Асептика антисептика.

Асептика – система профілактичних заходів направлених на попередження попадання збудників інфекції в рану, тканини, органи, порожнини тіла людини під час оперативних втручань та діагностичних маніпуляцій. Асептика передб стерилізацію інструментів та матеріалів, спеціальну обробку рук мед працівників. Дотримання особливих правил санітарно-гігієнічних правил прийомів роботи.

Антисептика - комплекс лікувально-профілактичних заходів, направлених на попередження або ліквідацію інфекційного запального процесу в організмі людини. В якості антисептиків використовують різноманітні хім. сполуки що мають антимікробну дію: 70% етиловий спирт 5% спиртовий р-н йоду, 0, 5-2% р-н хлораміну, 0, 1% р-н KmnO₄, 1-2% спиртові р-ни метиленового синього, брил зеленого. Бактеріологічний контроль: роблять відбір проб повітря, також змиви з рук, об’єктів зовн середовища, медикаментозної сировини та готових ліків та роблять бактеріоскопію.

1847, Земельський пропонує для знезараження рук використовувати хлорну воду. 1863, Пастер довів, що бродіння і гниття мають мікробну природу. 1867, Лістер – праця " Про новий спосіб лікування переломів і гнійників з зауваженням про причини нагноєння". Це стало початком " антисептичної ери" в хірургії. Лістер для боротьби з мікробами використовував карболову к-ту. 1870, Бурцев вперше застосував антисептику в Росії. 1890, Бергман на Х міжнародному конгресі в Берліні сформулював основний закон асептики: все, що стикається з раною, повинне бути вільним від бактерій. В Росії метод асептики впровадили хірурги Субботін і Дьяков. В Київському університеті – акушер-гінеколог Рейн та хірург Павловський.

Види антисептики: механічна (хірургічна обробка рани); Фізична (закон капілярності, дифузії, осмосу); хімічна (бактеріостатичний ефект); біологічна (антибіотики, протеолітичні ферменти, бактеріофаги, анатоксини, антитоксини, імунотропні препарати-імуностимулятори); комбінована антисептика.

Препарати для хімічної антисептики: похідні нітрофурану (фурацилін, фуразолідон, кислоти (борна, саліцилова); окислювачі (Н₂О₂, KMnO₄); барвники (діамантовий зелений, метиленовий синій); детергенти (хлоргексидин); похідні хіноксалину (хіноксидин, діоксидин); група 5-нітроімідазолу (метронідазол, тінідазол); солі важких металів (AgNO₃); сульфаніламіди.

Асептика як метод медицини включає: 1. Стерилізація матеріалів, приладів, інструментів, ліків. 2. Спеціальної обробки рук хірурга. 3. Виконання певних правил і прийомів під час операції. 4. Виконання сан-гіг та протиепідем режиму в лік установах (методи дезінфекції).

Для того, щоб реалізувати асептичний метод використ 2 напрямки: стерилізація і дезінфекція.

7. Хімічний склад МіО. Значення складових. Поживні середовища, класифікація. Хім склад 80% вода, в спорах к-ть води зменшується до 18-20% Може бути у вільному або зв'язаному стані з структурними компонентами клітини Вода є розчинником для багатьох речовин, а також виконує механічну роль в забезпеченні тургора Решта – орг та неорг р-ни: Білки(50% сухого залишку) знаходяться в структурних компонентах та прийм участь в процесах метаболізму, більшість має ферментативну активність, обумовлюють антигенність, імуногенність, вірулентність, видову приналежність бактерій. Нуклеїнові кислоти (РНК-15%.ДНК-3%) –спадковість, біосинтез білку. Полісахариди(16%)- входять до складу капсул, є запасаючими речов (крохмаль, глікоген). Ліпіди(3-4%)- в основному входять до складу цитоплазматич мембрани та її похідних а також клітинної стінки бактерій, представлені фосфоліпідами, жирними кислотами та гліцеридами. Неорг р-ни: F, K, Na, S, Fe, Ca, Mg, також мікроелементами: Zn, Cu, Co, Ba, Mn та ін. Приймають участь в регулюванні осмотичного тиску, рН середовища, окисно-відновного потенціалу, активують ферменти, входять до складу ферментів, вітамінів та структурних компонентів мікробів стінки. Вимоги до поживних середовищ: 1. повноцінність за хім склад 2 стерильність 3 певна реакція 4 буферність 5 відповідний окисно-відновний потенціал 6 ізотонічність 7 в'язкість 8 вологість 9 прозорість 10 наявність стимуляторів росту Класифікація поживних середовищ: за консистенцією- рідкі (мясопептидний бульйон-МПб) напіврідкі(МП желатин-МПж) густі(МП агар МПА); за походженням- природні були першими(сироватка крові яєчний жовток, шматочки овочів, молоко) штучні синтетичні; за призначенням та складом 1. основні (МПБ, МПА). 2. спеціальні (цукровий бульйон, агар з крові, асцетичний бульйон) 3. диференціально-діагностичні: а)для виявлення протеолітичних та гемолітичних властивостей (згорнута сироватка, МПЖ, агар з кров'ю); б)для виявлення ферментації вуглеводів (сер-ще Гіса, Ендо та ін); в) селективні сер-ща (сер-ще Плоскірева, вісмут-сульфіт, агар); г) для виявлення окислювально-відновної здатності (сер-ща з нітратами, барвниками, сер-ща Ротберга); д) сер-ща в складі яких є індиферентні речовини (цитратний агар Сімонса).

8. Метаболізм. МіО Живлення і дихання мікробів Метаболізм-обмін речовин, особливістю живлення бактеріальної клітини є надходження поживних субстрактів в середину через всю її поверхню, також у високій швидкості процесів метаболізму та адаптації до змінних умов зовн сер-ща. Класифікація по типу живлення: 1) аутотрофи (синтез орг речовин з неорг): хемосинтетичні, фотосинтетичні, 2)гетеротрофи(живляться за рахунок готових органічних сполук): сапрофіти, паразити (облігатні, факультативні).Механізм живлення: 1)виділяються скл ферменти що розщеплюють субстрат до простих мол. сполук. 2)активний транспорт. Спочатку відбув дифузія речовин, потім приєднання до цих речовин ферментів фермеаз, які переносять молекули субстрату через цитоплазматичну мембрану в цитоплазму. Ферменти діляться на: екзогенні та ендогенні, індуктивні та констутивні 9обовязкові), ферменти патогенності. Дихання процес окиснення органічних речовин, відбувається в периплазматичному просторі, в мезосомах, в цитоплазматичній мембрані. Ферменти: дегідрогенази, цитохромоксидази, цитохроми. За типом дихання ділять: облігатні аероби ростуть тільки при наявності кисню, облігатні анаероби ростуть тільки без кисню гинуть у присутності кисню тому що не мають ферменту каталази або пероксидази який руйнує Н₂О₂-токсичні для бактерій, факультативні анаероби, мікроаерофіли-невелика кількість кисню, капнічні-невелика кількість СО₂. Бродіння - процес ферментативного розчеплення органічних речовин без отримання кисню. Види: спиртове молочнокисле маслянокисле. Використовується у виробництві спирту гліцерину.

9. Ріст і розмноження МіО Фази розмноження бактерій. Ріст-формування структурно-функціональних компонентів клітин та збільшення самої бактеріальної клітини. Розмноження-збільшення особин МіО в популяції. Бактерії розмножуються шляхом бінарного поділу навпіл. Рідше шляхом брунькування. Актиноміцети розмножуються шляхом фрагментації ниткоподібних клітин. Бактерії, що засіяні в певний об'єм поживного середов., що не змінюється, розмножуючись, споживають поживні елементи що призводять до виснаження поживного сер-ща та зупинки росту бактерій. Це періодичне культивування. Культура-періодична. Якщо умови культивування підтримуються шляхом безперервної подачі свіжого поживного культивування-безперервне, культура-безперевна. Ріст періодичної культури підрозділяють на декілька фаз: вихідна адапційна (1-2год), лаг-фаза (2год), фаза логарифмічного росту (5-6 год), від'ємного прискорення (2год), фаза стаціонарного росту (мах концентрації бактерій), фаза прискорення загибелі бактерій, логарифмічної загибелі (5-6год), зменшення швидкості загибелі. Бактерії що ростуть на плотних поживних сер-щах утворюють ізольовані колонії різноманітної консистенції та кольору, розділяють R та S форми колонії. S-круглі вологі блискучою гладкою поверхнею, рівними краями R-колонії неправильної форми сухі з зазубреними краями, нерівною шероховатою поверхнею. Способи культивування анаеробів: 1.Використання анаеростатів-герметично замкнених порожнин, з яких повітря видаляється висмоктуванням, хім поглинанням і витисненням інертним газом. 2.Використання спец середовищ: а) редуктовані сер-ща-рідкі, містять фрагменти, які поглинають кисень: Кітта-Тароцці (готують на основі бульйону Хоттінгера, до якого додають шматочки бичачої печінки або м'яса) б) використовують диференційно діагностичні сер-ща (Вільсон-Блера) – тверде сер-ще, посів на яке проводять у розплавленому стані, містить FeCl₃. Анаероби при рості виділяють сірководень, утвор сульфід заліза чорного кольору.3. використання спеціальних методів посіву: а) посів уколом у стовпчик агару, б)посів на поверхню агару ……..вазелінової олії або гліцерину. в) конкурентний метод Фошнера: на половину чашки Петрі сіють аероби, на другу анаероби. Чашку герметизують парафіном, аероби ростуть, використовують кисень і гинуть, натомість розвиваються анаероби. г) метод Перетця: в чашку Петрі кладуть 2 сірники, зверху предметне скельце. Матеріал змішують з розплавленим агаром і заливають в чашку. Колонії ростуть під склом куди не проникає кисень

10. Ферменти МіО, їх роль в обміні речовин Ферменти – специфічні біокатаклізатори білкової природи, які беруть участь у метаболізмі. Відомо близько 2000 ферментів які поділяються: за зв'язком із клітиною виділяють екзоферменти (виділяються з клітини) та ендоферменти; виділяють конструктивний (постійний) та адаптивний ферменти; ферменти патогенності. Класифікація ферментів: за типом хімічних реакцій 1. оксидоредуктази - окисно-відновні ферменти 2. трансферази- переносять окремі радикали та атоми від одних сполук до інших 3. ліази відщеплюють від субстратів хімічні групи не гідролітичним шляхом 4. ізомерази перенесення або поворот молекул 5. гідролази-розщеплення 6. лігази – прискорюють синтез складних сполук з більш простих. До ферментів патогенності відносять (гіалуронідазу, колагеназу, дезоксирибонуклеазу, нерамінідазу, лецитовітелазу ін) Різниця у ферментному складі використовується для ідентифікації МіО, так як вони визначають їх різні біохімічні властивості: схаролітичні, протеолітичні та інші, що виявляються за кінцевими продуктами розщеплення Ферменти МіО викор у генній інженерії (рестриктази лігази та ін) для отримання біолог акт спол, оцтової молочної лимонної інших кислот, молочнокислих продуктів у виноробстві та інших галузях.