Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Реанімація та інтенсивна терапія в разі шоку.
Шок – це патологічний стан, який супроводжується порушенням кровообігу у тканинах з недостатньою доставкою кисню у відповідь на дію дуже сильного подразника. Сильними подразниками можуть бути: масивні опіки, травми, пошкодження судин з кровотечею, збудники інфекцій, алергени, ушкодження серця. В залежності від цього й виділяють різні види шоків (див. трохи нижче). Кровоток у тканинах забезпечується: 1. кров’ю; 2. роботою серця; 3. судинами. В залежності від цього існує класифікація шокових станів: І. Гіповолемічний шок: · постгеморагічний; · опіковий; · травматичний; · дегідратаційний. ІІ. Кардіогенний. ІІІ.Судинні форми шоку: · анафілактичний; · інфекційно-токсичний (септичний). У патогенезі всіх шокових станів загальним є відносна або абсолютна гіповолемія. Абсолютна гіповолемія – це гіповолемія внаслідок того, що організм втрачає рідину (кров) у навколишнє середовище. Відносна гіповолемія – рідина перерозподіляється в організмі (переходить до інтерстиціального простору або залишається у венозному руслі – при кардіогенному, анафілактичному, септичному шоках). Клінічні ознаки шоку: Всі шокові стани супроводжуються порушенням мікроциркуляції, що клінічно проявляється: · холодна бліда або мармурова шкіра; · позитивний симптом ”білої плями”(при натискуванні на нігтьове ложе зявляється біла пляма, яка в нормі зникає менше, ніж за 2сек. При шоці час зростає); · олігурія (діурез менше 30мл/год, або менше 0, 5 мл/кг/год); · різниця між t°шкіри та прямої кишки більше 4°С; · зростання шокового індексу (Ш І) Альговера-Буррі (співвідношення ЧСС до АТсист.У нормі дорівнює 0, 5-0, 54); · можливе порушення свідомості та дихання.
Гіповолемічні види шоку: Геморагічний шок – це шок, який виникає внаслідок масивної кровотечі, тобто більше 10% від ОЦК. Стадії шоку (по Schmitt 1977): І. Компенсований (крововтрата 15 - 25% від об`єму циркулюючої крові, це ~700-1300мл): · свідомість збережена, можливе збудження; · бліда, холодна шкіра; · АТ↑ або норма; · олігурія; · Ш І =1; · позитивний симптом ”білої плями” 2сек. ІІ. Декомпенсований оборотній (крововтрата 25 - 45%, це ~ 1300-1800мл): · АТ↓ (менше100), тахікардія 120-140 за хв; · позитивний симптом ”білої плями” > 2 сек; · олігоанурія (діурез менше 0, 3мл/хв); · акроціаноз; · Ш І=1, 5; · порушення свідомості. ІІІ. Декомпенсований необоротній (крововтрата 50% і більше, це ~ 2000- 2500мл): · свідомість відсутня; · АТ менше 60мм рт.ст., ЧСС більше 140 за хв.; · анурія; · Ш І=2. Ступені важкості геморагічного шоку (за Брюсовим): І ступінь: · ЧСС 90-100 за хв. · АТсист. більше 100 мм рт.ст. · діурез – норма; · крововтрата 10-20%; · Ш І – 0, 78. ІІ ступінь: · ЧСС до120 за хв. · АТсист.менше 100 мм рт.ст. · діурез – олігоурія; · крововтрата 21-30%; · Ш І – 0, 99. ІІІ ступінь: · ЧСС до 140 за хв. · АТсист.менше 70 мм рт.ст. · діурез – анурія; · крововтрата 31-40%; · Ш І –1, 11. ІV ступінь: · ЧСС > 140 за хв. · АТсист.менше 50 мм рт.ст. · діурез – анурія; · крововтрата 41% і більше; · Ш І –1, 4 і більше. Лікування геморагічного шоку: 1. зупинити кровотечу (є способи тимчасової та постійної зупинки кровотечі); 2. при необхідності проводять реанімацію; 3. поставити в/в катетер та розпочати в/в інфузію (бо треба відновити об`єм циркулюючої крові); 4. гемостатична терапія: · діцинон, етамзілат (відразу можна в/в 4 мл); · амінокапронова кислота (5% - 100-200 мл в/в крап). 5. при необхідності знеболити (якщо кровотеча виникла на тлі травми): · кеталонг 1-2мл; · трамадол 1-2мл; · омнопон 1-2мл; · фентаніл 2мл. При низкому АТсист.нижче 60мм рт.ст.наркотичні анальгетики не вводяться! 6. гормонотерапія: · преднізолон 90 – 180 мг в/в; · дексаметазон 12 -24 мг в/в. 7. на місце пошкодження накладають асептичну пов`язку та негайно до стаціонару. Особливості інфузіонної терапії при геморагічному шоці: І. Для інфузійної терапії використовують 3 групи розчинів: 1. Сольові розчини (0, 9%NaCl, розчин Рінгера, гіпертонічний NaCl – краще 7, 5%).Розчини глюкози не використовують, бо вони майже не затримуються у судинному руслі і швидко переходять до інтерстиціальної тканини (їх викоритсовують, якщо більше під рукою нічого нема). Гіпертонічний NaCl краще за всі сольові розчини утримується у судинах – до 2 годин (доза 2-4мл/кг 7, 5%розчину).Як приготувати 7, 5% розчин NaCl див.нижче. 2. Коллоїди: · реосорбілакт, · сорбілакт, · реополіглюкін, · рефортан, · стабізол, · гелафузін, · венофундін. Якщо кровотечу ми не зупинили, то введення реосорбілакту, сорбілакту і реополіглюкіну протипоказане! З усіх перерахованих коллоїдів краще використовувати рефортан, венофундін, гелафузін та стабізол (вони довше діють, довше утримуються у судинах і міцніше зв`язують сольові розчини, тому краще підтримують АТ). Дози коллоїдів від 6-8мл/кг при І ступ.шоку до 20-25мл/кг при ІV ступені; гелафузін можна вводити без обмежень. 3. Препарати крові: · свіжозаморожена плазма; · еритроцитарна маса; · альбумін. Показання до переливання Ер маси: n дефіцит ОЦК більше 40% (крововтрата більше 2 літрів); n Hb менше 80г/л (або менше 90г/л при масивній кровотечі, що продовжується); n Ht менше 25%. ІІ. Швидкість інфузійної терапії зростає в залежності від ступеня шоку. Загальне правило – вливати з такою швидкістю, щоб підняти якомога швидше тиск та утримувати його на рівні хоча б 90 мм.рт.ст. (це систолічн. АТ): · шок І ст. – 50-60мл/хв; · шок ІІ ст. – 100мл/хв; · шок ІІІст. – 200-300мл/хв; · шок ІVст. – 500мл/хв. ІІІ. Об`єм інфузійної терапії перевищує крововтрату у 1, 5-2 рази більше, ніж втрачаємо при кровотечії. Це залежить від ступеню важкості шоку (наприклад: крововтрата 700мл – ми повинні перелити ~1400 мл рідини, при крововтраті 2000 мл – повинні перелити ~ 3000мл розчинів). Хоча існують й інші схеми, які будуть зовсім відрізнятися від цієї. ІV. Співвідношення сольових розчинів: коллоїдів: препаратів крові буде залежати від ступеня шоку: · шок І ст.- сольові розч.0, 7 – коллоїди 0, 3; · шок ІІ ст.- сольові розч.0, 5 – коллоїди 0, 5; · шок ІІІ ст.- сольові розч.0, 33 – коллоїди 0, 33 – препарати крові 0, 33; · шок ІV ст. - сольові розч.0, 2 – коллоїди 0, 2 – препарати крові 0, 6. V. Для швидкого стабілізування стану можна використовувати метод малих об`ємів: в/в швидко (на протязі 2-5хв) переливають 7, 5% NaCl та коллоїд (рефортан або стабізол) у загальній дозі 4-6мл/кг у співвідношенні 1: 1(для людини вагою 70кг це треба перелити приблизно 200мл 7, 5% NaCl та 200мл рефортана). VІ. Використовувати симпатоміметики можна лише, якщо ми: · зупинили кровотечу; · провели в/в інфузію в об`ємі не менше 1, 5-2, 0 літри і не змогли підняти АТ, але впевнені, що кровотечу зупинили. З симпатоміметиків краще використовувати дофамін (4% - 10мл на 400мл NaCl 0, 9% в/в крап.під контролем АТ).
|