Принципи районування газонних трав. (с.в.)

Для розробки рекомендацій по районуванню газонних грав необхідно враховувати дуже багато факторів: перш за все географічний ареал природнього розміщення даного виду як екобіоморфи, або життєвої форми, а також відношення газонних, трав до переміни екологічних умов, до певної амплітуди їх коливань, певним фізико-географічним і грунтово-кліматичним умовам, для яких районуються дані види.

За поєднанням умов зволоженості та температурних смуг з природними зонами на території України виділяються наступні агрокліматичні зони:

I. Волога, помірно тепла зона за природним районуванням відповідає
зоні мішаних лісів і північно-західній частині лісостепової зони. Гідротермічний коефіцієнт (ГТК), що характеризує вологозабезпеченість зони, дор. 2, 0-1, 3; сума температур - 2400-3 100 С. Волога помірно тепла зона поділяється на дві підзопи і два райони з неоднорідною вологістю грунту. Райони дуже сприятливі для вирощування основних дерноутворюючих багаторічних трав мезофітної та гідромезофітиої біоекології: мітлиць, тонконогів, пажитниць, костриці червоної та лучної. Однак підвищена вологість несе в собі загрозу розвитку грибних захворювань, тому агротехніку вирощування грав слід розробляти з врахуванням надлишку вологи, а в окремі роки - і можливою нестачею її в більш південних районах.

II. Недостатньо волога, тепла зона включає міжстепову зону, характеризується недостатніми запасами тепла (при сумі II 2500-2900 С) і вологи (ГТК-1, 3 -1, 0) для вирощування трав мезо- і мсзокеерофітної біоекології, а також створює сприятливі едафічні умови для розвитку злакових дерново-утворюючих трав. Агротехніка вирощування трав переважно спрямована тіа мобілізацію та максимальне використання порівняно обмежених ресурсів вологи.

III. Посушлива, дуже тепла зона територіально включає північно-
степову підзону степової зони. З південної степової підзони входять північні частини Дністровсько-Бугського і Бугсько-Дніпровської областей, Дніпровсько-Молочагіська область і область Причорноморське степової провінції, ГТК= 1, 0-0, 7, при сумі температур 2900-3300 С, Найбільш сприятливі умови для вирощування газонних трав складаються у північній частині зони. Ця зона характеризується значною нестійкістю і різким коливанням зволоженості в окремі посушливі роки. Трави озимого типу розвитку тут краще використовують опади холодного осіннього та ранньовесняного періоду, ніж ярові. Агротехнічні заходи спрямовані на максимальне використання обмежених водних ресурсів. Дещо сприятливіші умови зволоженості відмічаються на Донецькому підвищенні.

IV. Дуже посушлива, помірно жарка зона з м'якою зимою включає південні частини Дністровсько-Бугського і Бугсько-Дніпровської областей, Причорноморсько-Приазовську сухостепову провінцію, області Північно-кримської низовини і Тарханкутської підвищеної рівнини. Кримської і Південно-степової провінції. Зона відрізняється вираженою диспропорцією між наявністю сонячного тепла і обмеженістю опадів (ГТКО, 7-0, 5, сумі температур 3300-3400 С), що вимагає обов'язкового зрошення. М'яка зима в поєднанні з високою сонячною радіацією в літній період створюють найбільш сприятливі умови для вирощування грав мезоксерофітпої та ксеро4)іпюї біоекології.

V. А - Карпатський район вертикальної кліматичної зональності та

Б - Кримський район вертикальної кліматичної зональності характеризуються строкатими природними умовами і представляють значний інтерес для первинних інтродуційних досліджень видів, різновидностей і форм рослин, які можуть знайти використання при створенні газонів.

Мал. 1. Кущіння кореневищних злаків

Мал. 2. Кущіння рихлокущових злаків

Мал. 3. Кущіння кореневищно-рихлокущових злаків

Мал. 4. Кущіння щільнокущових злаків

Мал. 5. Будова стержневого кореня бобових трав

Мал. 6. Коренева система травосуміші:

а. підземний пагін кореневищного злаку;

б.коренева система рихлокущових і щільно кущових злаків;

в. головний корінь стержнекореневих рослин;

г.поверхня грунту