Система основних категорій і законів соціології

Як і будь-яка інша наука, соціологія має свій категоріальний апарат. Особливістю категоріального апарату соціології є його універсальність. Це обумовлюється тим, що багато понять сучасної соціології прийшли в науку із суміжних наук і дисциплін.

Серед найбільш уживаних категорій соціології можна виділити суспільство, стратифікація, мобільність, людина, спільнота, соціальне тощо. Система категорій і понять в соціології має складний характер будови і субординаційних залежностей понять.
Соціальний закон - це відображення істотного, загального та необхідного зв'язку соціальних явищ і процесів, насамперед зв'язків соціальної діяльності людей або їх власних соціальних дій. Існують загальні і специфічні закони в соціології. Загальні закони соціології - предмет вивчення філософії. Специфічні закони соціології вивчаються саме соціологією й складові її методологічну основу. Крім даної класифікації, існують і інші типи законів, що розрізняються за таких підстав:
За часом дії:

За способом вияву:

А) динамічні - визначають динаміку (напрямок, форми, фактори) соціальних змін, фіксують чітку послідовність соціальних явищ у процесі зміни;
б)статистичні - відображають загальні тенденції соціальних явищ незалежно від змін, що відбуваються, характеризують соціальні явища в цілому, а не конкретні їх прояви;

в) причинні - фіксують існуючі причинно-наслідкові зв'язки між різними соціальними явищами;

г) функціональні - закріплюють суворо повторювані і емпірично спостережувані зв'язку між соціальними явищами.

Закономірності засновані на існуванні в суспільстві детермінант, що визначають життя суспільства: влада, ідеологія, економіка.
Типологію соціальних закономірностей можна зробити за наступними критеріями, які відображають існуючі між соціальними явищами форми зв'язку:
1) закономірності, що фіксують незмінні зв'язки між соціальними явищами, їх взаємну обумовленість. тобто якщо є явище А, то обов'язково має бути і явище Б;

2) закономірності, що відображають вплив зміни соціальної дійсності на внутрішню структуру соціального об'єкта;

3) функціональні закономірності (приклад: чим активніше студенти працюють на заняттях, тим краще вони володіють навчальним матеріалом);
4) причинні закономірності, що закріплюють причинно-наслідкові зв'язки між соціальними явищами (приклад: необхідною умовою підвищення народжуваності в країні є покращення соціально-побутових умов для жінок);

5) закономірності, що встановлюють ймовірність зв'язків між соціальними явищами (імовірнісні закономірності) (приклад: зростання економічної самостійності жінок підвищує ймовірність розлучень).
При цьому необхідно пам'ятати, що соціальні закономірності втілюються в життя в конкретній формі - у діяльності людей. Кожна окрема людина здійснює свою діяльність у конкретних умовах суспільства, в умовах конкретної соціально-політичної або виробничої діяльності, в системі яких вона займає певне виробниче і соціальне становище.
Якщо ми спостерігаємо за однією людиною - ми закон не побачимо. Якщо ми спостерігаємо безліч, то з урахуванням відхилень у кожного індивіда в тому чи іншому напрямку отримуємо закономірність.
Таким чином, можна стверджувати, що об'єктивність соціальної закономірності - це ряд сукупних дій мільйонів людей.