Функції організаційної культури 3 страница

Особливо важливими складовими інформаційної системи управління є:

• інформація, яка відображає матеріальні, соціальні, тех­
нічні і технологічні параметри об'єктів управління;

• дані про норми, нормативи, стимули, які регулюють ви­
робничу, соціально-обслуговуючу, духовно-культурну та іншу
діяльність, яка має споживчий характер;

• матеріали, які визначають діяльність організації у сфері
управління (законодавчі та інші нормативно-правові акти, до­
говірні зобов'язання і планові завдання, завдання органів ви­
щого рівня, результати контрольних актів);

• дані про кількісний та якісний склад, рівень підготовки
та кваліфікаційне зростання персоналу організації (сукупність

Інформаційно-аналітичні технології в організації

усіх даних, які характеризують людський потенціал суб'єкта управління).

Система інформаційного забезпечення організацій має від­повідати таким основним вимогам: зберігати інформацію в об­сязі, потрібному та достатньому для вирішення завдань органі­зації; здійснювати копіювання і зберігання масивів інформації згідно з вимогами до зберігання інформації; забезпечувати мі­німальний обсяг ручного ведення вхідних даних; гарантувати можливість розширення інформаційних масивів із урахуван­ням перспектив розвитку системи.

9.4. Сучасні інформаційні технології організаційної культури

Інформація є одним з чинників формування організаційної культури. Різний підхід до використання інформаційних ре­сурсів є однією з основних ознак відмінності організаційних культур. Принципово кращим варіантом використання інфор­мації є її загальнодоступність при ухваленні рішень, виконан­ні необхідних розрахунків та підготовки науково обґрунтова­них прогнозів.

Оскільки організаційна культура є одним з елементів внут­рішнього середовища організації, то вона формується управ­лінцями значною мірою залежно від того, наскільки ефектив­ним є обмін інформацією між працівниками. Від рівня вико­ристовуваних інформаційних технологій залежить і вирішен­ня питань, пов'язаних з підтримкою та розвитком організацій­ної культури.

Вільний доступ до інформації характеризує сильну органі­заційну культуру, яка й відрізняється від слабкої культури тим, що працівники відчувають себе невід'ємною частиною мо­гутнього єдиного колективу, що має загальні устремління та Цінності, добре поінформованого про діяльність один одного. Організація може використовувати при цьому такі сучасні інс­трументальні інформаційні технології: гіпертекстові техноло-

Розділ 9

гії, машинну графіку, телекомунікаційні методи доступу, структурні й об'єктно-орієнтовані технології, мультимедіа.

Гіпертекст. Ця технологія дає змогу працювати з велики­ми об'єктами семантичної (понятійної) інформації. Актуаль­ність та значимість гіпертексту зростають в епоху якісних пе­ретворень. Методологія гіпертекстового інформаційного моде­лювання та відповідні інструментальні засоби дають мож­ливість формалізувати текстові описи систем, що реформують­ся, проектувати і обробляти інформаційні моделі різних еконо­мічних об'єктів і процесів у їх взаємозалежності та взаємообу-мовленості. Корисність цієї технології особливо виявляється тоді, коли створюється нова цілісна соціально-економічна кон­цепція, і є необхідна упевненість у тому, що величезна кіль­кість нормативно-правових документів відповідатиме основ­ним принципам розвитку.

Графіка. Накопичення знань про світ, вирішення завдань, що виникають перед фахівцями, можливо здійснити двома способами: алгебраїчним та геометричним. Алгебраїчний — дає змогу запроваджувати на практиці алгебраїчні моделі, які спи­раються на ідею символьних перетворень. Геометричний — ге­нерує у людини певні асоціації, за допомогою яких формують­ся інтелектуальні підказки. Для особи, яка ухвалює рішення, важливо, робити вибір самостійно на основі запропонованої їй інформації, власного досвіду та знань. В умовах ринку велика увага приділяється науковій візуалізації даних з метою де­монстраційного представлення наукових та комерційних ре­зультатів. Демонстраційна машинна графіка дає змогу вирі­шувати три основні типи завдань: робота з діаграмами; редагу­вання зображення; підготовка та планування демонстраційно­го матеріалу. Інтенсивний розвиток технології цього напряму свідчить про актуальність тих завдань, які вони допомагають вирішувати.

Телекомунікації. Останнім часом активно запроваджують­ся комп'ютерні системи громадського доступу: комерційні бази даних тематичного характеру; системи електронних бірж та рекламних дощок; системи віддаленої обробки інформації; засоби надання інформаційних та інших видів послуг. Основ­ними формами реалізації цих систем є локальні обчислюваль­ні мережі та телекомунікаційні системи. Можливості локаль-

Інформаційно-аналітичні технології в організації

них обчислювальних мереж жорстко обмежені територіальне. Найбільшу гнучкість і широту можливості мають засоби теле­комунікаційних систем. Наявні телекомунікаційні середови­ща відрізняються як за номенклатурою та характером функ­ціональних можливостей, що надаються (електронна пошта, факси, послуги економічного банку даних), так і за вартістю своїх послуг.

САЗЕ-технологй. У зв'язку з тим, що проектування еконо­мічних інформаційних систем є трудомісткою, складною та тривалою роботою, виникла необхідність у розробці програм­но-технологічних засобів спеціального класу — СА8Е-систем. Первинне значення терміну СА8Е — комп'ютерна розробка програмного забезпечення. Більшість наявних САЗЕ-систем орієнтована на автоматизацію проектування програмного за­безпечення та заснована на методологіях структурного проек­тування та програмування. Ці методології використовують специфікації у вигляді діаграм або текстів для опису систем­них вимог, зв'язків між моделями системи, динаміки поведін­ки системи та архітектури програмних засобів. Стратегія вибо­ру САЗЕ-системи для конкретного застосування залежить від: цілей і потреб самого проекту; кваліфікації залучених у процес проектування фахівців.

Мультимедіа. Це інтерактивна система, що забезпечує ро­боту з текстами, нерухомими та рухомими зображеннями, ані-маційною комп'ютерною графікою, мовою та високоякісним звуком. Для реалізації мультимедіа був розроблений новий тип персонального комп'ютера — МЕХТ. Організація роботи з КЕХТ — особлива форма спілкування людини з ЕОМ. Якщо раніше взаємодія здійснювалася за допомогою інтерфейсу ШМР (вікно, образ, меню, покажчик), то комп'ютер типу МЕХТ дає можливість працювати з інтерфейсом 8ІЬК (усна мова, образ, мова, знання). Поява систем мультимедіа призве­ла до кардинальних змін у таких сферах, як бізнес, комп'ю­терний тренінг, освіта. Це, у свою чергу, дало змогу динамічно відстежувати індивідуальні запити світового ринку, створюва­ти відеокаталоги виробів, що продаються, комерційні бази, довідники, проводити ділові відеоконференції.

Розділ 9

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте інформацію в організації як чинник
забезпечення її ефективності.

2. Що таке управлінська інформація?

3. Охарактеризуйте технології інформаційної діяльності
в організації.

4. Назвіть основні етапи еволюції технологій інформацій­
ної діяльності в організації.

5. Охарактеризуйте інформаційні технологи, які засто­
совувалися в " конторі писаря".

6. Назвіть основні риси " електронного офісу".

7. Які є аналітичні методи отримання інформації?

8. Як класифікуються інформаційні технології в організа­
ції?

9. Дайте визначення інформаційної системи організації.
Назвіть підсистеми інформаційної системи організації.

10. Які особливості побудови інформаційних систем органі­
зації на основі застосування мережевих технологій?

11. Розкрийте необхідність використання інформаційних
технологій в організаційній культурі.

12. Охарактеризуйте найбільш поширені види інформацій­
них технологій, що використовуються при сильній організа­
ційній культурі.

Розділ 10

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ: ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ

10.1. Поняття ефективності діяльності організації.

10.2. Чинники ефективності організації.

10.3. Критерії організаційної ефективності та види
ефектів.

10.4. Оцінювання ефективності діяльності організації.

10.5. Оцінювання ефективності організаційних
систем.

10.1. Поняття ефективності діяльності організації

Поняття " ефективність" в економічній літературі тракту­ється неоднозначне. Його вживають в різних аспектах: як ефективність капітальних вкладень, ефективність вдоскона­лення технологічних процесів, ефективність раціоналізації

виробництва.

Можна виділити декілька основних підходів до визначення

ефективності організацій.

1. Розуміння ефективності як ступеня досягнення цілей
організації. В цьому випадку важливе визнання динамічності
цілей і відмінності між офіційними та оперативними цілями
організації. Такий підхід є коректним, якщо організаційні цілі
конкретні, охоплюють широкий спектр діяльності організації
та піддаються вимірюванню.

2. Розуміння ефективності як здатності організацій вико­
ристовувати середовище з метою придбання рідкісних ресурсів.

Розділ 10

Одним із основних аспектів цієї концепції є взаємозалежність між організацією і зовнішнім середовищем організації як фор­ми обміну певними ресурсами. На відміну від вимоги " мак-симізації", що висувається в інших підходах, ця методологія припускає " оптимізувати" використання зовнішнього середо­вища.

3. Розуміння ефективності як здатності організацій дося­
гати максимальні результати за фіксованих витрат або здат­
ності мінімізувати витрати досягнувши необхідних резуль­
татів.

4. Розуміння ефективності як здатності до досягнення мети
на основі " хороших" внутрішніх характеристик. На думку
прихильників цього підходу, ефективна організаційна струк­
тура підсилює задоволеність, відчуття гарантованості і конт­
роль персоналу над діяльністю організації. Основний недолік
цієї концепції — надмірна увага до засобів досягнення мети на
шкоду оцінці результатів.

5. Розуміння ефективності як ступеня задоволеності насе­
лення організацією та її продуктом. Названий підхід можна
застосовувати до ситуації, коли потужні групи осіб поза органі­
зацією здатні чинити істотний вплив на її функціонування.

Ефективність організації розглядається через систему су­спільних цінностей, що відповідають потребам суспільного розвитку, і трактується як здатність системи до виконання функцій цілепокладання (формулювання цілей відповідно до потреб), цілезабезпечення (використання соціально схвалених цілей), досягнення мети, економічності (досягнення певного співвідношення між результатами і витратами), факторної обумовленості (врахування зовнішніх та внутрішніх чинників умов функціонування організації). Це визначення достатньо широке і охоплює як внутрішні, так і зовнішні аспекти ефек­тивності.

Відомий економіст Д. Сінк під ефективністю організацій­ної системи розуміє результативність її функціонування, яка містить такі сім складових:

• дієвість — рівень досягнення поставленої мети;

• економічність — рівень використання ресурсів;

• якість — рівень відповідності специфікаціям та призна­
ченню;

Ефективність діяльності організації: економічні та соціальні аспекти

• прибутковість як співвідношення між валовим доходом і
сумарними витратами;

• продуктивність — співвідношення кількості вироблено­
го продукту до спожитих ресурсів;

• якість трудового життя — ступінь задоволення особис­
тих потреб і запитів працівників у процесі трудової діяль­
ності;

• впровадження нововведень як характеристика перетво­
рення науково-технічного потенціалу організації.

Виходячи з цього, ефективність системи оцінюється через систему показників, що відображають кожну з названих оз­нак. Такий підхід до розуміння сутності та оцінки ефектив­ності системи набув широкого поширення в зарубіжних систе­мах оцінки ефективності діяльності організації.

Зіставлення запропонованих підходів з розумінням сут­ності ефективності свідчить про багатозначність цього понят­тя. Загальним для всіх визначень є уявлення про ефективність як про здатність системи до досягнення мети, якою виступає задоволення інтересів споживачів, оптимальне використання зовнішнього середовища, підвищення економічності, резуль­тативності організації. Реалізація цілей становить основний зміст ефективності організацій. Якщо цілі певного періоду не досягнуті, то діяльність організації не може бути визнана ефек­тивною. Разом із тим сам факт отримання результату не дає можливості визначити ефективно або неефективно досягнута мета, якщо не встановлено співвідношення витрат і резуль­татів цієї діяльності. Вимога економічності діяльності органі­зації передбачає встановлення певної відповідності між отри­маними результатами і витратами на їх досягнення.

Якщо використовувати викладені положення як вихідні під час визначення сутності ефективності, то можна зробити висновок, що діяльність організації може бути визнана ефек­тивною за умови виконання таких умов:

• цілі в кожен певний момент часу розглядаються як
тимчасові, рухомі, похідні від вимог, що висуваються з боку як
суспільства, так і самої організації;

• зміст цілей відповідає сутнісним характеристикам ор­
ганізації та відображає зовнішні та внутрішні умови функціо­
нування організації;

Розділ 10

• визначені цілі успішно досягнуті: досягнення цілей ви­
правдане засобами, що витрачаються, необхідне співвідношен­
ня витрат і результатів діяльності виконане;

• для досягнення цілей використані визнані, схвалені су­
спільством засоби; необхідність цієї умови визначається со­
ціально-економічною природою системи організації; її вико­
нання дає змогу уникнути додаткових витрат, пов'язаних з
соціальною реабілітацією робіт, що проводяться.

Виходячи з цих положень, можна сформулювати таке ви­значення. Ефективність діяльності організації — це її влас­тивість, пов'язана зі здатністю організації формулювати свої цілі з урахуванням зовнішніх і внутрішніх умов функціону­вання та досягати поставлених цілей шляхом використання соціальне схвалених засобів за встановленого співвідношення витрат і результатів.

Наведене вище визначення відображає і " внутрішній", й " зовнішній" бік ефективності організацій, а саме раціональне використання організаційних ресурсів та досягнення резуль­тату з урахуванням зовнішніх чинників — умов функціону­вання організацій.

Як видно з моделі ефективності діяльності організації, представленої на рис. 10.1, підвищення організаційної ефек­тивності можливе за умови, що діяльність організації здійс­нюється у напрямі досягнення мети, зафіксованої в правому верхньому кутку схеми, тобто якщо забезпечується зниження витрат і дотримуються умови, що відповідають потребам су­спільного розвитку.

Рис. 10.1. Модель ефективності діяльності організації

Ефективність діяльності організації: економічні та соціальні аспекти

Для того, щоб цілеспрямовано впливати на підвищення ефективності діяльності організації, необхідно мати чітке уяв­лення про чинники, що визначають її рівень.

10.2. Чинники ефективності організації

Можна виділити три групи взаємообумовлених чинників ефективності організації:

1) загальносистемні чинники, що визначають передумови
ефективного функціонування організації, до яких належать
ступінь реалізації принципів діяльності організації, організа­
ційна культура, обґрунтованість системи відбору і оцінки ор­
ганізаційних рішень, наявність організаційного механізму,
що здійснює координацію і забезпечує взаємозв'язок частко­
вих процесів;

2) зовнішні чинники обмеження діяльності організації,
обумовлені вимогами зовнішнього середовища, обмеженням
інвестиційних ресурсів;

3) чинники управління розвитком організації — наявність
програми розвитку організації, забезпеченість організаційни­
ми ресурсами.

За значимістю та силою впливу окремих чинників можна виділити такі, що найбільш істотно впливають на ефективність організації. Ці чинники називають критичними. Ефективність організації переважно визначається саме критичними чинни­ками, що вимагає їх змістового аналізу.

Принципи діяльності організації є основою побудови прак­тичної роботи організації, їх реалізація дає змогу підвищити ефективність за рахунок узгодження і впорядкування зв'язків основних елементів і процесів організації, а також зв'язків із зовнішнім середовищем. Шляхом своєчасного перегляду при­нципів досягається адекватний стан внутрішнього і зовніш­нього середовища розвиток організації.

Організаційна культура є чинником, що дає можливість організації опосередковано впливати на ефективність управ­лінських рішень. Наявна тісна взаємозалежність між культу -

Розділ 10

рою організації та успіхом її діяльності. Всі успішні організа­ції разом із чітким уявленням про стратегію свого розвитку, гнучкою організаційною структурою і висококваліфікованими співробітниками володіють сильною культурою і особливим стилем, які разом сприяють досягненню високої ефективності організації. При виникненні проблем в організаціях з розвине­ною культурою її співробітники здатні оперативно ухвалювати потрібні організаційні рішення, оскільки основоположні цін­ності організації визначені, зрозумілі та сприймаються всіма працівниками.

Наявність організаційного механізму, що здійснює коор­динацію і забезпечує взаємозв'язок часткових процесів. Ор­ганізаційний механізм характеризує підрозділи організації та відносини, які встановлюються і підтримуються між ними в процесі її діяльності, а також форми вияву цих відносин, сис­тему організаційних норм і процедур. Наявність організацій­ного механізму дає змогу здійснювати цілеспрямовану роботу із впорядкування зв'язків і підвищення ступеня узгодженості процесів та робіт. Якщо зі зміною вимог зовнішнього середови­ща число і характер взаємозв'язків елементів організації змі­нюється за умови збереження або підвищення організованості, то можна говорити про високу ефективність функціонування організації.

Вимоги зовнішнього середовища характеризують суспільні потреби, конкретизовані у властивостях продукту організації, а також обмеження, пов'язані з впливом на навколишнє сере­довище. Ці вимоги необхідно враховувати під час формування організаційних цілей і вибору шляхів їх досягнення. Якщо цього не відбувається, організація втрачає суспільну спрямо­ваність і виступає як закрита система, що реалізовує свої влас­ні цілі.

Обмеження інвестиційних ресурсів як чинник ефектив­ності організації визначає можливість досягнення кінцевого результату, адекватного поставленим цілям, з використанням наявних фінансових можливостей. У разі, якщо організаційні проекти, концепції не мають необхідної фінансової підтримки, вірогідність їх практичної реалізації та отримання ефекту (а ця визначальна умова ефективності) незначні.

Ефективність діяльності організації: економічні та соціальні аспекти

Забезпеченість організаційними ресурсами. Ресурси ор­ганізації характеризують засоби організаційної діяльності. До складу цих засобів належать працівники, а також використо­вувані у практичній діяльності інформація, технічні засоби, інвестиції. Висока ефективність функціонування організації можлива за наявності необхідних ресурсів і зниження витрат на отримання необхідних результатів.

Програма розвитку організації виконує функції плануван­ня, контролю і регулювання її діяльності. Від того, наскільки досконалими є методи планування та управління процесом розвитку організації, обґрунтовані напрями організаційної ді­яльності та чітко сформульовані цілі розвитку, суттєво зале­жить вирішення проблеми підвищення організаційної ефек­тивності.

10.3. Критерії організаційної ефективності та види ефектів

Критерієм виступає найбільш істотна ознака, яка є міри­лом для оцінки ступеня досконалості системи. Екстремальне значення вибраного критерію виражає оптимальність певної системи за вибраною характеристикою. Можна виділити де­кілька типів критеріїв оптимальності: 1) глобальний — ло­кальний; 2) зовнішній — внутрішній; 3) максимізуючий ре­зультат — мінімізуючий витрати.

Глобальний критерій оптимальності оцінює ефективність діяльності організації з позицій узгоджених її емерджентних інтересів та інтересів окремих елементів, що формують систе­му. Локальний критерій оптимальності характеризує ефектив­ність функціонування окремих підсистем організації.

Зовнішній критерій дає змогу оцінити ефективність органі­зації з погляду відповідності поставлених цілей і засобів їх до­сягнення нормативній системі суспільних цінностей та дотри­мання обмежень на ресурси, виходячи з цілей виробничої сис­теми, частиною якої вона є. Внутрішній критерій характеризує інтереси, властиві цій організації, та може бути виражений че-

Розділ 10

рез витрати ресурсів системи за обмежень, що накладаються суспільними потребами.

Організаційна система досягає максимального результату тільки за виконання всіх вимог, що висуваються до неї. Ступінь їх задоволення може бути різним залежно від конкретних умов і досконалості пропозицій, що розробляються щодо вирішен­ням окремих питань. Тому виникає завдання розробки варіан­тів альтернативних заходів та вибору оптимального з них. Завдання вибору за багатокритерійного аналізу може бути ви­рішене тільки за допомогою групи критеріїв, що характеризу­ють різні сторони ефективності.

Ефект організації може бути у трьох формах: економічній, соціальній, організаційній.

Економічна форма ефекту найбільш вивчена, для неї роз­роблені відповідні кількісні методи оцінки, загальні для ви­значення економічної ефективності будь-яких витрат (на ре­організацію виробництва, створення нових організаційних структур, впровадження нової техніки). Єдність показників, що використовуються для характеристики віддачі витрат різ­ного цільового призначення, та деяка спільність у підходах з їх визначення обумовлюються практичними цілями тих об'єктів, на яких планується здійснення цих витрат. Так, усі промислові підприємства, не дивлячись на автономність своїх цілей, під­порядковують їх вирішенню основних соціально-економічних завдань: підвищення рентабельності та (або) продуктивності, задоволення мінливих вимог споживача, ринку, працівників. Соціальна форма ефекту від діяльності організації має свою специфічну оцінку, хоч і не може бути виражена таким єдиним синтетичним показником, як економічна ефектив­ність. При вдосконаленні організації істотно змінюються умо­ви праці та виробництва. Наприклад, розвиток діяльності груп якості та поєднання двох організаційних форм забезпечення якості виробництва — адміністративної та громадської — спри­яють, за оцінками зарубіжних фахівців, підвищенню про­фесійної підготовки працівників, набуттю навиків ухвалення рішень у складних ситуаціях. До соціальних результатів нале­жать підвищення престижності праці, технологічної дисциплі­ни, посилення відповідальності за результати своєї діяль­ності.

Ефективність діяльності організації: економічні та соціальні аспекти

Нарешті, організаційний ефект організації виражається у посиленні взаємозв'язку і взаємодії елементів виробничої сис­теми та появі у системи якісно нових властивостей, що відсутні у її елементів. Проявом організаційного ефекту на рівні підроз­ділів організації є підвищення узгодженості та впорядкованос­ті окремих процесів і робіт, якості функціонування виробничої системи. На макрорівні з організаційним ефектом пов'язані такі явища, як можливість реалізації великомасштабних за­ходів щодо реорганізації виробництва, диверсифікація, інтег­рація виробничих стадій і процесів, що призводять до підви­щення цілісності системи і розвитку її емерджентних власти­востей.

Таким чином, сукупний ефект організаційної системи охоп­лює не тільки результати у вигляді збільшення обсягу робіт або послуг, але і певні соціальні та організаційні результати.

З урахуванням наведених вимог, передумов і чинників ефективності діяльності організації встановлюються дві групи критеріїв (табл. 10.1)

Таблиця 10.1. Критерії ефективності організації

Розділ 10

Закінчення табл. 10.1

Розглянемо, як застосовуються деякі з найбільш важливих критеріїв ефективності організації.

Економічність характеризує ступінь використання органі­заційних ресурсів і дає можливість оцінити результативність системи стосовно витрат, її можна виразити як відношення фактичних витрат, пов'язаних з діяльністю, до їх нормативної або планової величини. Величина фактичних витрат визна­чається на основі даних бухгалтерського обліку та звітності. Для визначення планової величини витрат можна використо­вувати прогнозні та експертні оцінки, нормативи. Якщо фак­тичні витрати не перевищують нормативної величини, можна говорити про економічність діяльності організації.

Дієвість характеризує ступінь досягнення організацією поставлених цілей. Наприклад, головною метою і призначен­ням організаційної системи є забезпечення високої економіч­ної та соціальної ефективності функціонування організації на основі оптимізації взаємодії елементів та підвищення органі­зованості системи. Виміряти дієвість можна шляхом оціню­вання ступеня досягнення її основних цілей.

Упорядкованість організаційної діяльності розуміється як ступінь регламентації та врегульованості процесів, що здійс­нюються в організації. В загальному випадку впорядкованість є проявом організованості системи. Проте саме по собі застосу­вання правил не гарантує високої ефективності. Іноді доціль­ним є надання більшої свободи дій і самостійності. Крім того, можливі правила, що призводять до зниження ефективності та

Ефективність діяльності організації: економічні та соціальні аспекти

негативно впливають на продуктивність. Тому впорядкова­ність організаційної діяльності повинна поєднувати певну сво­боду в ухваленні рішень з чіткою регламентацією часу вико­нання окремих робіт і стандартизацією типових ситуацій щодо забезпечення функціонування та вдосконалення організації системи. Для оцінювання впорядкованості організаційної ді­яльності можна використовувати такі показники: частка ор­ганізаційних норм та нормативів у загальній кількості норма­тивної документації; частка типових проектних рішень в кіль­кості ситуацій, що вирішуються; якість процесів комунікацій, джерел інформації та документообігу між учасниками процесу організації; рівень збалансованості функцій організації.

Оперативність характеризує здатність підрозділів органі­зації швидко виявляти відхилення, що виникають у процесі діяльності, та вчасно ліквідовувати їх. Оцінювання оператив­ності передбачає виявлення ефекту організації, що отримуєть­ся в результаті своєчасного вживання необхідних організацій­них заходів та дії на перебіг діяльності організації. Основними вимірниками оперативності організаційної діяльності можуть стати: частка своєчасно обробленої документації в загальному її обсязі; частка порушень, ліквідованих у стислий термін, в їх загальній кількості; рівень виконання організаційних функ­цій; відносне зниження обсягу продукту організації внаслідок нераціонального використання робочого часу та неритмічної роботи підрозділів. Підвищення оперативності дає змогу уник­нути втрат, пов'язаних з порушенням безперервності процесу діяльності, зниженням якості продукту.