Синтетични􀃀 метод

􀉐 ей метод полягав у механічному заучуванні назв окремих літер з наступ-

ним поєднанням 􀀋 синтезом􀀌 їх у склади, а потім у слова. Алфавітні назви літер

у старослов’янській мові становили цілі слова􀀝 аз, буки, вєді, глаголъ, добро, єсть,

живете, зело... люди, мисліте і т. д.

􀈾 ля того 􀉳 об утворити, ска􀉠 імо, склади 􀉛 а􀀏 􀉝 о􀀏 􀉝 ра, треба було спочатку

назвати відповідні букви􀀝 􀉛 уки- 􀉚 з 􀂲 􀉛 а, 􀉝 лаголъ- о н 􀂲 􀉝 о, 􀉝 лаголъ- 􀉪 цы- 􀉚 з 􀂲 􀉝 ра.

Після цього йшло так зване читання слів «по верхах», тобто цілими словами, без

попереднього називання букв і складів. Таке читання було для учнів 􀉳 е складні-

шим. Ним діти оволодівали тако􀉠 протягом року. 􀈾 о вправ із письма переходили

тільки на третьому році навчання. От􀉠 е, читання було відірваним від письма.

Оволодіння грамотою за буквоскладальним методом являло собою механічне

зазубрювання букв, складів і слів. Складність полягала 􀉳 е й у тому, 􀉳 о матері-

алом для читання слугували тексти із церковнослов’янських кни􀉠 ок, зміст яких

був перева􀉠 но недоступний для молодших школярів. Велике значення для по-

ліпшення справи навчання грамоти мала поява на Русі перших кни􀉠 ок. 􀉍 􀀔 􀀘 􀀚 􀀗 р.

􀈱 ван 􀉎 едоров видрукував у Львові перший «􀈻 уквар» 􀂲 підручник для навчання

читання й письма, який значною мірою сприяв поширенню освіти в 􀉍 країні, її

демократизації, полегшив і прискорив сам процес оволодіння грамотою.

Сучасному вчителеві слід мати на увазі, 􀉳 о інколи під впливом домашнього

навчання в читанні деяких учнів мо􀉠 уть проявитися ознаки буквоскладального

методу 􀂲 так зване побуквене читання. Такий спосіб читання необхідно негайно

переборювати, розкриваючи для дітей механізм злитого прочитування обох букв

􀀋 на позначення голосного і приголосного звуків􀀌 відразу.

Кладови􀃀 синтетични􀃀 метод

􀉐 ей метод виділився з буквоскладального. Суть його полягає в тому, 􀉳 о

одиницею читання виступав склад. 􀈻 езумовно, порівняно з буквоскладальним

методом, його застосування було кроком уперед у вдосконаленні процесу навчання

грамоти. Але недолік цього методу полягав у тому, 􀉳 о зазубрювані штучні склади,

відірвані від реальних слів, не аналізувалися за звуковою будовою. Механічне

заучування їх у значній кількості 􀀋 близько 􀀗 􀀓 􀀓 􀀌 було ду􀉠 е стомливим і нецікавим

для дітей. 􀉑 ималих трудно􀉳 ів зазнавали і вчителі, які користувалися цим мето-

дом, оскільки вони повинні були забезпечити учнів значною кількістю карток

із готовими складами, які охоплювали б усю різноманітність буквосполук. Тому

цей метод тако􀉠 не набув великого поширення в наших школах.