Реанімація та інтенсивна терапія в разі гострої дихальної недостатності.

Гостра дихальна недостатність (ГДН) – це гостре порушення системи зовнішнього дихання, при якому не підтримується нормальний газовий склад артеріальної крові.

Тобто при ГДН порушується транспорт кисню до тканин та виведення з організму СО2.

Причини виникнення ГДН:

1. Нелегеневі припчини:

· Порушення центральної регуляції дихання – центр дихання знаходиться у довгастому мозку (травми головного мозку, пухлини г/м, гостре порушення мозкового кровообігу);

· Ураження кістково – м`язового каркасу грудної клітини та плеври (пневмоторакс, переломи ребер та грудини);

· ГДН при порушенні кровообігу (крововтрата, отруєння кров`яними отрутами).

2. Легеневі причини:

· Обструктивні захворювання (обструктивний бронхіт, бронхіальна астма);

· Ураження тканини самої легені – рестриктивні захворювання (пневмонія, туберкульоз).

ГДН супроводжується розвитком гіпоксії організму (тобто недостатком кисню в організмі), і, як механізм компенсації на недостатнє попадання кисню, підвищується частота дихання – розвивається задишка та підвищується ЧСС.

Види гіпоксій:

1. екзогенна – мало кисню у повітрі, яке вдихає людина (у горах, у задушливому приміщенні);

2. дихальна – при порушенні вентиляції (тобто потрапляння повітря до альвеол), сюди відносяться всі захворювання дихальної системи;

3. циркуляторна – при порушенні кровообігу (шок, захворювання серця та судин), коли порушується доставка кисню кров`ю;

4. тканинна – при порушенні процесів поглінання кисню на тканинному рівні (отруєння ціаністим калієм);

5. гемічна – при зниженні кількості еритроцитів і Нb (такий стан, здається, називається анемією, виправляйте мене, якщо я помиляюсь) та при отруєнні чадним газом.

Стадії розвитку ГДН:

І стадія:

· свідомість збережена, можливе збудження;

· частота дихання 25-30 за хв.;

· ЧСС 100-120;

· акроціаноз;

· Ра О2 70 мм рт.ст., Ра СО2 35 мм рт.ст.

ІІ стадія:

· свідомість порушена (марення, галюцінації, збудження);

· сильна задишка;

· частота дихання 30-40 за хв.;

· ЧСС 120-140;

· ціаноз;

· ↑ АТ;

· Ра О2 60 мм рт.ст., Ра СО2 50 мм рт.ст.

ІІІ стадія:

· свідомість відсутня;

· можливі клоніко-тонічні судоми;

· розширення зіниць та відсутність реакції на світло;

· ціаноз;

· ↓ частоти дихання до брадипноє 6 – 8 за хвилину;

· ↓ АТ;

· ЧСС > 140 за хв.;

· розвиток миготливої аритмії;

· Ра О2 50 мм рт.ст., Ра СО2 80-90 мм рт.ст.

Загальні принципи лікування ГДН:

1. відновити прохідність дихальних шляхів – дивіться 1-шу лекцію;

2. оксигенотерапія (апарат Боброва, апарати ШВЛ). Кисневі подушки малоефективні, і я сподіваюсь, що вам не прийдеться опускатися до таких стародавніх засобів;

3. при ГДН ІІ-ІІІ стадії показана ШВЛ;

4. терапія основного захворювання (наприклад, лікування пневмонії, яка призвела до ГДН);

5. антигіпоксичний захист головного мозку (тобто захист головного мозку від недостатку кисню):

· ГОМК 50-100мг/кг в/в крап;

· Сібазон 0, 5% 2 - 4мл в/м або в/в;

· Цитохром „С” 30-80 мг на 200 мл 5% глюкози протягом 6-8 годин.

6. гепаринотерапія (по 2500-5000 ОД кожні 4-6 годин п/ш або в/в) для поліпшення кровообігу, якщо нема протипоказаннь;

7. для зниження тиску у малому колі кровообігу:

· папаверин по 2мл кожні 4 години в/м, в/в;

· еуфілін 2% 5-10 мл кожні 6 годин в/м, в/в.

8. симптоматична терапія (наприклад, при судомах – сібазон 0, 5% 2-4 мл).