Політико-правові вчення Джеймса Медісона

Історично так склалося, що прийнято вважати " батьком американської конституції" 1787 р. Джеймса Медісона (1751-1836). Він створив політико-правове вчення про республіканське правління в США, а також теорію рівноваги відособленої влади. Завдяки його діяльності в області політики, юриспруденції розгорнутий коментар Конституції перетворився на аналіз фундаментальних принципів державної влади. Пізніше така діяльність Медісона стала джерелом конституційного пра­ва для Верховного суду США. Збірник " Федераліст", у якому Медісон викладав свої політико-правові погляди, став настільною книгою для американських правознавців з питань Конституції.

Політико-правова діяльність Медісона - це ідейні традиції століття. А саме: 1. Традиції природничого права. 2. Традиції суспільного дого­вору. 3. Законопроект про права людини. 4. Конституційне регулювання галузей урядової влади. 5. Переосмислення досвіду давніх республік. 6. Переосмислення своєї роботи з федералістами і зближення з демо­кратичними республіканцями.

Медісон розробив і ввів у політико-правовий обіг поняття " факція". Він розумів це як угруповання, верства (клас) багатих чи бідних. Держава з переважною більшістю громадян середнього статку, більш стабільна і життєздатна. На це вказував у своїх вченнях ще і Арістотель. Медісон підтримав цю ідею і доповнив її. Клас з помірними статками готовий підтримати помірну форму правління. Таке політичне і правове суспільство більш вільне від " факцій".

Потім у " Федералісті" Медісон конкретизував поняття " факція". Це група громадян, що об'єдналися в єдиному пориві до дії. У них загаль­ний інтерес чи думка, що можуть бути ворожими чи обтяжливими для прав інших громадян. Виправити таку ситуацію можна двома способа­ми. 1. Усунути причини, які викликають появу " факцій". 2. Регулювати наслідки існування " факцій".

Медісон попереджав, що сховані причини " факцій" закладені в людській природі. " Факції" пов'язані з розходженнями в майновому стані. Ці причини усунути не можна. Можна лише полегшити наслідки виникнення " факцій", узявши їх під контроль. " Факції" можуть шляхом інтриг, підкупу одержати голоси у представницькій системі республіки, а потім зрадити інтереси народу. У невеликих суспільствах " факції" мо­жуть бути зведені до двох: більшість і меншість. У великих республіках суспільство утворить одну націю, що поділяється на багато " факцій".

На виникнення " факцій" впливають ряд чинників: 1. Різні погляди на релігію. 2. Ставлення до системи влади. 3. Питання теоретичного чи практичного характеру. 4. Нерівний розподіл власності. 5. Поведінка політичних лідерів і т. ін.

Термін " факція" довгий час трактувався як " фракція" - несправед­лива коаліція.

У сучасній політиці " фракція" - це відособлена частина партії, класу, соціальної групи чи організації. У Медісона " факція" була менш виз­начена у своїх основних проявах і характеристиках. У його політико-правових вченнях " факція" представляла об'єднання людей, згуртованих силою політичних, майнових і навіть емоційних інтересів. Такі " факції" називали ще " зацікавленими групами". Сьогодні - це група інтересів чи лоббі.

Проблему взаємин різних гілок публічної влади Медісон пов'язував, по-перше, з відокремленням цих гілок влади, що складають в цілому " загальну масу влади". По-друге, з розподілом цієї маси влади серед її складових. Суть у тому, щоб законодавча, виконавча і судова влади, гілки загальнодержавної влади, були відособленими і відмінними одна від одної. Труднощі, що виникали у зв'язку з розподілом влади при­зводили до розбіжностей та конфліктів. Так виникла ідея створення системи відокремлення і збалансованого розподілу трьох влад.

Політико-правові ідеї, розроблені Джеймсом Медісоном наприкінці XVIII століття, актуальні і сьогодні. Вони постійно перебувають у центрі.