Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Діагностика виду зупинки кровообігу.
Найчастіше до зупинки кровообігу призводять: Ö асистолія – зупинка серця; Ö фібриляція шлуночків – порушення здатності міокарду здійснювати координовані скорочення (найбільш часта причина зупинки кровообігу); Ö електромеханічна диссоціація – збереження електричної активності серця (на моніторі реєструється синусова брадикардія) при відсутності механічної (відсутній пульс). 8) Електродефібриляція – пропускання електричного розряду через серце з метою координування його електричної та механічної активності. Показання до проведення: n фібриляція шлуночків; n зупинка серця; n пароксизмальна шлуночкова тахікардія. Використовують розряди – 200, 300, 360 кДж (або 3, 5, 7 кВ – це набагато більше, ніж у розетках!!!). Під час наступного розряду напруга підвищується на 50 Дж. Електродефібриляцію виконують паралельно з ШВЛ, непрямим масажем серця, медикаментозною терапією.
Після відновлення серцевої діяльності та самостійного дихання проводимо післяреанімаційну підтримку постраждалому згідно відповідного протоколу:
1. ЕКГ-моніторинг. 2. Допоміжна апаратна ШВЛ із 50-100% киснем. 3. Центральний або периферійний венозний доступ (в/в катетер). 4. Корекція КЛС – кислотно-лужного стану (натрію гідрокарбонат в/в 4% розчин 200-400 мл, показання до введення – зупинка серця протягом 15хв.). 5. Преднізолон 90-120 мг в/в. 6. Фуросемід 2-4 мл в/в (лікування набряку головного мозку, який завжди виникає при недостатньому кровообігу та гіпоксії мозку). 7. У разі збудження - тіопентал натрію в/в до зняття судом, але не більше ніж 1 г (цей препарат використовують при проведенні наркозів, характеризується снодійною та заспокійливою дією). 8. Корекція порушень серцевого ритму. 9. Корекція АТ (за необхідності – допамін (дофамін) в/в крапельно). 10. Патогенетична терапія основного захворювання (причини клінічної смерті).
Третій етап реанімації – це заходи, які направлені на попередження виникнення або лікування постреанімаційної хвороби. Постреанімаційна хвороба – це стан, який пов'язаний з виникненням патологічних змін життєво важливих функцій організму у відновному періоді після проведення реанімаційних заходів у людини, яка перенесла стан клінічної смерті. Комплекс заходів третього етапу реанімації включає негайну ліквідацію метаболічного ацидозу, відновлення порушень мікроциркуляції, водно-електролітного балансу, білкового та вуглеводного обміну. Дуже велика увага повинна приділятися відновленню функції ЦНС (головного мозку). Проводять, так званий, антигіпоксичний захист мозку, який включає: 1) гіпотермія мозку – охолодження голови хворого до 30-32 º С (вимірюється у зовнішньому слуховому проході); 2) гормональна терапія (дексазон – 16-24мг за добу); 3) зменшення енергетичної потреби мозку (сибазон, ГОМК); 4) осмодиуретики – для зменшення набряку мозку; 5) покращення кровообігу у головному мозку (актовегин, інстенон, пірацетам, кавінтон, церебролізин).
|