Змістовні теорії

Змістовні теорії пов'язані з ідентифікацією внутрішніх спонукань (потреб), що змушують людину діяти так, а не інакше, визначають структуру потреб людини і виявляють серед них ті, що мають пріоритетне значення.

Для встановлення пропорції використання внутрішніх і зовнішніх винагород у процесі мотивації адміністрація повинна визначити і чітко уявляти потреби своїх працівників. У цьому і полягає основна мета змістових теорій мотивації.

Змістовні теорії намагаються визначити потреби, що спонукають людей до дій. Вони аналізують людські потреби та допомагають керівникам зрозуміти, які винагороди за працю люди цінуватимуть, а які ні. Це робиться при визначенні обсягу та змісту роботи виконавців.

І. 1943 р. Авраам Маслоу, вчений - біхевіорист, створив теорію „ ієрархії потреб". Це була одна з перших спроб класифікації людських потреб за ступенем їх впливу на поведінку. Згідно з теорією потреби розподіляються на 5 рівнів:

1. Фізіологічні потреби вимагають задоволення для існування людей. Передбачають потреби у їжі, воді, сні, наявності притулку, де можливий повноцінний відпочинок - все, що сприяє підтриманню життєдіяльності людини на належному рівні.

2. Потреби у безпеці та захисті передбачають такі компоненти: наявність робочого місця, яке б забезпечувало відповідний рівень оплати праці та давало ю перспективи на пенсію, гарантію медичного обслуговування, страхування житла й майна, можливість оскаржити несправедливі дії керівництва. Ці потреби іноді називають потребами завтрашнього дня. Вони дають впевненість у майбутньому і захищають від фізичних та психологічних небезпек.

3. Соціальні потреби або потреби в належності - термін, який характеризує відчуття належності до когось чи до чогось (окремої людини, сім'ї, колективу, організації), відчуття, що тебе сприймають оточуючі, соціальна взаємодія та підтримка. Людина ототожнює себе з однодумцями чи колегами по роботі, відчуває себе часткою певного колективу, групи чи організації, поділяє спільні цілі та інтереси. Дружба, інформаційний обмін, взаємоповага, взаємовиручка, мікроклімат в колективі, солідарність, лояльність - складові соціальних потреб.

4. Потреба в повазі складається з самоповаги, визнання власних досягнень, почуття власної гідності, незалежності, компетентності, поваги оточуючих, набутого досвіду, іміджу, соціального статусу, уваги, пошани.

5. Потреба самореалізації - можливість застосовувати у повсякденному житті власний творчий потенціал. Людина досить рідко використовує всі грані власного таланту, доводить до завершення свої потенціальні можливості, задуми та мрії. Адже для цього необхідні певні повноваження та право використовувати обмежені організаційні ресурси і працю підлеглих. Людина обирає професію за своїми схильностями, здібностями, уподобаннями. З часом вона робить кар'єру, вдосконалює майстерність, набуває практичних навичок і досвіду. У вигляді хобі реалізує потребу в інших видах діяльності. Потреба у самореалізації залежить від амбіційності, честолюбства, рівня розвитку у тій чи інший галузі, кола інтересів, обдарованості, ретельності та наполегливості у досягненні мети тощо.

Задоволена потреба втрачає свій мотивуючий вплив на поведінку конкретної людини. Потреби виникають і вимагають свого задоволення у порядку класифікації, тобто потреби нижчих рівнів вимагають вирішення і формують лінію поведінки людини раніше ніж на мотивацію почнуть діяти потреби вищих рівнів. Отже, задоволення мусить відбуватися за висхідною, відповідно до ієрархії. На думку Маслоу, якщо нижчий рівень потреб не задоволене, то людина має спуститися (у межах піраміди), повернутися назад і задовольнити їх. З розвитком людини як особистості її потенціал постійно розширюється, тому потреба в самореалізації ніколи не буде повністю задоволена. Через це процес мотивації поведінки через потреби нескінченний.

II. Девід Мак-Клелланд запропонував власну теорію „трьох потреб", де наголошує на потребах вищих рівнів, бо, на його думку, потреби нижчих рівнів відіграють дедалі менше значення (під час еволюції людини і суспільства задовольнити їх поступово ставало все легше і легше і сучасна людина може легко задовольнити їх повністю або частково).

- потреба в причетності (залежності, приєднанні) реалізовується під час соціальної взаємодії та спілкування. Йдеться про налагодження і підтримування дружніх стосунків з іншими особами. Про таких людей кажуть, що вони „душа компанії" ". Вони зацікавлені в наявності кола співрозмовників, потребують уваги, проблеми групи чи колективу сприймають як свої власні, підтримують дружні стосунки та сприятливий мікроклімат і діють як неформальні лідери;

- потреба влади визначається як бажання послідовно намагатися впливати на інших людей з якоюсь метою, контролювати їх, визначати їх поведінку чи брати на себе відповідальність. Люди з чітко усвідомленою потребою влади енергійні, ініціативні, послідовні, віддані справі, відверті та?. іноді буває крайній вияв - егоїзм, деспотизм, тиранія;

- потреба досягнення (успіху) задовольняється в процесі виконання, доведення роботи до якомога успішного завершення. Це бажання робити що-небудь краще чи ефективніше, вирішувати проблеми чи справляти зі складними завданнями. Просте проголошення успіху лише підтверджує цей статус, але не дає повноцінного морального задоволення. Люди з розвиненою потребою успіху обирають ситуації, де є можливість виявити чи краще зарекомендувати себе, беруть на себе відповідальність за прийняття рішень і прагнуть відповідного заохочення за досягнуті позитивні результати.

III. Фредерік Герцберг та група його послідовників у другій половині 50-х років розробили ще одну модель мотивації, засновану на потребах. Вона дістала назву „двофакторної теорії". Модель побудована на результатах соціологічного опитування широкого загалу інженерно-технічного персоналу. Пропонувалося дати відповідь на питання: „Коли (в яких ситуаціях) після виконання службових обов'язків ви відчували себе особливо добре та навпаки? ". За результатами відповідей Герцберг побудував двофакторну теорію, у якій виділив 2 категорії: гігієнічні чинники та мотивації.