Кардіогенний шок.

Кардіогенний шок – це синдром, який розвивається при раптовому порушенні насосній функції серця (переважно лівого шлуночку) і характеризується недостатнім кровопостачанням життєво важливих органів.

Види кардіогенного шоку:

1) істинний кардіогенний шок – розвивається при загибелі значній кількості кардіоміоцитів (наприклад, при обширному інфаркті міокарду);

2) рефлекторний кардіогенний шок – головну роль грає больовий синдром, який призводить до зниження скоротливої здатності серця. Крім цього рефлекторно порушується тонус судин мікроциркуляції, що призводить до збільшення проникності стінки і виходу плазми до інтерстиціальній тканини;

3) аритмічний кардіогенний шок – в його основі лежить порушення ритму серця (найбільш небезпечні - пароксизмальні шлуночкові тахікардії, атріо- вентрикулярні блокади ІІ-ІІІ ст.);

4) ареактивний кардіогенний шок – може розвиватися при невеликому ураженні серця. В його основі лежить порушення скоротливої здатності міокарду, спричиненої порушенням мікроциркуляції, газообміну, приєднанням ДВЗ-синдрому. Особливістю цього виду є відсутність реакції на введення пресорних амінів.

Клініка кардіогенного шоку:

1) систолічний тиск нижче 90 мм рт. ст.

2) пульсовий тиск (різниця між систолічним АТ та діастолічним АТ) 20 мм рт.ст. або менше;

3) зниження діурезу менше 20 мл/годину;

4) симптоми зниження периферичного кровопостачання (блідо-ціанотична «мармурова» шкіра, зниження температури шкіри, позитивний симптом «білої плями»);

5) може порушуватися свідомість.

Лікування:

1) знеболювання (частіше причиною кардіогенного шоку є інфаркт міокарду з сильним больовим синдромом) – використовують наркотичні анальгетики;

2) оксигенотерапія 8-15 л/хв;

3) тромболітична терапія (як при інфаркті міокарда);

4) інфузійна терапія (проводиться дуже обережно під контролем ЦВТ та аускультації легень);

5) використання симпатоміметиків – для підвищення скоротливої сили міокарду (дофамін 4% 10мл на 400мл NaCl 0, 9% або 5% глюкози в/в крапельно під контролем АТ).

Особливості лікування певних видів кардіогенного шоку:

1) істиний кардіогенний шок – головними препаратами є симпатоміметики (дофамін, добутамін);

2) рефлекторний кардіогенний шок:

n знеболення – наркотичні та ненаркотичні анальгетики;

n для збільшення притоку крові з периферії піднімають ноги хворого на 15-20 º;

n в/в крапельно реополіглюкін (або інші колоїдні розчини – реособілакт, рефортан, стабізол) – для покращення мікроциркуляції шляхом витягування рідкої частини плазми із інтерстицію до судин;

n введення в/в, в/м, п/ш атропіну 0, 5-1, 0 мл для ліквідування брадикардії.

3) аритмічний кардіогенний шок – лікування направлене на ліквідацію аритмій;

4) ареактивний кардіогенний шок- летальність до 90%.

n оксигенотерапія;

n при больовому синдромі – знеболення;

n симптоматична терапія;

n тимчасовий еффект дає аортальна та внутрішньошлуночкова контрпульсація.