном, Грузією та Вірменією). Азербайджан є одним з найважливіших експортів для України у постановці енергоносіїв та нафти. Крім нафтопродуктів з Азербайджану імпортуються крани, інша машинобудівна продукція, вироби легкої промисловості (бавовняне волокно, прядиво) та інші.

Грузія за останні роки значно пожвавила взаємоекономічні відносини з Україною. До Грузії Україна експортує продовольчі товари (цукор, етиловий спирт і ін.), товари хімічної промисловості (лікарські препарати, шини, пластмаси), продукцію металургії. З Грузії Україна отримує в основному цитрусові, вина та деякі види машинотехнічної та хімічної продукції.

З Вірменією обсяги експортно-імпортних операцій незначні. Україна продає Вірменії окремі види металопродукції, труби, алкогольні напої, електричні машини, продукцію хімічної промисловості. Взамін купує деякі види продукції металургії, металообробки, машинобудування, синтетичний каучук, традиційні вірменські алкогольні напої.

Основними предметами експорту продукції до Молдови є енергоносії, нафтопродукти, продукція металургійної промисловості, продовольчі товари, продукція хімічної промисловості, лікарські засоби, електричні машини та устаткування, вантажні автомобілі.

До України імпортуються з Молдови товари асиметричного щодо експорту асортименту, які належать до категорій машин на обладнання, металургійної промисловості, продовольчих товарів (свинина, вина, фрукти).

Вихід України з СНД:

Питання про членство України в СНД вперше зазвучало після перемоги Віктора Ющенка у президентський виборах 2005 року. У 2005 році міністр закордонних справ України Б. Тарасюк зазначив, що участь України у СНД має символічне значення, а саме існування організації та її подальший розвиток є дуже проблематичним. Подібну точку зору також висловлювали представники грузинського, молдовського та азербайджанського урядів. У липні 2007 Президент України В. Ющенко на прес-конференції розцінив перспективи СНД в цілому, як песимістичні.

Формально Україна не є членом СНД, але має статус спостерігача і держави-співзасновника організації, а з 2011 року бере участь в зоні вільної торгівлі в рамках СНД.

14 березня 2014 року проект Закону України було подано на розгляд Верховної Ради, проте він так і не пройшов всі необхідні процедури розгляду в комітетах та не був проголосований.

19 березня 2014 року Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення про початок процедури виходу з СНД.

30 квітня 2014 року МЗС України заявили, що вони вже підготували всі необхідні документи щодо виходу України з СНД. Після цього, за словами заступника міністра закордонних справ Данила Лубківського, єдине що необхідно для виходу України з цього об'єднання — це відповідний закон.

27 листопада 2014 року у Верховній Раді зареєстрували проект постанови про вихід України з СНД.