Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Запорізького державного медичного університету
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ
Циклова комісія природничо-наукової підготовки
лекція з навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності». ТЕМА№2. « Радіаційна безпека». (1година 30 хвилин)
Для студентів відділення сестринська справа Запоріжжя – 2013
Лекцію підготував: Мягкова Олеся Iгорiвна - викладач
Схвалено на засідання циклової комісії природничо-наукової підготовки
Протокол №1від 30.08.2013 року
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: 1.Класифікація радіаційних аварій за характером дії і масштабами. 2.Основні уражаючи фактори, їхні параметри та наслідки впливу на людей. 3.Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів атомної енергетики. Категорії зон радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на АЕС. 4.Заходи захисту населення під час радіаційних аварій. Література: 1.Безпека життєдіяльності. за ред. Є. П. Желібо, Заверуха Н. М., Львів: Новий Світ., 2002. Література для поглибленого вивчення: 1.Безопасность жизнедеятельности: Учебник под ред. проф. Э.А. Арустамова. и К, 2000. Мета лекції: Дидактична: Вивчення дисципліни є надання знань, умінь, здатностей(компетенцій) для здійснення ефективної професійної діяльності шляхом (об’єктах господарської, економічної та науково-освітньої діяльності), формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку і усвідомлення необхідності обов’язкового виконання в повному обсязі всіх заходів гарантування безпеки праці на робочих місцях. Виховна: Завдання вивчення дисципліни полягає у набутті студентами знань, умінь і здатностей (компетенцій) ефективно вирішувати завдання професійної діяльності з обов’язковим урахуванням вимог безпеки та гарантуванням збереження життя, здоров’я та працездатності працівників у різних сферах професійної діяльності. ВСТУП 1.Класифікація радіаційних аварій за характером дії і масштабами. Серед потенційно-небезпечних виробництв особливе місце займають радіаційно-небезпечні об'єкти (РНО). До типових РНО відносяться: атомні електростанції (АЕС); підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки відпрацьованого ядерного палива і захоронення радіоактивних відходів; науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту. Радіаційні аварії - це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об'єктів, в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації. Радіаційні аварії на РНО можуть бути двох видів: -коли викид радіонуклідів у навколишнє середовище відбувається внаслідок аварії або теплового вибуху та зруйнування РНО; -коли аварія відбувається внаслідок вибухової ядерної реакції. В цьому випадку зараження навколишнього середовища буде таким, як при наземному ядерному вибуху. В ядерних реакторах на теплових нейтронах як паливо використовується слабо збагачений природний уран-235. Такі реактори поділяються на: водо-водяні енергетичні реактори (ВВЕР-600, ВВЕР-1000), в яких вода є одночасно і теплоносієм, і сповільнювачем та реактори великої потужності канальні (РВПК-1000, РВПК-1500), в яких графіт використовується як сповільнювач, а вода - теплоносій, циркулює по каналах, які проходять через активну зону. Для характеристики радіоактивного забруднення застосовують ступінь (щільність) забруднення, який характеризується поверхневою щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю радіонукліда на одиницю площі (об'єму). Основною дозиметричною величиною, за допомогою якої оцінюється дія радіації є доза випромінювання - кількість енергії, яка поглинута одиницею маси опроміненого середовища. Радіаційний вплив на населення: -зовнішнє опромінення (проходження радіоактивної хмари); -внутрішнє опромінення (органи дихання, шлунково-кишковий тракт); -контактне опромінення (забруднення шкірних покривів, одягу тощо). Місцевість, що забруднюється внаслідок радіаційної аварії, за щільністю забруднення радіонуклідами умовно поділяють на зони: зону відчуження, зону безумовного (обов'язкового) відселення, зону гарантованого (добровільного) відселення і зону підвищеного радіоекологічного контролю. За дозами опромінення зону зараження поділяють на наступні зони: 1.Надзвичайно-небезпечного забруднення (10000-4000 Р) зона Г; 2.Небезпечного забруднення (4000-1200Р) зона В; 3.Сильного забруднення (1200-400Р) зона Б; 4.Помірного забруднення (400-40 Р) зона А; 5.Зона радіаційної небезпеки або слабкого радіоактивного забруднення (40 і менше Р) зона М. Висновок до першого питання: Найнебезпечнішими зі всіх аварій на радіаційно-небезпечних об'єктах, є аварії на АЕС. Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АЕС залежать від характеру вибуху (тепловий, чи ядерний), типу реактору, ступеня його зруйнування, метеоумов і рельєфу місцевості. 2. Основні уражаючи фактори, їхні параметри та наслідки впливу на людей. Іонізуючим випромінюванням називають такі випромінювання, які при проходженні через речовину, у тому числі і тканини організму, спричинюють іонізацію і збудження атомів і молекул середовища, утворюючи іони - частки з позитивними і негативними зарядами. Основною величиною для оцінки радіаційного ефекту, зокрема радіобіологічного, у дозиметрії іонізуючих випромінювань є поглинена доза - величина енергії, поглиненої одиницею маси речовини, що опромінюється. Одиницею виміру поглиненої дози є грей (Гр), рівний поглиненій енергії в 1 Дж на 1 кг опроміненої речовини, а також рад, що дорівнює 0, 01 Гр. Оскільки різні види опромінення мають різний ефект опромінення, то існує поняття «еквівалентна доза». Вона характеризується поглиненою дозою, помноженою на коефіцієнт якості випромінювання, що різний для кожного виду випромінювання. Альфа-випромінювання при цьому в 20 разів небезпечніше від інших видів випромінювань. Одиницею виміру еквівалентної дози є зіверт (Зв) Ураження людини радіацією визначається головним чином іонізуючими діями. Проходячи крізь біологічну тканину людини потік елементарних частинок і гама-квантів порушує її атоми та молекули, які входять до складу живих клітин. В результаті цього порушується нормальний обмін речовин, змінюється склад та характер життєздатності клітин, а також окремих органів та систем організму людини. Ураження може відбуватися: - зовнішнє – при попаданні людини під потік нейтронів і гама-квантів; - внутрішнє – при попаданні радіоактивних речовин в середину організму через органи дихання, шкірні покрови, та зі стравою і питною водою. Найбільшу іонізацію середовища викликають альфа-частинки. Але в наслідок їх слабої проникаючої здібності вони небезпечні лише при попаданні на відкриті частини тіла або в середину організму людини. Основними носіями альфа-частинок є плутоній та уран. Іонізуюча здібність бета-частинок значно менша ніж альфа-частинок. А саму найменшу іонізацію викликають гамма-промені. Але за їх занадто високої проникаючої здатності вони утворюють найсерйознішу небезпеку для живих організмів. Механізм впливу іонізуючих випромінювань на організм пояснюють вражаючою дією на клітини, у результаті чого порушується їхня функція, що, у свою чергу, призводить до порушення життєдіяльності організму, а іноді і до його загибелі. Основною відмінністю іонізуючого випромінювання від інших вражаючих чинників, катастроф (хімічних отрут, високих температур та ін.) є здатність його іонізувати будь-які атоми. При іонізації макромолекул (білків, ферментів, нуклеїнових кислот) вони втрачають свої біологічні властивості (інактивуються). Ознаки ураження можуть проявлятися відразу після впливу радіації, або через декілька днів, місяців і навіть років після опромінення. При цьому людина отримує специфічне захворювання – променеву хворобу. В залежності від дози ураження променева хвороба буває 4-х ступенів: 1 ступінь – виникає при сумарній дозі опромінювання 150-250 бер. При цьому прихований період захворювання продовжується 2 – 3 тижні, після чого виникає нездужання, слабкість, нудота, запаморочення, періодичне підвищення температури. У крові збільшується наявність білих тілець, що призводить до слабкості імунної системи організму людини. В такому стані люди не здатні боротися з іншими хворобами і, як правило, гинуть. Променева хвороба 1 ступеню може виліковуватися і без медичного втручання, якщо людина не буде піддаватися подальшому радіаційному опроміненню. 2 ступінь – виникає при сумарній дозі опромінювання 250-450 бер. Прихований період хвороби триває близько тижня. Симптоми захворювання – слабкість, блювота. При активному лікуванні видужування настає через 1, 5–2 місяці. 3 ступінь – виникає при сумарній дозі опромінювання 400-700 бер. Прихований період хвороби триває декілька годин. Хвороба проходить інтенсивно і тяжко. У найкращих випадках видужування може настати через 6-8 місяців. 4 ступінь – виникає при сумарній дозі опромінювання понад 700 бер. Унаслідок такого опромінення у людини дуже тяжкий стан. Якщо не проводити лікування, то настає смерть. При дозах понад 1000 бер людина втрачає життєздатність уже через декілька хвилин. Виділяється три групи критичних органів людини: І – все тіло та червоний кістковий мозок; ІІ – м’язи, щитовидна залоза, жирові тканини, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталики ока та інші органи крім тих, що належать до першої і третьої груп; ІІІ – шкіряний покрив, кісткова тканина, передпліччя, гомілки, стопи. Враховуючи дію радіації на ці критичні органи, для кожної категорії населення установлюються наступні межі доз опромінення. Найважливіше значення при захисті організму від потрапляння в нього РР і прискорення їхнього виведення мають: 1.Максимально можливе обмеження надходження РР в організм із їжею. Це досягається шляхом зниження їхнього вмісту в харчових продуктах за допомогою різних технологічних прийомів оброблення і приготування, а також складанням раціону з продуктів, що містять мінімальну кількість РР. 2.Зменшення процесу всмоктування РР в організмі шляхом складання спеціальних раціонів із включенням у них продуктів, що мають радіозахисні властивості. 3.Дотримання принципів раціонального харчування. Висновок до другого питання: Променеве пошкодження біологічних структур має суворо кількісний характер, бо малі дози спричинюють незначні зміни, а більші можуть виявитися згубними. 3. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів атомної енергетики. Категорії зон радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на АЕС.
Основа ядерної енергетики – атомні електростанції (АЕС). Атомна електростанція – промислове підприємство, де ядерну (атомну) енергію перетворюють на електричну. На кожній атомній електростанції джерелом атомної енергії є ядерне (атомне) паливо – ізотопи урану або плутонію (уран-235, уран-233 або плутоній-239). На сучасному етапі розвитку атомної електроенергетики на території України працюють п’ять АЕС: Рівенська, Хмельницька, Чорнобильська, Південно-Українська та Запоріжська. Аналіз розміщення АЕС по території України показує, що в основному вони зосереджені на півночі та півдні України. Рівенська, Хмельницька та Чорнобильська АЕС розміщені в електродефіцитних районах, де велика концентрація виробництва та електроспоживання. Режим радіаційного захисту – це регламентація дії людей в зонах радіаційного зараження по використанню засобів захисту в цілях максимального зменшення доз опромінення. Тривалість режиму радіаційного захисту залежить від рівня радіації; та захисних властивостей промислових і житлових будівель та захисних споруд. Верховна Рада України ухвалила Закон, який визначає чотири зони радіоактивного забруднення. Зони радіаційного забруднення при аваріях на РНО характеризуються щільністю забруднення місцевості радіонуклідами, і становлять: 1. Зона періодичного радіаційного контролю. У цій зоні:
а) дозволено без обмеження збирання грибів, ягід, сіна, та лікарських рослин;
б) м’ясо і рибу, отримані при полюванні і рибальстві, обов’язково необхідно перевірити на вміст у них радіонуклідів;
в)обмеження на утримання сільськогосподарської птиці і тварин не запроваджується. 2. Зона посиленого радіаційного контролю. У цій зоні:
а) повинен бути обов’язковий дозиметричний контроль заготовлених грибів, ягід, сіна, та лікарських рослин;
б) у підсобних господарствах рекомендується проводити періодичний дозиметричний контроль кормів та м’ясних і молочних продуктів. 3. Зона гарантованого добровільного відселення. У цій зоні:
а) заборонена заготівля грибів, ягід, сіна, та лікарських рослин;
б) вводиться особливий режим сільського господарства:
-обмеження обробки землі;
-перехід с/г на вирощування технічних культур (льон та інше);
-розвиток тваринництва, інтенсивне конярство, тощо.
-випас худоби на пасовищах при висоті трави не менше 10 см. 4.Зона відчуждження (більше 15 Кі/км2) – це територія, з якої проводиться негайна евакуація населення після аварії, і на якій не здійснюється ніяка господарська діяльність. Це дослідницький полігон для боротьби з наслідками ядерних катастроф. Висновок до третього питання: Режим радіаційного захисту передбачає цілеспрямоване використання захисних споруд та захисних властивостей промислових і житлових приміщень, а також обмеження перебування людей на відкритій місцевості.
4. Заходи захисту населення під час радіаційних аварій Для захисту населення у випадку ускладнення радіаційної обстановки на АЕС передбачені тимчасові норми (режими захисту). У Законі України НР 15/98-ВР «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань», прийнятому 14.01.1998 р., визначені заходи щодо укриття людей, тимчасової евакуації та йодної профілактики населення. Тимчасові режими захисту населення при аварії на РНО У випадку ускладнення радіаційної обстановки, при аварії на РНО, передбачено п’ять тимчасових режимів захисту населення.
Рішення на введення даних режимів приймають: -для населення – начальник ЦО міста, району, або сільської Ради, де проживає це населення; -для робітників та службовців – начальник ЦО об’єкта.
Зміст режимів захисту визначається експозиційною дозою опромінення:
| № режиму | Сила експозиційної дози (мР/годину) | Режимні заходи щодо захисту населення |
| 0, 1 – 0, 3 | 1.Укриття дітей, герметизація приміщень, укриття та упаковка продуктів харчування. 2.Обмежене перебування на відкритому повітрі дорослих. 3.Обладнання санітарних бар’єрів на входах у квартирах. | |
| 0, 31 – 1, 5 | 1.Заходи першого режиму. 2.Йодна профілактика дітей. 3.Обмежене перебування на вулиці всього населення. 4.Обладнання санітарних бар’єрів на сходах у будинки. | |
| 1, 51 – 15 | 1.Заходи попередніх режимів. 2.Йодна профілактика всього населення. 3.Часткова евакуація (дітей та вагітних жінок). | |
| 15, 1 – 100 | 1.Заходи перших трьох режимів. 2.Евакуація всього населення окрім контингенту, задіяного в аварійно-рятувальних роботах | |
| ≥ 100 | Повна евакуація населення |
Заходи щодо укриття людей – якщо протягом перших десяти діб сукупна доза опромінення може перевищити 5 мЗв (0, 5 бер).
Тимчасова евакуація людей – якщо протягом одного тижня ефективна доза опромінення може досягати 50 мЗв (5 бер).
Йодна профілактика застосовується – якщо очікувана поглинута доза опромінення щитовидної залози від накопичення в ній радіоактивного йоду може перевищити норму в 50 мГр (5 рад), що встановлені Міністерством охорони здоров’я. Оповіщення: Сирени і переривчаті гудки підприємств та транспортних засобів – це сигнал " Увага всім! ". Необхідно негайно ввімкнути радіоприймач, телевізор; уважно слухати інформацію про надзвичайну ситуацію та інструкції про порядок дій. У разі одержання сигналу про аварію населення ховається в будинках, протирадіаційних укриттях або евакуюється. Якщо обставини змушують людей тимчасово залишатися на забрудненій місцевості, то необхідно: вжити заходів щодо зменшення проникнення радіаційних речовин у квартиру, щільно зачинити вікна і двері, щілини заклеїти. Підготувати запас питної води, набрати воду в ємності, що закриваються, підготувати засоби санітарної обробки (мильний розчин для обробки рук), перекрити крани. Не виходити з приміщення без крайньої потреби, час перебування на вулиці максимально обмежити; під час перебування на вулиці використовувати засоби індивідуального захисту (респіратори, плащі, головні убори, рукавиці, взуття). На забрудненій території не можна роздягатися, сідати на землю, курити, споживати їжу. Їжу можна споживати тільки в закритих приміщеннях, перед цим ретельно вимити руки і прополоскати рот 0, 5% розчином харчової соди; не споживати харчові продукти і воду, якщо вони не пройшли дозиметричного контролю, провести йодну профілактику. Обсяг захисних заходів залежитьвід рівня радіації. Тому необхідно знати радіаційну обстановку. Підготуватися до можливої евакуації означає підготувати документи (паспорт, військовий квиток, документи про освіту і спеціальність, свідоцтва про шлюб і народження дітей), цінності та гроші, речі першої потреби, необхідні ліки (обов’язково йодопрепарати), мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби. Речі упакувати і покласти у найбільш захищеному від проникнення зовнішнього забруднення приміщені. Дізнатися у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядування про місце збору мешканців для евакуації. Від'єднати всі споживачі електричного струму від електромережі, вимкнути газ, джерела водопостачання. Надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підлягають евакуації в першу чергу. Перед виходом з будинку узяти підготовлені речі, одягнути протигаз (респіратор, ватно-марлеву пов'язку), верхній одяг (плащ, пальто, накидку), гумові чоботи. З прибуттям на нове місце перебування провести дезактивацію засобів захисту, одягу, взуття та санітарну обробку шкіри на спеціально обладнаному санітарно-обмивочному пункті або ж самостійно (зняти верхній одяг і, ставши спиною проти вітру, витрусити його; повісити одяг на перекладину чи мотузку, віником або щіткою змести з нього радіоактивний пил та вимити водою; обробити відкриті ділянки шкіри водою або розчином з індивідуального протихімічного пакету).ІПП-8, який видається кожному. Для оброблення шкіри можна використовувати вату, марлю, рушник. Слід дотримуватись таких правил:
- використовувати для харчування лише консервовані молоко і продукти, що зберігалися у зачинених приміщеннях й не зазнали радіоактивного забруднення;
- не пити молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовищах;
- не споживати овочі, які росли на забрудненому ґрунті;
- не пити воду з відкритих джерел та з мереж водопостачання після офіційного оголошення радіаційної небезпеки; колодязі накрити плівкою або кришками;
- уникати тривалого перебування на забрудненій території, особливо на пильних дорогах та на траві, не ходити до лісу, не збирати у лісі ягоди, гриби та квіти, не купатися у водоймах;
- у приміщеннях, що призначені для перебування людей, щодня робити вологе прибирання з мийними засобами;
- знімати взуття перед входом у приміщення, мити його водою або витирати вологою ганчіркою, верхній одяг витрушувати та чистити вологою щіткою;
- у разі перебування на відкритій, забрудненій місцевості обов’язково використовувати засоби захисту (особливо під час вітру);
- захищати органи дихання, шкіру, волосся. Засоби індивідуального захисту можна не використовувати у приміщеннях, у тиху погоду без вітру та після дощу;
- по можливості користуватися індивідуальними засобами промислового виробництва для захисту органів дихання і шкіри, фільтрувальним або ізольованим протигазом, респіратором типу Р-2, У-2К, ватно-марлевою пов'язкою, протипиловою пов'язкою ПТМ-1 із тканини, у крайньому
- разі – зволоженою марлевою пов'язкою, носовою хустинкою; спеціальним захисним одягом типу ОЗК, Л-1, у крайньому разі – плащем з каптуром, накидкою, комбінезоном, гумовим взуттям і рукавицями. При дезактивації внутрішньої поверхні необхідно обмести стелю, стіни приміщень, столи, стільці, шафи щіткою (віником) і протерти зволоженою ганчіркою. М'які меблі, килими спочатку обробити пилососом, а потім зволоженою ганчіркою. Матраци, ковдри, подушки добре вибити, старанно вимити столовий, чайний посуд і кухонне приладдя, користуючись при цьому ватно-марлевою пов'язкою. Дезактивацію зовнішньої поверхні приміщень проводити водою, краще під тиском. При цьому необхідно добре закрити двері і вікна. Помити водою огорожу, доріжки, садові дерева і кущі, переорати присадибну ділянку і внести мінеральне добриво 0, 3-0, 5 кг на 1 кв. м, використовуючи при цьому плащ (спецодяг), гумові чоботи, рукавиці. Після дезактивації провести дозиметричний контроль і якщо рівень забруднення вище Санітарна обробка людей проводиться залежно від обстановки, ступеня забруднення людей, наявності допустимих норм, усі заходи, крім оранки, повторити, санітарна обробка може бути частковою або повною. Часткова проводиться постраждалим самостійно після виходу із зони радіаційного забруднення. Вона полягає у змиванні радіоактивних речовин з відкритих ділянок тіла (обличчя, рук, шиї), одягу, взуття. Спочатку проводять часткову дезактивацію одягу, взуття, засобів захисту, потім миють з милом відкриті ділянки шкіри. Прополіскують рот, горло розчином калію перманганату, після чого проводять дозиметричний контроль і в разі потреби здійснюють повну санітарну обробку, яка полягає в обмиванні всього тіла теплою водою з милом, обробленні слизових оболонок очей, носа, рота 2% розчином питної соди. Така обробка проводиться на стаціонарних або рухомих санітарних обмив очних пунктах (СОП), розгорнутих на базі лазень, санпропускників. Одночасно проводять дезактивацію одягу, білизни і взуття. Повну санобробку слід проводити не пізніше 2-3 год після зараження.
Літом для санобробки можна використовувати чисті відкриті водойми, ще краще – проточну воду. У домашніх умовах можна – ванну, душ. Санобробка вважається закінченою, якщо радіаційний фон не перевищує допустимої норми. Захист продуктів харчування і води. У домашніх умовах – зберігати у герметичній тарі або використовувати поліетиленову плівку, клейонку, папір.
Хліб, сухарі, кондитерські вироби загорнути у папір і скласти в металеві каструлі чи поліетиленові пакети. Цукор, борошно, крупу, макаронні вироби потрібно зберігати в пакетах із цільного паперу і складати їх в ящики, вистелені клейонкою або ін. плівковими матеріалами. Хороший захист продуктів забезпечують домашні холодильники. Масло і молоко краще зберігати в металевих або скляних банках, закритих кришками. Можна використовувати погреби та ін. герметичні приміщення. Картоплю, капусту, моркву та ін. овочі на відкритій місцевості треба накривати соломою і засипати ґрунтом завтовшки 15-20 см або заривати в ями завглибшки 0, 5 м і більше. Для захисту води – термоси, графини, відра, бідони, ванни. Увесь посуд треба закривати кришками, а відра і ванни – щільними матеріалами. Необхідний запас води – 3-5 л на добу на одну особу. У містах і населених пунктах, де є система водопостачання по трубах, захист води гарантований.
У сільській місцевості колодязі мають бути добре закритими спеціальними кришками, за відсутності часу їх можна закрити брезентом, плівкою або пилонепроникною тканиною.
Висновок до четвертого питання: Обсяг захисних заходів залежить від рівня радіації, що визначається шляхом оцінки радіаційної обстановки. Загальний висновок: При радіаційних аваріях, відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які можуть призвести до загибелі людей, або до значних матеріальних втрат.