Джерела забруднення вод та вплив забруднення на здоров'я людини

Стічні води котелень містять пом'якшувачі, продукти ерозії. Наявність на поверхні води масел, нафти, погіршує обмінні процеси, знижує вміст кисню у воді, що призводить до загибелі риб. 1 л нафти забруднює до 12 м² поверхні води водоймища. Якщо вміст нафтопродуктів складає понад 200 мг/м³, порушується зоологічна рівновага водних об'єктів. Синтетичні поверхнево активні речовини згубно впливають на розвиток фітопланктону. Свинець, ртуть, кадмій, нікель, цинк, марганець, потрапивши у воду, роблять її токсичною [11].

Господарсько-побутові стоки призводять до біологічного забруднення води, що може викликати кишково-шлункові захворювання (холеру, тиф) та захворювання печінки (гепатит). Особливо небезпечні стічні води пунктів санітарної обробки білизни та спецодягу, стоки лікарень тощо. Органічні забруднення часто призводять до зв'язування кисню у воді, загибелі живих організмів та фітопланктону. Надлишки фосфору та азоту у воді призводять до її цвітіння та порушення біологічної рівноваги у водоймах.

Радіоактивні речовини потрапляючи до води викликають її іонізацію, що негативно відбивається на розвитку живих організмів. Більш того фітопланктон та риби здатні засвоювати велику кількість радіоактивних речовин та накопичувати їх у своєму організмі. Споживання такої риби небезпечне для здоров’я людей [12].

Забруднення підземних та поверхневих вод може спричинити до загибелі не тільки організмів у воді, але може стати загрозою для людини. Грунтові води, які є основним джерелом водозабезпечення населення Івано-Франківської області досить легко забруднюються через грунти і породи зони аерації. Проникненню забруднюючих речовин у напірні горизонти сприяє відсутність регіональних витриманих водоупорів та вплив розвинутої дренажної системи річкової та ерозійної мережі, що підсилюють водообмін гідро літосфери (табл. 2.2).

Досить небезпечним видом забруднення гідросфери є теплове забруднення. Воно спричинене спуском у водойми теплих вод від різних енергетичних установок. Велика кількість тепла, що надходять з нагрітими водами в ріки й озера, істотно змінює їх термічний і біологічний режим. Особливо сильне забруднення викликають теплові й атомні електростанції, що скидають у водойми воду, нагріту до 45 граду-сів [13].

Зміна будь якого показника спричиняє до погіршення якості питної води. Нижче наведемо ще деякі показники, за якими оцінюють не тільки якість води але й непридатність до споживання:

Окисленість. Величини окисленості більше 5-8 мг/л кисню вказує на можливе забруднення води стічними водами; викликає піну води у парових котлах; вказує на можливість розвитку органічних речовин в охолоджуючих теплообмінних апаратах;

Таблиця 2.2 - Наслідки споживання людиною забрудненої води.

Жорсткість - це властивість, зумовлена наявністю солей кальцію й магнію вигляді сульфатів, хлоридів і бікарбонатів;

Залізо – підвищення вмісту заліза у воді господарсько-питного водопроводу впливає на смак води, може викликати старіння білизни і появу ржавчини; вміст заліза у питній воді не повинен перевищувати 0, 3 мг/л;

Сульфати та хлориди – викликають агресивність води по відношенню до бетону на силікатному цементі;

Фториди – підвищення їх вмісту викликає мінералізацію води, що перешкоджає її використанню у питних цілях; недостатніст фтору у питній воді менше 0, 5 мг/л, а також його залишок – більше 1, 5 мг/л – при довготривалому вживанню такої води викликає захворювання зубів – ендемічний флюороз;

Аміак, нітрати, нітрити – вміст їх є сигналом, що вода забруднення стічними водами;

Розчинений кисень – підсилює корозію металу котлів та водопровідних труб;

Сірководень – надає воді поганий запах; викликає корозію труб і їх заростання в результаті розвитку [14].

У багатьох випадках якість води може також погіршуватися під час її обробки на очисних станціях. По-перше, в якості когулянта там часто використовують алюміній. Однак накопичення алюмінію у питній воді викликає небезпеку, так як є данні, що алюміній здатний накопичуватися в організмі людини, особливо в головному та спинному мозку, і негативно впливати на нервову систему людини (хвороба Альцгеймера). Ще небезпечнішим є хлорування води. Тут проблема полягає в тому, що хлорування можна використовувати для добре очищеної води, яка на території України взагалі відсутня. Хлорування призводить до появи найбільш токсичних речовин, ніж ті, які знаходяться у воді. Надмірне хлорування води може викликати утворення у воді групи небезпечних речовин – діоксини [15].

Велике значення має хімічний склад води, оскільки він може впливати на перебіг захворювань, зокрема зумовлених надмір­ним або недостатнім надходженням в організм людини мікро­елементів. Відомо, що разом з водою в організм надтодять такі мікроелементи, як фтор, йод, мідь, цинк, марганець, що відіграють велику роль в обміні речовин. Розподіл мікроелементів у природі нерівномірний, тому люди можуть недоотримувати або, навпаки, отримувати їх у надмірній кількості з їжею і водою. У людей мо­жуть розвиватися захворювання, що звуться геохімічними ендеміями, причиною виникнення яких є збільшення вмісту деяких мікроелементів у воді. Як правило, вони охоплюють велику кількість людей і характерні для певної місцевості, де у мінеральному складі фунту і води відсутні або наявні у великій кількості ті чи інші мікроелементи.

Так, за відсутності достатньої кількості йоду у воді та їжі пору­шуються функції щитовидної залози і нормальний розвиток, виникає ендемічний зоб. Для запобігання цьому захворюванню у районах, ен­демічних щодо зоба (наприклад, у західних областях України), люди повинні споживати сіль, у яку додано калію йодид (йодована сіль) [14].

Велике гігієнічне значення має наявність у воді такого мікрое­лемента, як фтор, що вимивається водою з ґрунту і гірських порід. Вміст фтору у воді, що дорівнює 0, 7-1 мг/л, сприяє нормальному розвитку і мінералізації кісток і зубів. Надходження в організм підвищеної кількості фтору викликає захворювання, яке нази­вається флюорозом і проявляється в ураженні емалі зубів у вигляді пігментних жовтих або коричневих плям. Якщо вміст фтору у воді перевищує 5 мг/л, уражається і кістково-суглобний апарат. Нехват­ка фтору у воді (менше ніж 0, 7 мг/л) призводить до розвитку іншо­го захворювання зубів - карієсу. У зв'язку з тим, що більшість джерел водопостачання містить мало фтору, водопровідну воду у деяких містах почали збагачувати цим елементом, тобто фторува­ти. Фторування проводять натрію фторидом або кремнефторидом [16].

Однією з геохімічних ендемій є токсичний ціаноз (метгемо-глобінемія). Це захворювання уперше було описане у 1945 р. і воно розвивається у разі споживання води з підвищеною концент­рацією солей азотної кислоти - нітратів. На нього частіше хворіють діти, коли молочні суміші готують на воді із вмістом нітратів, що перевищує 40 мг/л. Нітрати у травному каналі дітей за допомогою мікрофлори відновлюються у нітрити, які у крові спо­лучаються з оксигемоглобіном і утворюють метгемо-глобін, який неспроможний переносити кисень. Таким чином, знижується вміст кисню у крові. Усе це проявляється ціанозом слизової обо­лонки очей, губ і шкіри. Патологічні явища поширюються на киш­ки, серцево-судинну систему [14].

Епідеміологічне значення води полягає в тому, що через воду можуть передаватися такі інфекційні захворювання, як черевний тиф, холера, дизентерія, гепатит тощо. Збудники інфекційних захворювань можуть потрапляти у підземні води з вигрібної ями, яка неправильно зроблена, а в колодязну воду - у разі користування забрудненими відрами.

Багато збудників інфекційних захворювань, що потрапля­ють у воду, тривалий час можуть зберігати свою життєздатність за Г. Кондратьевим, 1972 (табл. 2.3) [15].

Таблиця 2.3 - Терміни виживання мікроорганізмів у воді

Крім патогенних мікроорганізмів у воді можуть міститися яйця гельмінтів. Через воду можуть передаватися і зоонозні інфекції. Так, з сечею хворих гризунів, свиней, корів у водоймище можуть потрапляти лептоспіри, що викликають лептоспіроз у лю­дини. До організму людини лептоспіри потрапляють у разі пиття води, що забруднена лептоспірами, а також через слизову оболон­ку та ушкоджену шкіру [16].

Збудники туляремії, бруцельозу, сибірки, можуть потрапляти у водоймище не тільки з виділеннями хворих тварин, але і з їх трупами.

Отже, постачання достатньої кількості доброякісної води є важливішим оздоровчим заходом і одним з основних елементів бла­гоустрою населених місць.

Небезпечним фактором водопостачання є поганий стан труб через які подається вода і які десятками років не мінялися. Хімічні та бактеріологічні речовини накопичуються у них роками, поки не досягнути «критичної маси», після чого попадають у крани квартир. У трубах також спостерігається таке явище як розмноження синьо-зелених водоростей, виділення яких досить небезпечне для людини (так звані ДВ-молекули, які проявляють стійкість до кипіння та хлору) [15].