Бюджетні системи в зарубіжних країнах та їх класифікація

За допомогою бюджетів, так само як і за допомогою пов'яза­них з ними оподатковування і податкових пільг, субсидій і суб-венцій, державних інвестицій, процентних ставок, держава здійс­нює регульований вплив на товаровиробників, а через них — на ринок товарів і послуг, капіталу, робочої сили. Сукупність бюджетів створює складну і багатокомпонентну систему, у якій можна відокремити кілька рівнів за аналогією з фінансовою сис­темою, 'частиною якої є бюджетна.

Бюолсетна система — це сукупність усіх бюджетів, які діють на території країни. Бюджетний устрій — організаційні принци­пи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок поєднуваних у ній бюджетів.

За видами суб'єктів розрізняють бюджет державний і бюдже­ти його територіальних одиниць; бюджети галузевих, виробни­чих одиниць; бюджети громадських організацій; бюджети сімей­ні й особисті. '

Розподіл бюджетів за видами у залеж­ності від суб'єкта, органу, організації, у веденні і розпорядженні яких перебуває бюджет, характерна як для ринкової економіки, так і для інших господарських систем. Однак через неузгодже­ність структури органів управління й організаційних структур територіальних і виробничих (галузевих) одиниць наповнення наведеної схеми конкретним змістом, способи формування і ви­користання окреких бюджетів, їхня взаємодія істотно відрізня­ються.

Аналізуючи бюджети різних країн, можна сказати, що ресур­си, які перебувають у розпорядженні держави, значно більші в країнах з перехідною економікою, ніж у країнах з економікою ринкового типу. Наприклад, наприкінці 80-х рр. XX ст. частина витрат всіх рівнів державного управління у ВВП європейських країн з перехідною економікою в середньому становила приблизно 55%. Однак ці частини недостатньо значні, якщо порівняти їх з аналогічними показниками ряду промислово розвинутих країн з удосконаленими системами соціального забезпечення. Напри­клад, у 1998 р. частина витрат всіх урядових рівнів у ВВП Нідер­ландів, Норвегії і Швеції становила приблизно 60%, а в Австрії, Бельгії, Ірландії і Люксембургу вона перевищувала 50%.

Значну роль у фінансовому обороті відіграють регіональні і місцеві бюджети. Крім того, фінансові потоки формуються не так за допомогою бюджетного регулювання з боку державних ор­ганів влади, як з волі об'єктів господарювання в особі місцевих органів влади, асоціацій, концернів, фірм, підприємців, підпри­ємств. При цьому точно так само відбувається державне регулю­вання, але вже на основі самостійного формування власних бюд­жетів власниками джерел первинних фінансових надходжень.

Галузеві бюджети в ринковій економіці не грають такої істот­ної ролі, як у планово-директивній, оскільки галузеві міністерст­ва або взагалі не існують, або розпоряджаються вкрай обмежени­ми грошовими ресурсами. Набагато більшу роль відіграють бю­джети підприємств, промислових груп, корпорацій.

Бюджети громадських організацій чітко відділені від держав­ного. Допускається лише часткове переливання засобів державно­го бюджету в бюджети благодійних і культурно-освітніх громадсь­ких організацій. Політичні організації не повинні використовува­ти гроші з державних джерел. Що стосується сімейних і особистих бюджетів, то вони формуються в економіці будь-якого типу. /Формування і виконання бюджету базується на бюджетній класифікації, у якій виділяються цільові напрямки державної діяльності, що випливають з основних функцій держави.

Бюджетна класифікація — науково обґрунтована, системати­зована і сформована за певними ознаками система показників, які характеризують структуру і джерела формування доходів, а також структуру і напрямки витрат бюджету держави, члена федерації, організацій, фірм, компаній. Види:

- загальнодержавна,

- міністеріальна (міністерств і відомств),

- економічна (за фінансово-господарськими ознаками: на опла­ту праці держслужбовців, капітальні внески в основні фонди, виплата субсидій підприємствам і населенню і т.д.),

- змішана (об'єднання галузевої з економічною),

- цільова (на оборону, безпеку, медицину, екологію, науку) і т.д.

Формування дохідної частини бюджету набуло в основному податкового характеру. Податкові доходи — це обов'язкові, бе­зоплатні, безповоротні платежі на користь бюджету. Серед непо­даткових доходів головними є доходи від зовнішньоекономічної діяльності, реалізації державних запасів, повернення бюджетних позичок. Податки і збори є основними джерелами формування не тільки державного, а й федеральних і місцевих бюджетів. По­датки, що надходять у відповідні бюджети, називаються закріпле­ними доходами. Крім того, нижчестоящому бюджету для покрит­тя його витрат з вищестоящого бюджету можуть перераховува­тися понад закріплені за ним доходи додаткові кошти в різних формах. Вони одержали назву регулюючих доходів.

У залежності від впливу на процес розширеного відтворення бюджетні витрати поділяються на поточні (на забезпечення по­точних потреб) і капітальні (на інвестиційні нестатки і приріст за­пасів). Бюджетна класифікація є забезпеченням адресного виді­лення фінансових ресурсів, за допомогою якої вирішується про­блема, кому, скільки і з якою метою виділяються фінансові ресур­си з федерального бюджету. Бюджетна класифікація повинна за­безпечувати можливість економічного аналізу державних витрат.