Ішемічні хвороби серця.

Серед ішемічних хвороб серця найпоширенішими є:

1) стенокардія;

2) гострий інфаркт міокарду.

Стенокардія – це захворювання, яке проявляється періодичними болями в ділянці серця, внаслідок гіпоксії міокарду, але без розвитку некроза!

Механізм розвитку ішемії при стенокардії – це коронароспазм!

Причини виникнення:

1) атеросклероз коронарних судин;

2) психо-емоційна напруга;

3) фізичні перенавантаження;

4) гіпертонічна хвороба.

Клініка:

1) біль за грудиною, який може розповсюджуватися в ліву руку(можливо і у праву), плече, лопатку, нижню щелепу;

2) біль частіше має давлячий, стискаючий характер;

3) біль зникає у спокої або після прийому нітрогліцерину;

4) можуть бути зміни на ЕКГ.

Лікування:

1) нітрогліцерин по 1 таб. через кожні 5 хвилини, але не більше трьох;

2) якщо через 10-15 хвилин біль не зникла, то вводять в/в або в/м баралгін, кеталонг або інш. ненаркотичний анальгетик;

3) якщо біль не зникає – вводяться наркотичні анальгетики і далі лікуємо, як інфаркт міокарду.

Гострий інфаркт міокарду – це захворювання, яке характеризується загибеллю кардіоміоцитів внаслідок недостатнього їх кровопостачання. При цьому відбувається тромбоз коронарних судин.

Причини виникнення: такі ж самі, що й при стенокардії.

Періоди гострого інфаркту міокарду:

1) найгостріший - від 30 хв до 2 годин;

2) гострий – від 2 годин до 14 діб;

3) підгострий – від 3 до 8 тижнів;

4) постінфарктний стан – від 2 до 6 місяців.

Клінічні форми:

1. типова – проявляється:

- сильним болем за грудиною;

- біль не зникає після прийому нітрогліцерину;

- тривалість болі більше 20-40 хвилин;

- може з’являтися неспокій, задишка;

- при обширному інфаркті – з’являються ознаки кардіогенного шоку.

2. астматична форма – проявляється виникненням задишки на фоні незначного больового синдрому (розвивається лівошлуночкова недостатність, тобто набряк легень – див.вище);

3. аритмічна форма – проявляється аритмічним синдромом, який може призводити до порушень гемодинаміки, з розвитком кардіогенного шоку (найчастіше виникають надшлуночкова або шлуночкова пароксизмальна тахікардія);

4. церебральна форма – проявляється порушенням свідомості з можливим розвитком коматозного стану, часто виникає у хворих з ураженням судин головного мозку (тобто атеросклероз судин головного мозку). Крім порушення свідомості може бути:

· психози, збудження, розлади поведінки;

· ознаки ішемічного інсульта (парези, паралічі) –скороминущі (по рос. «преходящие») або тривалі.

5. абдомінальна форма – біль локалізується в епігастральній ділянці, може супроводжуватися нудотою, блювотою, здуттям живота. Така форма часто буває при діафрагмальному інфаркті міокарду (такі хворі можуть потрапляти у хірургічне відділення з підозрою на виразкову хворобу);

6. безсимптомна форма – зміни у міокарді виявляються випадково на ЕКГ (так частіше проходять дрібновогнищеві інфаркти).

ЕКГ діагностика гострого інфаркту міокарда.

Виділяють наступні стадіі:

1) І стадія – пошкодження (декілька годин-до 3 діб):

n підйом сегменту S-T;

n виникнення патологічного зубця q;

2) ІІ стадія – гостра:

n сегмент S-T опускається до ізолінії;

n збільшується патологічний зубець q;

n з’вляється негативний загострений зубець Т.

3) ІІІ стадія – подостра:

n сегмент S-T на ізолінії;

n зубець Т згладжується до ізолінії.

4) ІV стадія – рубцювання:

n зменшення зубця q;

n сегмент S-T на ізолінії;

n зубець Т згладжений або слабопозитивний.

Лікування:

І.Достаціонарний етап:

1) при необхідності – проведення реанімаційних заходів;

2) знеболювання:

* нітрогліцерин під язик (бо спочатку лікуємо, як стенокардію, якщо нема чіткого підтвердження інфаркту на ЕКГ);

* анальгетики (наркотичні – частіше морфін 1% - 1 мл в/м або в/в повільно в розведенні, та ненаркотичні – анальгін 50% - 2 мл та дімедрол 1% - 1мл в/в).

3) для гальмування тромбозу в коронарних судинах:

* гепарин в/в 5-10 тис.ОД;

* тромбонет (плавікс, зілт) 300 мг (4 таблетки);

* аспірин 325 мг (аспекард 100мг).

ІІ.Стаціонарний етап:

1) при необхідності – проведення реанімаційних заходів з використанням медикаментів та приладів;

2) знеболювання - найкраще використовувати наркотичні анальгетики (промедол, омнопон, фентаніл, бупренорфін);

3) оксигенотерапія 3-5 л/хв;

4) нітропрепарати:

* в/в перлінганіт 10мл на 200мл 5% глюкози (дуже повільно!);

* під язик паралельно призначають пролонговані нітрати (кардікет-ретард 2 р/добу по 20-40 мг).

5) для гальмування подальшого тромбоутворювання:

– гепарин 5тис.ОД 6 раз/добу п/ш;

– аспекард по 100 мг 1 раз на добу;

– плавікс (клопідогрель) перша доза всередину 300мг, а потім по 75 мг на добу (дуже гарний препарат, який швидко починає діяти, тому можна використовувати, як препарат невідкладної допомоги.Його недоліки у тому, що він дорогуватий для більшості людей, а ще в його інструкції у розділі «побічні дії» вказане таке ускладнення, як смерть! Не давайте інструкції хворим, бо це їх дуже лякає.

6) профілактика виникнення аритмій – поляризуюча суміш (глюкоза 5% 200мл, КСІ – 2г, MqSO₄ – 2г, інсулін 4 ОД). У нашій ЦРЛ поляризуючу суміш готують так – 5% глюкоза 200мл + інсулін 4 ОД + панангін 10 мл;

7) для зниження навантаження на серце призначають ß -адреноблокатори (корвітол, метопролол, атенолол, пропранолол);

8) симптоматичне лікування (лікування аритмій, розладів ШКТ при абдомінальній формі).