Джерела забруднення води. Нормативні вимоги до якості води

У залежності від цілей водокористування джерела водопостачання поділяються на дві категорії.

До 1 категорії відносятьсяводні об’єкти, що використовуються як джерела централізованого господарсько-питного водопостачання, а також для водопостачання підприємств харчової промисловості (Додаток Г).

До 2 категорії відносятьсяводні об’єкти для культурно-побутових цілей і ті, що знаходяться в межах населених пунктів [5].

Якість води залежить від грунтів та порід, розміщених нижче. Грунти тор-ф’янотундрової зони збагачують воду органічними речовинами рослинного походження. Це стосується також болотних вод. Чорноземи, каштанові та солончакові грунти сприяють появі у воді переважно мінеральних речовин. Зі збільшенням глибини залягання вод, зменшується число мікроорганізмів і на глибині 6 метрів і нижче воно дорівнює нулю. Шар грунту завтовшки 3, 5-4 метра на полях фельтрації затримує до 90 % мікроорганізмів.

Але воду особливо сильно забруднюють природні поверхневі води промислові стічні води хімічних, нафтопереробних, металургійних, шкіряних заводів, текстильно і целюлозно-паперових фабрик, м’ясокомбінатів та інших підприємств. Підприємства целюлозно-паперової промисловості скидають у водойми значні кількості целюлозного волокна та розчинних органічних сполук. Питна вода має містити не більш як 1 г/л солей. Вона неповинна містити галогенсульфіт і метан, що надають їй неприємного запаху і смаку. Вміст солей кальцію і магнію зумовлює твердість води. Загальна твердість води має становити 7-10 мг помножений на екв/л [6].

Важливим показником є прозорість води, яка зумовлює інтенсивність фотосинтезу, глибину проникнення світла в товщу води. Прозорість залежить від каламутності води, тобто від вмісту в ній завислих речовин. Водневий показник, або концентрація іонів водню, визначає кислотність чи лужність води. При концентрації іонів водню порівняно 7 вода нейтральна, а коли менше 7 то вона кисла і коли більше 7 вода лужна. Водневий показник питної води має становити 6, 5-8, 5 [5].

Токсикологічні властивості води визначають за вмістом азоту (аміаку, нітратів, нітритів), фтору, СПАР (сполук поверхнево-активних речовин), фенолу, ціанідів, міді, свинцю, хлору, нікелю, цезію - 137 і стронцію - 90. Санітарні показники оцінюють за вмістом розчиненого кисню, хімічним споживанням кисню та біологічним споживанням кисню.

Бактеріологічні показники визначають за вмістом бактерій, які поділяють на сапрофітних та патогенних.

Різні категорії водокористувачів ставлять неоднакові вимоги до якості питної води. Так наявність пестициду гексахлорану в господарсько-питній воді не повинна перевищувати 0, 02 мг/л.

Деякі речовини шкідливі у відносно високих концентраціях саме під час контактної або оргоналептичної дії, тому їх ГДК у господарсько-питній воді значно вища із загально санітарного погляду. Для господарсько-питної води ГДК аміаку (за азотом) становить 2 мг/л. Всього для господарсько-питної води господарсько-питного призначення встановлені ГДК для 640 речовин [7].