![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Командир мае право
*знайомитися з основними результатами дослідницької та психотерапевтичної роботи, яку здійснює психолог *запитувати необхідну психологічну інформацію у вищих психологічних служб *особисто отримувати психологічну допомогу у вигляді психологічної діагностики, консультування і психотерапевтичного впливу Практичний досвід свідчить, що психологічна робота у військах буде ефективною, якщо командир особисто цікавитиметься запланованими заходами, відповідатиме за її керівництво й організацію на основі пропозицій посадових осіб, які відповідають за здійснення цієї роботи, ставитиме завдання підлеглим щодо планування відповідних заходів, підтримки здорового морально-психічного стану особового складу, згуртування військових підрозділів, поліпшення військової дисципліни й правопорядку. Отже, психологічна робота у військовій частині й підрозділі спрямована на оптимізацію психологічних умов життєдіяльності особового складу, які сприяють підвищенню ефективності функціонування психіки військовослужбовців і перебігу різних соціально-психологічних явищ військового колективу під час виконання специфічних завдань військової діяльності. Ефективність цієї роботи залежить, з одного боку, від творчої взаємодії ЇЇ суб'єктів, а з іншого — від діяльності фахівців психології. Обов'язки командира як суб'єкта психологічної роботи *консультуватися з психологом про можливі психічні наслідки своїх дій і рішень, які зачіпають інтереси особового складу *опиратися у здійсненні кадрової політики на результати професійно-психологічного відбору військовослужбовців *при плануванні заходів бойової й мобілізаційної готовності, бойової підготовки та інших видів діяльності особового складу передбачати їх психологічне забезпечення *контролювати діяльність своїх підлеглих з проблем реалізації ними завдань психологічної роботи *забезпечувати участь психолога в організації несення вартової служби, бойового чергування *оптимально використовувати ефективні форми психологічної роботи *під час провадження повсякденної діяльності особового складу передбачати заходи зміцнення психічного здоров'я воїнів *знати основні психічні показники і критерії різних видів діяльності особового складу Рис. 16-2. Обов'язки командира як суб'єкта психологічної роботи Питання 4. Основні обов'язки військових психологів і органів виховної роботи В організації та здійсненні психологічної роботи, що охоплює широкий спектр проблем життєдіяльності Збройних сил України, ключове місце посідають військові психологи. їхні посади впроваджені починаючи з батальйонної ланки. У батальйоні (лінійному й окремому) і полку (на кораблі 1 рангу) психологічну роботу провадять офіцери-психологи: — в батальйоні — офіцер з морально-психологічної підготовки — у полку — старший офіцер із соціально-психологічного Психолог підпорядковується заступникові командира з виховної роботи, а зі спеціальних питань — психологові вищого органу виховної роботи. Основні напрями психологічної роботи психологів визначаються Концепцією виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України, Положенням про органи виховної роботи в Збройних силах України та іншими нормативними документами. В них визначені основні завдання психологічної роботи щодо підвищення ефективності діяльності особового складу в повсякденних і бойових умовах. Але психологічна робота у військах не обмежується лише цими напрямами роботи. Залежно від конкретних умов бойової та інших видів діяльності, завдань, які розв'язують підрозділи (частини), особливостей служби в різних видах та родах військ можна і доцільно провадити й інші заходи, що сприятимуть поліпшенню психічного здоров'я військовослужбовців та членів їхніх родин, цивільного персоналу, оптимізації життєдіяльності особового складу. У своїй практичній діяльності психолог мас суворо дотримуватися «Етичного кодексу психолога», який є гарантом його високопрофесійної, гуманної й високоморальної діяльності. Кодекс — це сукупність етичних норм І правил поведінки, що склалися в співтоваристві психологів і регулюють їхню професійну діяльність. Етичний кодекс фахівця-психолога у Збройних силах України базується на загальних принципах психологічної роботи, до яких належа ть: — принцип відповідальності (необхідність відповідати за зміст, інтерпретацію й висновки психологічного дослідження, за всі рішення, які психолог ухвалює в процесі забезпечення достовірності, вигідності й надійності використаних методик); — принцип професійної компетентності (володіння методологією, теорією і методикою психологічного дослідження, конкретними ефективними методиками психодіагностики, практичними й методичними навичками і вміннями опрацювання отриманих дослідних даних); — принцип правової обґрунтованості й етичної доцільності (відповідність статусу освітнього рівня діагноста чинним вимогам); — принцип гуманізму, поваги особистісної самобутності та — принцип забезпечення таємності інформації, що заторкує особисте життя воїна або особового складу (конфіденційність— це збереження професійної таємниці, нерозголошення інформації, отриманої у процесі психологічної роботи); — принцип добровільності (захист інтересів особистості воїна — це дотримання принципу її добровільної участі в дослідженнях; обов'язком психолога с налагодження співпраці з пацієнтом, турбота про його психічний стан); — принцип своєчасності, постійності, систематичності та комплексності; — принцип всебічного забезпечення психологічної роботи. Крім того, психолог завжди мас пам'ятати про те, що: —він забезпечує цілковитунадійність отриманих результатів; —він відповідає за рішення, які ухвалюють офіційні особи —він запобігає можливим помилкам у діяльності непрофесійних психологів (на полковому рівні такими мають бути офіцери структур виховної роботи, лікарі, заступники командирів з виховної роботи, залучення яких до психологічної роботи допускається у разі необхідності наказом командира полку після узгодження із психологом вищого органу), що допомагають йому в роботі, але не ознайомлені з вимогами стосовно обмежень у використанні інформації про досліджуваних, Психолог відповідає за правильне й доступне роз’яснення непрофесіоналам суті застосовуваних психологічних методів, а також за можливі антигуманні дії; —він знає, що будь-яка особа, яка с пацієнтом психолога, має право відмовитися від участі в психологічному обстеженні або експерименті і відмежуватися тим самим від небажаного втручання у свій внутрішній світ (за винятком обстежень, які здійснюються в плановому порядку в полку (на кораблі); —його обов'язок зберігати професійну таємницю втрачає силу, якщо положення закону або наказу вимагають від психолога повідомити про отриману інформацію. І нарешті, щодо конкретних нормативних функціональних обов'язків психологів у військових підрозділах і частинах необхідно зазначити, що у Збройних силах України типового переліку цих обов'язків немає. В оперативних командуваннях такі обов'язки розробляють самостійно із врахуванням конкретної специфіки професійної діяльності видів Збройних сил і родів військ. Тому розглянемо узагальнені обов'язки психологів, які належать до складу відділення виховної роботи полку, бо вони є типовими для фахівців полкового рівня. Старший офіцер із соціально-психологічного забезпечення бойової готовності та морально-психологічної підготовки, психолог відповідає за організацію і стан соціально-психологічної роботи в частині та її вплив па бойову і мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виконання навчально-бонових завдань, навчання особового складу. Він зобов'язаний: —розробляти пропозиції до плану бойової та мобілізаційної —розробляти проекти розпоряджень командира з МПЗ бойової і мобілізаційної готовності та бойової підготовки; —розробляти рекомендації стосовно комплектування підрозділів, які несуть бойове чергування, підбору команд ( груп ) для виконання завдань у відриві від військової частини, знаття психологічного напруження під час діяльності в екстремальних ситуаціях; —розробляти рекомендації з підготовки особового складу до —готувати та спільно з начальниками служб провадити вікторини, конкурси, змагання з видів і тем бойової підготовки; —організовувати й провадити заняття з офіцерами виховної —організовувати й провадити заходи щодо забезпечення соціальної і психічної адаптації військовослужбовців відповідно до їхньої військової спеціальності, індивідуальних, —провадити прогнозні розрахунки психічних втрат особового складу в бойових умовах; —здійснювати індивідуальну психодіагностику особистості —провадити заняття з офіцерами з проблем морально-психо- —провадити соціально-психологічні дослідження з виявлення індивідуальних, групових та колективних настроїв, характеру міжособистісних взаємин, вивчення потреб і запитів особового складу; —організовувати й забезпечувати у військових підрозділах — брати участь у психологічній підготовці особового складу — брати участь у плануванні й організації професійної підготовки офіцерського складу з проблем психології та педагогіки, у навчанні офіцерів виховної роботи формам і методам — співпрацювати на основі розпоряджень командира і заступника командира з виховної роботи з військкоматами, уточнювати приписку військовозобов'язаних офіцерів виховної роботи запасу та брати участь у їх підборі і розстановці по посадах, організувати роботу з ними щодо ефективного виконання ними функціональних обов'язків у воєнний час. Офіцер з аналізу морально-психологічного стану військової дисципліни та профілактики правопорушень, психолог відповідає за формування і розвиток у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних обов'язків, наказів командирів і начальників, ефективність заходів, які спрямовані на зміцнення військової дисципліни та профілактики правопорушень, та їхнє психологічне насичення. На підставі знання вимог Конституції та законів України, Військової присяги, Головнокомандувача та Міністра оборони України з питань військової дисципліни та профілактики правопорушень він особисто провадить: —заняття щодо роз'яснення державної політики у соціально - —індивідуальну профілактичну допомогу з 1-2 військовослужбовцями, схильними до скоєння правопорушень; —заняття з різними категоріями посадових осіб частини та Він провадить: —облік злочинів і подій, порушень військової дисципліни та —готує експрес-аналіз стану військової дисципліни в частині та довідкові матеріали для підбиття підсумків. Окрім того, він також: —аналізує стан військової дисципліни в частині; —встановлює причини та умови, що сприяють скоєнню правопорушень; —перевіряє у підрозділах ведення журналів обліку порушень —вивчає соціальний стан, запити та настрої особового складу, листи, скарги та заяви, що надходять; —доповідає по команді висновки та пропозиції щодо забезпечення соціальної справедливості, реалізації встановлених законодавством прав та пільг; —вивчає взаємини, МПС І військову дисципліну в підрозділах; —вивчає соціально-політичний стан у районі розташування — встановлює причини соціального напруження та спільно з іншими посадовими особами здійснює заходи зі своєчасного вирішення соціально-побутових проблем особового складу. На нього покладається також: —організація та контроль здійснення правового інформування у підрозділах; —організація та контроль занять у системі гуманітарної підготовки з соціально-психологічної тематики та проблем —контроль доведення до особового складу, що залучається —забезпечення довідковими матеріалами куточків правових Важливими напрямами його роботи є: —надання допомоги командирам підрозділів щодо профілактики правопорушень статутного порядку і зміцнення військової дисципліни; —утвердження високоморальних норм поведінки у стосунках між військовослужбовцями і суворе дотримання вимог —вивчення морально-психічного клімату у підрозділах і зміцнення військової дисципліни; —аналіз соціальних умов служби, побуту та їх вплив на стан —здійснення психологічного аналізу чинників, які викликають порушення правил статутних взаємин між воїнами та інших негативних явищ, і здійснення їх профілактики та корекції; —надання посадовим особам, які призначені для проведення Він бере участь: — в аналізі та вирішенні конфліктних ситуацій у військових —у доведенні вироків військових судів, статей Кримінального кодексу України про кримінальну відповідальність за скоєні злочини. З метою оптимального вирішення соціально-побутових проблем, зміцнення правопорядку та дисципліни, проведення заходів правової підготовки і правового виховання військовослужбовців він підтримує постійну взаємодію з: — правоохоронними установами; — членами військових судів; — активом громадських організацій. Отже, ми розглянули основні обов'язки психологів полкової ланки. Однак, зважаючи на специфіку професійної діяльності психолога (психолог не лікує, а допомагає клієнтові розв'язати конкретні проблеми), слід зазначити, що в цій діяльності слід виявляти творчість, людяність, небайдужість до особового складу.
Питання 5. Окремі аспекти вивчення психологом особистості військовослужбовця и соціально-психологічних явищ у військових підрозділах Основні методи психологічної роботи щодо вивчення особистості військовослужбовця і різноманітних соціально-психологічних явищ у малих соціальних групах військового середовища були розкритті у темах 7 і 9 цього підручника. їх творче застосування забезпечує психолога необхідною інформацією для організації і здійснення виховної роботи. Увагу слід акцентувати на необхідності всебічного вивчення особистості воїна і психології малої соціальної групи. Військовослужбовець як особистість пізнається перш за все через дослідження його психічних процесів (пізнавальних, емоційних, вольових), психічних станів (задоволення або незадоволення тощо), психічних властивостей (спрямованість, характер, здібності і темперамент), психічних утворень (знання, навички, вміння), настанов, життєвих орієнтирів і цінностей, мотивів і мотивацій, результатів його діяльності, ставлення до виконання службових обов'язків тощо. Увагу слід звертати на вивчення психічних властивостей особистості воїна, які посідають провідне місце у його психіці, визначають індивідуальність особистості, її духовний світ, особливості поведінки, спілкування і діяльність. Питання 5.1. Рекомендації щодо виявлення осіб з ознаками нервово-психічної нестійкості Зважаючи на екстремальний характер бойової діяльності особового складу, слід наголосити на необхідності вивчення такої риси характеру особистості воїна, як нервово-психічна нестійкість. Під НПН розуміють схильність воїна до зривів нервової системи при значних фізичних, психічних та інших навантаженнях. Поняття «НПН» поєднує патологічні та перед патологічні особливості особистості, що знижують можливості адаптації людини до ускладнених, стресових умов існування та діяльності. Найчастіше вона спостерігається при акцентуаціях характеру, пограничних станах, легких ступенях розумового відхилення, алкоголізмі, наркоманії та певних психічних захворюваннях. У її походженні головну роль відіграють біологічна неповноцінність нервової системи разом з несприятливими психічними і соціальними умовами. У полку має існувати чітка методика роботи щодо виявлення осіб з НПН. З прибуттям у частину молодого поповнення психолог провадить інструктивно-методичне заняття з посадовими особами пункту прийому поповнення, командирами підрозділів, заступниками командирів з виховної роботи. На цьому занятті він у доступній формі розповідає про сутність і ознаки вияву НПН у спілкуванні, поведінці, діяльності, зовнішньому вигляді військовослужбовця, а також акцентує, на що звергнути увагу при вивченні документів і в процесі бесіди з молодими воїнами. Визначається порядок роботи, форма і зміст документу, що готується командирами підрозділів та їх заступниками з виховної роботи, про осіб, які підлягають розширеному психологічному обстеженню. У результаті вивчення документів можуть бути отримані такі непрямі ознаки НПН молодого воїна: —психічні захворювання батьків та близьких родичів; —перенесені травми та інфекційні хвороби головного мозку; —спостереження в психоневрологічному диспансері; —енурез; —відсутність одного з батьків; —наявність відстрочки від призову за станом здоров'я; —труднощі в ученні та опануванні певного фаху: —складнощі у стосунках з товаришами; —низька громадська активність; —вузькість та невідповідність віку особистих інтересів і захоплень; —дражливість і нестійкість настрою; —раннє зловживання алкоголем, куріння, вживання наркотиків та ін. За наявності кількох цих ознак воїн заслуговує ретельнішої уваги та спостереження. За наявності 3-5 ознак він заноситься в списки для більш поглибленого обстеження психологом частини. Спостереження за поведінкою молодих воїнів має бути спрямоване па виявлення осіб, схильних до замкненості, сором'язливих, нерішучих, боязких, плаксивих, конфліктних, порушників розпорядку дня, розв’язних у поведінці. Заслуговує на увагу також Інформація щодо осіб з недоліками артикуляції (недорікуватість, шепелявість), що погано володіють мовою, зі спонтанними рухами, тремтінням кінцівок. За наявності навіть однієї з перерахованих ознак, що стійко виявляться в процесі спостереження, особливо в осіб, які за результатами вивчення документів вже мають ознаки НПН, воїн заноситься до списку осіб, що підлягають поглибленому дослідженню психологом частини. За епізодичного вияву тієї чи іншої ознаки цей воїн у разі подальшого вивчення потребує особливої уваги. З метою отримання конкретних даних про особливості поведінки молодого поповнення до спостереження можна залучати і сержантський склад, попередньо проінструктувавши його. Зібравши та проаналізувавши всю інформацію, слід переходити до завершального етапу дослідження — до індивідуальної співбесіди. У процесі бесіди уточнюються отримані дані, аналізуються якості особистості, які неможливо було оцінити за допомогою спостереження або документів. Особлива увага звертається на осіб, у яких на етапі вивчення документів виявлені опосередковані ознаки НПН, а також мають місце епізодичні її вияви у поведінці. Визначаючи приблизний план бесіди, необхідно передбачити для обговорення такі проблеми, як умови виховання та розвитку, ставлення до алкоголю і наркотиків, стан здоров'я, ставлення до оточення та осіб протилежної статі тощо. Під час цієї бесіди у співрозмовника слід назмагатися отримати відповіді на такі запитання: —Чи не спостерігалося у нього сноходу (нічниці)? —Чи є або був енурез? —Чи є труднощі у зосередженні уваги на певній проблемі? —Як розвинута пам'ять? —Чи не переслідують нав'язливі думки? —Чи не виявляється плаксивість? —Чи не спостерігається порушення сну? —Чи не часто забуває про дії, які він скоїв? —Чи не спостерігається панування безпідставного поганого —Чи не спостерігаються безпідставно часті зміни настрою? —Чи не спостерігається у військовослужбовця підвищена —Чи не спостерігаються у нього нетерпимість, метушливість, Позитивні відповіді на ці питання свідчать про те, що у цього військовослужбовця є певні ознаки НПН. Ознаками НПН та умовами, які сприяють її розвитку, слід також вважати: —виховання в неповній родині (погані взаємини батьків, наявність у них судимості, психічних захворювань, надто строге або вільне виховання, зловживання членами родини алкоголем); —ранній алкогольний досвід військовослужбовця; —випадки вживання наркотиків або наркотичних препаратів; —конфлікти у школі, родині; —наявність нервово-психічних захворювань; —ранній сексуальний досвід. За результатами здійсненої роботи командири підрозділів та їхні заступники з виховної роботи складають список військовослужбовців, що потребують поглибленого психологічного дослідження. Психолог провадить анкетування прибулого поповнення за допомогою анкети «Прогноз». Воїни, що потребують поглибленого психологічного дослідження, вивчаються за допомогою особистісного обіжника «НПН-А», а також інших психологічних тестів. Конкретний їх підбір визначається рівнем професійної підготовленості психолога. Результатом вивчення прибулого поповнення має бути виокремлення військовослужбовців з НПН за такими ознаками: — з явними ознаками НПН (ця група потребує медичного освідчення на предмет придатності до військової служби); Табл. 16-2. Основні форми вияву НПН та її характерні ознаки
— з помірними ознаками НПН (обмежують їх використання за окремими спеціальностями або в окремих ситуаціях. З ними необхідно провадити індивідуальні психопрофілактичні, корекційнІ. виховні та організаційні заходи). В осіб з НПН навіть незначна невідповідність між вимогами, що висуває військова діяльність, і можливостями особистості може призводити до значних відхилень у поведінці та військово-професійній діяльності. Адже за здійснення психологічної роботи, й особливо у процесі професійно-психологічного відбору (ППВ), варто приділяти значну увагу призовникам, котрі мають вияви НПН, характеристика яких подається у табл.16-2. Після цього з військовослужбовцями, які мають ознаки НПН, необхідно організувати профілактичну роботу, основними напрямами якої є: —уважне і чуйне ставлення до підлеглих, повага їхніх почуттів, думок, суджень, недопущення щодо них різких образливих висловлювань, несправедливості; —створення у військових підрозділах здорового морально - —створення умов для нормального побуту, задоволення духовних і матеріальних потреб військовослужбовців, боротьба з такими антисоціальними явищами, як пияцтво, наркоманія і токсикоманія; —звільнення (часткове, повне, кількаразове) таких військовослужбовців від екстремальних видів військової діяльності та переведення у підрозділи господарчого обслуговування; —особисте здійснення з ними психокорекцїйної і психореабі- Так само слід уважно і ретельно досліджувати й інші психічні якості особистості військовослужбовця, для чого можна запропонувати таку послідовність їх психологічного вивчення (табл. 16-3). Отже, вивчення особистості воїна психологом та іншими посадовими особами складається з таких послідовних етапі в діяльності: —ППВ воїнів; —вивчення молодого поповнення па етапі його адаптації до —поглиблене вивчення особистості воїна; —подальше вивчення особистості воїна.
В результаті вивчення особистості воїна у військовому підрозділі складається Картка соціально-психічних якостей особистості воїна: Питання 5.2. Картка соціально-психічних якостей особистості воїна (Додаток) ************* Так само творчо слід ставитися до вивчення соціально-психологічних явищ у військовому підрозділі, що організується і провадиться заступником командира з виховної роботи (психологом) разом з іншими офіцерами. Воно включає первинне і наступне поглиблене вивчення (табл. 16-4). Вивчення соціально-психологічних процесів у сформованих підрозділах провадиться через 4-6 тижнів після їх комплектування. Динаміка процесів оцінюється за результатами повторного дослідження, а також на підставі постійного вивчення, яке здійснюється офіцерами підрозділу. Отримані результати доповідаються командирові підрозділу та частини у вигляді доповіді-довідки. Психологічне дослідження військового підрозділу поряд з параметричним описом підрозділу (функціональне призначення, композиція, соціально-демографічні характеристики, рівень професійної підготовки, досвід бойової і навчально-бойової діяльності) включає: — оцінку групових соціально-психологічних процесів, характер спілкування, з'ясування внутрішньоколективної поведінки окремих членів колективу; — оцінку динаміки розвитку колективу; — оцінку групових позитивних і деструктивних соціально-психологічних явищ тощо. Найзагальнішим комплексним показником згуртованості військового підрозділу є позитивний морально-психічний стан особового складу, його психологічна готовність до військово-професійної діяльності, потенційна спроможність ефективно розв'язувати конкретні завдання
Табл. 16-4. Етапи соціально-психологічного дослідження колективу військового підрозділу та його зміст
бойової, навчально-бойової і службової діяльності та інших повсякденних проблем життєдіяльності військового підрозділу. Під час дослідження соціально-психологічних явищ військового підрозділу психолог, як правило, зосереджує основну увагу на: —співвідношенні офіційної та неофіційної структур міжособистісного спілкування воїнів; —наявності та характеристиці мікрогруп різної спрямованості та виявленні їх лідерів; —загальній оцінці колективної згуртованості. Для вивчення соціально-психологічних явищ військового колективу заступник командира підрозділу з виховної роботи (психолог) зазвичай користується методами спостереження, опитування, аналізу результатів групової діяльності, узагальнення незалежних характеристик, соціометрії, референтометрії, шкалою прийнятності та ін. Питання 6. Завдання і зміст психологічного відбору
|