Стійкість мікробів до антимікробних препаратів, її механізм

Стійкість мікробів до антибіотиків – ріст бактерій у присутності мінімальної концентрації гнітючих антибіотиків. Розрізняють два типи стійкості мікроорганізмів до антибіотиків: природну та набуту.

Природна стійкість є видовою ознакою. Вона властива всім представникам даного виду і не залежить від первинного контакту з відповідним антибіотиком. Така резистентність пов'язана з неможливістю контакту антибіотика з мішенню, що залежить від слаб­кої проникності клітинної стінки та цитоплазматичної мембрани, або з відсутністю біохімічних процесів чи ферментів, на які діє даний антибіотик та ін.

Набута стійкість виникає в окремих представників дано­го виду бактерій як результат змін її геному. Частина генетичних змін пов'язана з мутаціями в генах бактеріальної хромосоми. У результаті бактерія перестає бути мішенню для даного антибіотика внаслідок зміни біохімічних процесів, або тому, що антибіотик не може досяг­нути мішені. Бактерії стають стійкими до антибіотика також завдяки одержанню додаткових генів від R-плазмід та інтронів. Антибіо-тикорезистентні бактерії витісняють антибіотикочутливі і стають джерелами формування клонів і популяцій бактерій, які забезпечують епідеміологічне поширення збудника.

Існують 3 умови бактерицидної дії антибіотиків: - аб повинен проникнути в клітину, -аб повинен про взаємодіяти з структурою- мішенню-, -аб повинен при цьому зберегти свою структуру. Якщо хоч одна з цих умов не виконується, бактерія набуває стійкості.

Механізм лікарської стійкості:

1. Негенетична лік стійкість – стійкість Гр- бактерій, грибів до пеніцилінів – у них муреїна.

2. Генетична лік стійкість: а) виникає в результаті мутацій, частота дуже невисока; б) виникає в результаті рекомбінації; в) плазмідна – обумовлена наявністю особливої R-плазміди-відкрита Ватанабе. R-плазміда визначає стійкість до одного або декількох антибіотиків – множинну лік стійкість. R-плазміда – це невелика кільцева ДНК у цитоплазмі, вона передається при конюгації.

Способи боротьби з лік стійкістю:

1. Застосування антибіотиків на основі чутливості до них збудника.

2. Дотримання схем застосувань антибіотиків, їхнії доз (особливо для бактеріотичних).

3. Комбінування антибіотиків різних механізмів дій (широкого спектру дії з протигрибковим, щоб не було кандидоза).

4. Використ антибіотиків із резервом.

Метод визначення чутливості до антибіотиків: чутливість бактерій до антибіотиків визначають для правильного лікування. Можна визначити чутливість до одного або декількох антибіотиків. Це назив – скласти антибіотикограму. Є 2 методи визначення чутливості: