У поясі смерекових лісів можна виділити два підпояси: змішаних смерекових деревостанів (за участю ялиці, бука) і чистих смерекових лісів.

Підпояс змішаних смерекових лісів, як правило, займає північно-східні та південно-західні макросхили Карпат з висотами 900-1200 м над р. м. Цей пояс утворюють високопродуктивні, біологічно стійкі, складні й змішані смерекові насадження. В першому ярусі ростуть смерека, ялиця (10-30%), у другому - бук, явір, клен гостролистий, ільм. Ґрунти відносно глибокі та родючі. Насадження смереки довговічні, І-Ia-Іб бонітетів (бук II бонітету), загальний запас деревини у стиглому віці - 1000-1200 м³ /га. Складні й змішані з буком та смерекою насадження відзначаються не менш високою продуктивністю і стійкістю до вітровалів і шкідників лісу. Підлісок у них розвинутий слабо, представлений бузиною червоною, жимолостю чорною, горобиною, таволгою в'язолистою, вовчим ликом.

Підпояс чистих смерекових лісів займає високогірні частини схилів Горганів, Чорногори, Чивчинських гір, Гуцульських Альп у межах висот 1100 (1200)-1500 (1600) м над р. м. Ґрунти, як правило, дуже щебенисті, малопотужні, бурі лісові, трапляються також кам'янисті розсипи; клімат помірно холодний; ґрунтово-кліматичні умови для росту бука та ялиці несприятливі (тому смерека утворює великі масиви високоповнотних насаджень, продуктивність яких зменшується з підняттям їх по схилах від І до IV-V бонітетів). Підліску немає, рідко трапляються жимолость чорна, таволга в'язолиста тощо.

Пояс субальпійської рослинності розміщений вище смерекових лісів. У західній частині Карпат його межа на висоті 1200-1300 м над р. м., на Горганах -1300-1500 м, а на Чорногорі - 1450-1650 м над р. м. Природна межа субальпійського поясу проходить значно вище від сучасної межі лісу (це зумовлено господарською діяльністю людини). У субальпійському поясі переважають хвойні й листяні чагарники. Для них характерний сосновий сланець, який утворює зарості в Горганах, на Чорногорі, Мармарошських і Чивчинських горах.

Альпійський пояс займає у Карпатах незначні площі. Нижня межа його проходить на висоті 1800-1850 м над р. м. Суцільні масиви альпійської рослинності трапляються тільки на Чорногорі, рідше - на Мармарошських горах. На Чивчинських горах і Свидівці є лише фрагменти альпійської рослинності. Основні площі альпійського поясу зайняті трав'яною рослинністю, головним чином з костриці, біловуса, полевиці звичайної та щучника.

При районуванні території Карпат необхідно враховувати висотну поясність як загальну закономірність, ґрунтові і кліматичні умови та пов'язане з ними багатство породного складу і типів лісу. Тут виділено три лісогосподарських округи (Прикарпатський, Гірськокарпатський, Закарпатських рівнин і передгір'їв) із специфічними системами лісового господарства: захисно-рекреаційною, захисно-експлуатаційною та особливо захисною.