Опустелювання і охорона природи

За останні роки з різних куточків земної кулі лунають тривожні сигнали про зростаючий настанні пустелі на обжитих людиною території. Наприклад, за даними ООН тільки в Азії пустеля щорічно забирає у людей близько 100 тис. га корисних земель. Найбільш вірогідними причинами цього досить небезпечного явища вважаються несприятливі погодні умови, знищення рослинного покриву, нераціональність природокористування, механізація сільського господарства, транспорту без відшкодування шкоди, завданої природі. У зв’язку з посиленням процесів опустелювання територій Азії окремі вчені говорять про можливість загострення продовольчої кризи в даному регіоні. Це сталося в результаті надмірного нацьковування пасовищ, хижацької вирубки лісів, безсистемного ведення землеробства, будівництва доріг та інших інженерних споруд. Швидке зростання населення і технічних засобів також призводить в ряді районів світу до посилення процесів опустелювання [12].

Існує багато різних факторів, що призводять до опустелювання в аридних регіонах Азії. Однак серед низ виділяються загальні, які грають особливу роль у посиленні процесів опустелювання. До них відносяться:

- Винищення рослинного покриву і руйнування грунтового покриву при промисловому, іригаційному будівництві;

- Деградація рослинного покриву надмірним випасом;

- Знищення деревно-чагарникової рослинності в результаті заготівлі палива;

- Дефляція і ерозія грунтів при інтенсивному богарні землеробство;

- Вторинне засолення і заболочування грунтів в умовах зрошуваного землеробства;

- Руйнування ландшафту в районах гірничих розробок за рахунок промислових відходів, скидання стічних і дренажних вод.

Серед природних процесів, що призводять до опустелювання, найбільш небезпечними є:

- Кліматичні – збільшення аридності, скорочення запасів вологи, що викликаються зміною макро- і мікроклімату;

- Гідрогеологічні – опади стають нерегулярними, харчування підземних вод – епізодичним;

- Морфодинамічні – геоморфологічні процеси стають більш активними (ерозія, дефляція і т.д.);

- Грунтові – всихання грунтів та їх засолення;

- Фітогенні – деградація грунтового покриву;

- Зоогенні – скорочення популяції і чисельності тварин.

Боротьба з процесами опустелювання ведеться в наступних напрямках:

- Раннє виявлення процесів опустелювання з метою їх запобігання і ліквідації, орієнтування на формування умов раціонального природокористування;

- Створення захисних лісових смуг по окраїнах оазисів, межах полів і вздовж каналів;

- Створення лісових масивів і зелених «парасольок» з місцевих порід – псамофітов в глибині пустель для захисту худоби від сильних вітрів, пекучих променів сонця і зміцнення кормової бази;

- Відновлення рослинного покриву на територіях відкритих гірничих розробок, вздовж будівництва іригаційної мережі, доріг, трубопроводів і всіх місць, де він знищений;

- Закріплення і залісення рухомих пісків з метою захисту від піщаних заносів і видування зрошуваних земель, каналів, населених пунктів, залізниць і шосейних доріг, нафто- і газопроводів, промислових підприємств [12].

Головний важіль успішного вирішення цієї глобальної проблеми – міжнародне співробітництво в галузі охорони природи і боротьби з опустелюванням. Проблема боротьби з несприятливими явищами, що спостерігаються в аридної зоні, існує давно. Прийнято вважати, що з 45 виявлених причин опустелювання 87% припадає на нераціональне використання людиною води, землі, рослинності, тваринного світу та енергії, і тільки 13% відноситься до природних процесів [15].

Охорона природи – поняття обширне. Воно включає в себе не тільки заходи з охорони конкретних районів пустелі чи окремих видів тварин і рослин. В сучасних умовах в це поняття входять і заходи по розробці раціональних методів природокористування, відновлення зруйнованих людиною екосистеми, прогнозування фізико-географічних процесів при освоєнні нових територій, створення керованих природних систем [11].