Особливості сучасного соціально-економічного розвитку країни.

Після розпаду СРСР і здобуття незалежності в республіці почався процес переходу до ринкової економіки. Назарбаєв взяв курс на концентрацію управління економікою й експортом у державних руках. При президентові було створено Вищу економічну раду, куди ввійшли відомі вітчизняні і зарубіжні економісти. Було засновано Комітет державної власності, Антимонопольний комітет та інші установи. Всі підприємства на території республіки були оголошені її власністю. Однак перехід Росії в односторонньому порядку до лібералізації цін та інші фактори призвели до дестабілізації фінансової системи та невпинної інфляції.

Казахстану пощастило з корисними копалинами, за якими займає передові позиції в світі. На початку нинішнього століття держава зайняла дев’яту позицію у світі за видобуванням нафти, десяту – газу, дев’яту – вугілля і стала світовим лідером з видобуванням урану.

Раніше від усіх в СНД Казахстан здійснив широку кампанію із приватизації промислових підприємств, чим привабив іноземних інвесторів.

На економічний розвиток країни не останній вплив має етнічний склад населення. Свого часу Казахстан був єдиною республікою СРСР, в якій частка титульної нації становила менше ніж 50%.

За даними перепису 1989 р. частка казахів складала 39, 7%, росіян - 37, 8%, німців - 5, 8%, українців - 5, 4%, узбеків і татар - по 2%. У середині 1990-х рр. частка представників корінної нації зросла як за рахунок більш високого природного приросту, так і завдяки значному відтоку т. зв. „російськомовного населення" за межі республіки. Перепис населення 1999 р. показав, що за 10 років чисельність населення Казахстану скоротилась на 1, 246 млн. осіб. Головна причина - міграція, адже, якщо в 1989 р. у Казахстані мешкало 6, 1 млн. росіян, то в 2000 р. їх залишилось бл. 4, 5 млн., а в 2009 р. – 3, 7 млн. осіб. Разом з тим Казахстан зберігає стійку тенденцію до збільшення населення. Зокрема станом на 1 січня 2010 р. кількість населення становило 16 196 800 осіб. Економічно активне населення Казахстану становить 7, 2 млн. осіб. Найбільше їх працює у сфері послуг - 58%, у промисловості і будівництві - 18%.

Казахстан є поліконфесійною країною. Основні, широко розповсюджені релігійні конфесії – іслам, християнство(православ'я*, лютеранство. Більшість населення країни не релігійне (атеїсти і агностики*. В Казахстані законодавчо заборонено створювати політичні рухи на основі релігійних переконань. Це зроблено з метою попередження міжетнічних і міжрелігійних зіткнень.

Тим неменше час від часу на міжетнічному ґрунті виникають заворушення, як було у квітні 2007 р., коли в різних місцевостях відбулися сутички між казахами, з одного боку, і турками, уйгурами, чеченцями, узбеками – з іншого. Серед казахів останнім часом зростають настрої відстоювання своєї гідності перед представниками інших народів.

Але в цілому протягом всього періоду незалежності тут зберігається спокій, на відміну від сусідських центральноазійських держав, поміркованиї націоналізм, політика компромісів і стратегія «стабільність за будьяку ціну» одержали тут підтримку практично всіх соціальних груп та етносів.

Незважаючи на державний статус казахської мови, що відноситься до тюркської групи алтайської сім'ї, мовою міжнаціонального спілкування залишається російська. Казахська писемність базується на російській абетці, до якої додано букви, що означають звуки, характерні для казахської мови. Більшість тюркських народів, що мешкають у Казахстані, сповідують іслам сунітського зразка. Російськомовне населення прихильне переважно до православ'я, а більшість німців дотримуються лютеранського протестантизму.

Казахстан належить до країн з перехідною економікою. Після розпаду СРСР через розрив економічних зв'язків і економічної кризи багато промислових підприємств зупинилися. Щорічний спад обсягів ВНП на початку 1990-х рр. сягав 10-12%. У 1996-1997 рр. почалося невелике зростання ВВП, пов'язане передовсім з покращенням роботи нафтогазової галузі країни. Сьогодні в країні завершено приватизацію, прийняте прогресивне податкове законодавство, створена сучасна банківська система, проведені реформи на селі, в житлово-комунальному господарстві і в соціальній сфері.

За роки радянської влади в Казахстані склалося багатогалузеве промислове виробництво, що базується на власних ресурсах. У структурі промисловості станом на 1998 р. превалювали паливно-енергетична (41 %*, металургійна (25%* і харчова (17%* промисловість. Основа економіки - паливно-енергетичний комплекс (ПЕК*, що базується на власних запасах вугілля, нафти і природного газу. Наразі ПЕК дає понад 40% промислового виробництва. Починаючи з 1993 р. 40% усіх іноземних інвестицій спрямовуються в нафтову та газовидобувну галузі. Водночас видобуток вугілля в Екібастузькому і Карагандинському басейнах скоротився майже вдвічі (до 69, 8 млн. т у 1998 р.*.

Наприкінці 1990-х рр. країна досягла показників докризового періоду, видобуваючи близько 26 млн. т нафти і понад 8 млрд. куб. м газу. Нині в республіці діють три нафтопереробних та один газопереробний заводи, ведеться будівництво нафтопроводів через територію Росії до Чорного моря і на південь через Туркменистан. Електроенергія в основному виробляється кількома великими ГРЕС і ГЕС на рр. Іртиш, Ілі, Сирдар'я, на п-ві Мангишлак функціонує Шевченківська АЕС, енергія якої використовується для опріснення морської води.

Особлива роль у національній економіці належить металургії, частка якої в національній економіці складає 14%, в експорті - 30%. У кольоровій металургії виділяються Прикаспійський гірничо-металургійний комбінат, що переробляє уранову руду в концентрат, і Усть-Каменогорський завод із виробництва палива для ядерних реакторів. Майже вся чорна металургія зосереджена в Центральному районі країни. Там, зокрема в Єрмаку і Актюбінську, знаходяться заводи феросплавів.

Розвинутим у республіці є машинобудування, створене під час Другої світової війни на базі евакуйованого з європейської частини СРСР обладнання. Важке машинобудування зосереджено передовсім в Алмати, Усть-Каменогорську, Караганді, Атирау, Астані, Павлодарі.

Понад третину ВНП виробляє агропромисловий комплекс (АПК*. Харчова і легка промисловість орієнтуються на місцеві ресурси і споживача. Щодо сільського господарства, то його частка у структурі АПК складає 50%. Орні землі, освоєні на початку 1950-х рр., зосереджені в основному на півночі республіки і займають 18% сільськогосподарських угідь. У 1999 р. посівні площі становили понад 15 млн. га, в тому числі під зерновими - понад 11 млн. га. Пасовища займають 57% території країни. Головна галузь тваринництва -вівчарство (9, 8 млн. голів*, поголів'я великої рогатої худоби налічує 4 млн. голів.

Бурхливий розвиток економіки в кінці 1990-х років на початку 2000-х років показує, що складну науку управління і розвитку країни в ціоломц казахська еліта опанувала. Нині темпи економічного зростання

На долю залізничного транспорту припадає 95% вантажообігу країни, автотранспорту - 3%. Довжина доріг з твердим покриттям - близько 80 тис. км. Авіаційний транспорт представлено мережею внутріреспубліканських і міжнародних ліній. Судноплавство Каспійським морем здійснюється з єдиного реконструйованого порту Актау. Телекомунікаційна система Казахстану представлена національною акціонерною системою „Казтелеком".

40% казахського експорту становить нафта, окрім того вивозяться чорні і кольорові метали, машини, хімікалії, зерно, шерсть. Приблизно чверть експорту спрямована до країн Євросоюзу, 20% -до Росії, бл. 10% - до КНР. У структурі імпорту превалюють машини і запчастини до них, промислові товари, нафта, природний газ. Найбільше товарів ввозиться до Казахстану з Росії (3 7%*, а також із США, Узбекистану, Туреччини, європейських країн.

Окремо слід розповісти про участь іноземного капіталу у проектах із видобутку та транспортування нафти у казахському секторі каспійського шельфу, адже тільки у 2004 р. на розвиток нафтовидобувної галузі Казахстану надійшло близько З млрд. дол. США іноземних інвестицій. А нещодавно китайський нафтовий концерн КННК (Китайська національна нафтова компанія* придбав активи канадської ф ірми „Петрол-Казахстан", заплативши за акції 4, 18 млрд. дол. США, попри усі спроби російського концерну „Лукойл", що володіє 50% акцій у спілці „Тургай Петролеум" (іншими 50% до продажу володів „Петрол-Казахстан" * заблокувати придбання цих активів. Канадці продали свій пакет акцій тому, що починаючи з минулого року російські та казахські нафтові магнати шляхом численних судових позовів намагалися вижити їх із казахстанського ринку.

Завдяки цьому контракту КНР отримала доступ до родовищ, потенціал яких оцінюється в 550 млн. барелів нафти. До Китаю нафта транспортуватиметься трубопроводом довжиною 1800 км, будівництво якого вже розпочалося. Його пропускна здатність становитиме щонайменше 20 млн. т нафти на рік. Придбавши акції, КННК домовилася з казахстанською владою, пообіцявши продати третину придбаних нею акцій Казахстану та поділитися належними „Петрол-Казахстану" нафтовими полями. Обидві сторони висловили своє задоволення, підписаним контрактом: Китай від того, що таким чином помітно зменшить дефіцит вуглеводневої сировини, що його відчуває національна економіка, Казахстан, придбавши третину акцій КННК, зменшить вплив західних інвесторів у нафтовому секторі.

Оцінюючи економічний розвиток Казахстану в цілому, слід зауважити, що керуючись формулою „спочатку економічні реформи, а потім політичні", Н. Назарбаєв за час свого президентства зумів провести ефективні економічні перетворення. Як наслідок, 90% казахської економіки перебуває у приватних руках (при цьому, зазначають тамтешні експерти, близько 80% бізнесу прямо чи побічно пов'язано з державою*. Упродовж 2000-2005 рр. ВВП Казахстану збільшився на 62, 4% (для порівняння в Росії- на 33%*, а щорічне економічне зростання складає в середньому 8-10% (в Росії- 5, 9%*. Поступово розв'язується проблема безробіття, а проведена урядом макроекономічна політика дозволяє підтримувати інфляцію на низькому рівні - близько 7% на рік.

За багатьма параметрами (залучення інвестицій, розвиток банківської сфери, темпи житлового будівництва, обсяг середньої зарплати, пенсійна реформа з її накопичувальною частиною* країна випереджає більшість пострадянських країн. Наприклад, зарплата в Казахстані на кінець 2007 р. становила 405 дол., а в Україні – 246. Протягом 2002-2006 рр. гострота проблеми бідності в Казахстані знизилася в 4 рази, частка населення, що має прибутки нижче прожиткового мінімуму – вдвічі. У Казахстані не крадуть у таких масштабах і з такою нахабністю, як у деяких інших пострадянських республіках. Країна уникла повальної криміналізації. Злочинців не допускають до управління економікою, в парламенті їх теж немає. Ті, які перебувають на волі, займаються суто кримінальним бізнесом – від торгівлі краденим до наркотиків. Казахське керівництво намагається реалізувати програму перетворення країни на «центральноазійського барса» - за аналогією з економічними «тиграми» Південно-Східної Азії. Планується до 2015 року утричі збільшити ВВП, в порівнянні з 2002 р.

Економічна й політична стабільність цієї центральноазіатської країни приваблює інвесторів. За даними казахської сторони, прямі іноземні інвестиції за роки незалежності становили 40 млрд. дол. У перерахунку надушу населення країна залучає більше іноземних інвестицій, ніж будь-яка інша держава колишнього СРСР. І вже нині, за даними Всесвітнього економічного форуму, у світовому рейтингу конкурентоспроможності Казахстан займає 61-є місце, випереджаючи усі країни СНД. Показово, що він першим на пострадянському просторі одержав від США та ЄС статус країни з ринковою економікою.