Гіпертонічний криз.

Гіпертонічний криз – це стан, який супроводжується раптовим підвищенням артеріального тиску, вище тих цифр, до яких звик хворий, з порушенням мозкового, коронарного та ниркового кровотоку.

Артеріальна гіпертензія (АГ) – це стійке підвищення систолічного до 140 та/або діастолічного артеріального тиску (АТ) до 90 мм рт. ст. та вище.

Причини виникнення:

1) психоемоційна напруга;

2) вплив зміни погодних умов;

3) фізичне перенавантаження;

4) нераціональна терапія антигіпертензивними препаратами (раптова відміна, недостатня доза);

5) недотримування дієти (споживання солі у надмірній кількості, зловживання гострими, жирними, копченими продуктами);

6) загострення ішемічної хвороби серця;

7) гормональні зміни (патологічний клімакс);

8) різні коліки (ниркова, кишкова, печінкова).

Клінічні варіанти гіпертонічних кризів:

Криз І типу:

1) часто виникає на ранніх стадіях артеріальної гіпертензії;

2) тривалість: хвилини – години;

3) АТ підвищується за рахунок систолічного;

4) клінічні прояви: тремтіння тіла, серцебиття, головний біль, загальне збудження, підвищена локальна пітливість та гіперемія шкіри;

5) часто закінчується поліурією.

Криз ІІ типу:

1. часто виникає на пізніх стадіях артеріальної гіпертензії;

2. тривалий розвиток і течія;

3. АТ підвищується за рахунок систолічного і діастолічного, або тільки діастолічного;

4. клінічні прояви: сильний головний біль, нудота, блювота (центрального генезу), загальмованість, порушення зору;

5. ускладнені варіанти перебігу кризу ІІ типу:

n церебральна форма – сильний головний біль, нудота, блювання, можуть бути судоми, тимчасові парези, нетривала сліпота, психози порушення свідомості до коми;

n кардіальна (астматична) форма – проявляється розвитком серцевої астми або набряку легень;

n коронарна форма – ангінальні болі, інфаркт міокарду, порушення ритму серцевої діяльності.

Групи препаратів, які використовують при лікуванні гіпертонічних кризів:

1) блокатори Са каналів – ніфедіпін (корінфар), амлодіпін (АМЛО) 10-30 мг під язик, єфект спостерігається через 10-20 хв. Можна повторити через 30 хвилин. Побічна дія препаратів: відчуття жару, почервоніння лиця, серцебиття.

2) блокатори АПФ (ангіотензинперетворюючого ферменту) – каптоприл 25 мг, каптопрес 25 мг, енап, берліприл, діротон (по 2, 5-10 мг під язик або усередину), єфект через 10хв;

3) клофелін по 0, 3-0, 45мг (до 1, 5мг) під язик або в/в 0, 01% розчин 0, 5-1, 5мл на фізрозчині;

4) ß -блокатори – анаприлін (5-10 мг в/в);

5) сечогінні – фуросемід, лазікс по 2-4 мл в/в, в/м;

6) дібазол - слабкий препарат, краще його поєднувати з папаверином (дібазол 1% 3-5мл і папаверин 2% 2-4мл);

7) MqSO₄ 25% 5-10 мл в/в повільно;

8) еуфілін 2% 5-10 мл в/в повільно;

9) при збудженні використовують седативну терапію:

n транквілізатори (реланіум, еленіум, сібазон);

n антигістамінні препарати (дімедрол, супрастін).

10) гангліоблокатори (бензогексоній 2, 5% - 1мл, арфонад, гігроній). Краще їх вводити в умовах стаціонару, бо, якщо сильно впаде тиск, то у вас він однозначно підскочить, а дома не завжди є ліки, які його підіймають. Спосіб введення бензогексонію: 1мл розводять фізрозчином до 10 мл і вводять в/м, в/в 3-5 мл суміші (тобто 0, 3-0, 5 мл) в залежності від рівня АТ.

11) нейролептики: аміназін 2, 5 % - 2 мл (поєднання заспокійливої дії з гіпотензивним ефектом).

12) з не медикаментозних засобів можна використовувати ніжні ванни 35-40⁰С протягом 10-15 хв, проте ефективність не дуже висока.