Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Джерела господарського права. Напрями вдосконалення господарського законодавства
Класифікувати нормативно-правові акти можна за різними ознака- ми. Найбільш поширеною є класифікація джерел права за їх юридичною силою. За цією ознакою в літературі джерела господарського права по- діляються на 4 рівні: 1) конституційне регулювання відносин у сфері господарювання; 2) міжнародно-правове регулювання; 3) регулювання відповідних відносин на основі кодифікованих нормативно-правових актів (кодексів), законів та інших актів, що мають силу закону; 4) регулювання господарських відносин підзаконними норматив- ними актами. За обсягом правовідносин, що регулюються нормативними акта- ми, а також за колом осіб, для яких такі акти призначені, джерела госпо- дарського права поділяються на: 1) загальні; 2) спеціальні. Загальні нормативно-правові акти встановлюють основні положен- ня (принципи) правового регулювання тієї чи іншої сфери діяльності. На- приклад, гл. 5 ЦК України встановлює загальні положення щодо права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності – положен- ня щодо необхідності мати повну цивільну дієздатність, обов’язковості державної реєстрації, можливості застосування до підприємницької ді- яльності фізичних осіб нормативно-правових актів, що регулюють під- приємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено за- коном, та інші положення. Водночас гл. 13 спеціального нормативного 20 Розділ 1. Загальні підстави здійснення господарської діяльності акта – ГК України – встановлює положення щодо умов здійснення фізич- ною особою підприємницької діяльності. У разі якщо загальний нормативний акт суперечить положенням спеціального нормативного акта рівної юридичної сили, повинні засто- совуватися положення спеціального нормативного акта. Так, наприклад, ст. 58 ГК України встановлює порядок державної реєстрації суб’єктів під- приємницької діяльності. Відповідні статті Закону України «Про держав- ну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» також встановлюють порядок проведення такої реєстрації. Зважаючи на су- перечності між положеннями нормативних актів рівної юридичної сили в частині порядку проведення державної реєстрації суб’єкта підприєм- ницької діяльності, застосовуються положення нормативного акта, спе- ціально присвяченого питанням державної реєстрації – Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підпри- ємців». Для визначення пріоритету між двома нормативними актами рів- ної юридичної сили також має значення дата набрання ними чиннос- ті.. Джерела господарського права вони не відміняються загальним нормативним актом, який набрав чин- ності пізніше. До джерел господарського права належать не тільки нормативно- правові акти. Господарські відносини регулюються і на індивідуальному (локальному) рівні за допомогою актів їх учасників. До таких документів належать статути суб’єктів підприємницької діяльності, засновницькі договори та інші види угод, правила внутрішнього трудового розпо- рядку та інші документи. При цьому локальні акти можуть включати як положення чинного законодавства (містити посилання на них), так і об- межуватися правотворчістю відповідних осіб Одночасне прийняття та набуття чинності Господарським і Цивільним кодексами України породжує ще проблему усунення колізій між їх положеннями (щодо господарських товариств; форм власності тощо). Зазначені обставини зумовлюють необхідність удосконалення господарського законодавства, яке відбувається за чотирма основними напрямами: вдосконалення господарського законодавства щодо його змісту. Цеп напрям передбачає необхідність урегулювання нових для господарської системи України відносин (конфлікту інтересів у господарських організаціях корпоративного типу; господарських товариств публічних - державної та комунальної - форм власності) та врегулювання традиційних (наприклад, договірних) відносин на нових засадах шляхом прийняття нових або внесення відповідних змін до діючих нормативних актів; завданням цього напряму є також забезпечення адекватності правового регулювання відносин у сфері господарювання з урахуванням динаміки розвитку ринкових відносин і, відповідно, ухвалення нових редакцій законів, прийнятих на початку запровадження ринкових відносин (початок 00-х років XX століття); вдосконалення господарського законодавства щодо його правової форми. Цей напрям передбачає: а) істотне посилення ролі закону як основного джерела регулювання господарських відносин, що відповідає положенням Конституції України та ст. 5 Господарського кодексу України щодо регулювання на рівні закону відносин власності, визначення правових засад та гарантій підприємництва, правил конкуренції в економічній сфері та норм антимонопольного регулювання; б) зменшення ролі відомчих нормативних актів і обмеження відомчої нормотворчості, що забезпечується контролем з боку Міністерства юстиції України у формі державної реєстрації таких актів та набуття ними чинності лише за умови такої реєстрації (постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 " Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади"); в) підвищення ролі локальних нормативних актів (установчих і внутрішніх правових документів суб'єктів господарських відносин), які самостійно (але в межах, не заборонених законом) визначають і напрями своєї діяльності, внутрішню структуру, порядок використання прибутку та інші питання; вдосконалення господарського законодавства щодо його системи. Цей напрям передбачає: а) вирішення проблем, пов'язаних з прийняттям Господарського та Цивільного кодексів України (усунення колізій між низкою норм цих кодексів; приведення усього масиву господарського законодавства у відповідність з Господарським кодексом; б) інкорпорацію господарського законодавства (видання систематизованих збірок господарського законодавства) за предметним критерієм: законодавство про приватизацію, законодавство про капітальне будівництво, законодавство про господарські договори тощо; 1.Вдосконалення господарського законодавства щодо його змісту. Цей напрямок передбачає необхідність врегулювання нових для господарської системи України відносин та врегулювання традиційних (наприклад, договірних) відносин на нових засадах шляхом прийняття нових або внесення відповідних змін до діючих нормативних актів 2.Вдосконалення господарського законодавства щодо його правової форми. Цей напрямок передбачає: а) істотне посилення ролі закону як основного джерела регулювання господарських відносин; 6) зменшення ролі відомчих нормативних актів і обмеження відомчої нормотворчості, що забезпечується контролем з боку Міністерства юстиції України у формі державної реєстрації таких актів та набуття ними чинності лише за умови такої реєстрації; в) підвищення ролі локальних нормативних актів (установчих і внутрішніх правових документів суб'єктів господарських відносин) 3.Вдосконалення господарського законодавства щодо його системи. Цей напрям передбачає: а) вирішення проблем, пов'язаних з прийняттям Господарського та нового Цивільного кодексів (усунення колізій між низкою норм цих кодексів; приведення усього масиву господарського законодавства у відповідність з Господарським кодексом; б) інкорпорацію господарського законодавства (видання систематизованих збірок господарського законодавства) за предметним критерієм: законодавство про приватизацію, законодавство про капітальне будівництво, законодавство про господарські договори тощо; в) консолідацію господарського законодавства (прийняття замість кількох нормативно-правових актів, що регулюють певний вид господарських відносин, - одного, який дозволяє усунути колізії в регулюванні певної категорій господарських відносин (наприклад, інноваційної діяльності) 4.Гармонізація законодавства України з найкращими міжнародними стандартами регулювання відносин в сферу господарювання, законодавством міжнародних економічних союзів, до складу яких входить чи планує увійти Україна (включаючи й Європейський Союз).
|