Бюджетний процес і бюджетний рік у зарубіжних країнах.

Сучасні принципи організації бюджетного процесу полягають:

- єдність, яка виражається в єдиній правовій базі, єдиній бюд­жетній класифікації, єдності форм бюджетної документації, необхідної для статистичної і бюджетної інформації при фор­муванні бюджетів, єдність грошової системи;

- самостійність кожного учасника здійснювати бюджетний про­цес. Забезпечується наявністю власних і регулюючих джерел доходів, а також правом визначати напрямки їхнього викори­стання;

-балансовий метод, що полягає у встановленні правильного співвідношення між доходами і витратами бюджетів. Це по­винно забезпечити стійкість бюджету і необхідні пропорції в розподілі коштів між сферами господарства, економічними регіонами. Важлива умова методу — відповідність витрат бюджету його доходам, створення фінансових резервів. Цей принцип — головна мета усієї фінансової політики. Складання проекту бюджету — один з важливих етапів бюд­жетного процесу: саме тут зважуються такі питання, як обсяг бю­джету, податкова і грошово-кредитна політика на майбутній рік, основні напрямки використання засобів і методи покриття бюд­жетного дефіциту, а також розподіл доходів між; ланками бюд­жетної системи.

Робота зі складання проекту державного бюджету поч­нається задовго до початку нового бюджетного року: у ФРН — за 6 місяців, у Японії— за 7, у Франції— за 14, у США — за 18 мі­сяців. Проект бюджету розробляється органами виконавчої вла­ди, як правило, міністерством фінансів (казначейством), а в США — спеціальним органом — Адміністративно-бюджет­ним управлінням при президенті.

У ряді країн формування бюджету починається з виступів го­лови виконавчої влади з проблем загальних напрямків соціаль­но-економічної політики на майбутній рік. Наприклад, у США президент звертається до американського народу з Бюджетним посланням, у якому формуються основні завдання фінансово-грошової політики, надається урядова оцінка доходів і витрат федерального бюджету в майбутньому бюджетному році й у на­ступні чотири роки.

При складанні проекту бюджету ставляться такі цілі:

• активний вплив його на підвищення ефективності економіки;

• забезпечення погодженості фінансових та інших ресурсів з економічними і соціальними програмами-прогнозами уряду;

• встановлення необхідних пропорцій і пріоритетів у витраті коштів;

• вишукування джерел для покриття дефіциту бюджету.

У ході формування бюджету відбувається тривалий обмін ві­домостями, пропозиціями, оцінками між главою держави, мініс­терством фінансів (чи спеціальним органом), міністрами та інши­ми головами державних відомств. Розв'язання суперечливих питань іноді вимагає втручання глави держави. При прийнятті рішень про бюджет враховуються перспективи економічного роз­витку, ступінь інфляції, рівень зайнятості, число тих, хто корис­тується соціальною підтримкою. Погоджені бюджетні рішення приймаються з обліком, даних виконаного раніше затвердженого бюджету, включаючи бюджет поточного року. Потім міністерст­во фінансів (спеціальний орган) починає розробляти бюджетні показники й інші бюджетні документи.

При розробці проекту бюджету на майбутній рік, а в багать­ох розвинутих країнах.....- на тривалу перспективу (чотири -п'ять років) використовують програмно-цільовий метод обчис­лення доходів і витрат; у тому числі системний аналіз, економічні моделі, електронню-обчислювальну техніку.

Розгляд і затвердження проекту бюджету. Після схвалення вищим виконавчим органом (кабінетом міністрів, канцлером у Німеччині, президентом у США) проект бюджету надходить у законодавчий орган — парламент для розгляду і затвердження його. Як правило, проект бюджету обговорюється кожною пала­тою окремо (спочатку нижньою, а потім верхньою — у Франції або одночасно в обох палатах — у США, ФРН). У кожній палаті парламенту функціонують спеціальні комітети і комісії, які займа­ються конкретними бюджетними питаннями, часто за програма­ми. Вони детально аналізують відповідні статті проекту бюджету, вносять корективи і дають висновок з пояснювальною запискою.

Після прийняття бюджету кожною палатою при відсутності розбіжностей між ними виноситься загальне рішення парламенту про бюджет. Якщо ж розбіжності виникли, то їх повинна зняти погоджувальна комісія, що складається з представників двох палат.

При розгляді проекту бюджету в парламенті важливе значен­ня має бюджетна ініціатива, тобто право членів парламенту вно­сити зміни в представлений урядом проект бюджету. У деяких країнах (Франція, Великобританія й ін.) члени парламенту, які не є членами уряду, не мають права вносити пропозиції по збільшенню передбачених витрат чи встановленню нових по­датків. Таке правило розширює можливості уряду впливати на мінливу економічну ситуацію в країні. У США бюджетні права Конгресу значно ширші. Обмеження бюджетних прав парла­ментів виявляються й у тому, що законодавча влада приймає не бюджет як єдиний документ у цілому (США), а щорічні постано­ви про бюджетні призначення, надаючи повноваження президен­ту витрачати кошти на певні цілі, але встановлюючи верхню межу. Деякі статті бюджету взагалі не розглядаються, а затверд­жуються автоматично. Друга стадія бюджетного процесу закінчу­ється прийняттям закону про бюджету цілому чи затвердженням окремих бюджетних призначені, за статтями (програмами) президентом у США, королевою у Великобританії.

Виконання бюожету означає одержання затверджених доходів, в основному податків, і здійснення передбачених бюджетних вит­рат відповідно до виділених асигнувань. Цей етап триває протя­гом року, який називається фінансовим чи бюджетним роком. Бю­джетний рік — це період, протягом якого діє затверджений бюд­жет. Він не завжди збігається з календарним роком, що поясню­ється історично сформованою практикою, термінами скликання сесією парламентів. У Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Нідерландах, Швейцарії'бюджетний рік збігається з календарним роком. У Вели­кобританії, Канаді, Японії бюджетний рік починається 1 квітня і закінчується 31 березня наступного року. У США бюджетний рік охоплює період з І жовтня по ЗО вересня наступного року.

Важливий елемент цієї стадії бюджетного процесу — касове виконання бюджету, тобто організація збору бюджетних засобів па території країни, їхнє збереження і видача, а також ведення; обліку і звітності. У більшості країн існує банківська система ка-м сового виконання бюджету, при якій банки, в основному цент­ральний банк, є головним касиром держави. В основі касового виконання бюджету лежить принцип єдності каси: усі бюджетні кошти надходять на єдиний рахунок міністерстві фінансів (каз­начейства) у центральному банку, з якого і здійснюються усі ви­трати держави.

Виконання бюджету включає контроль на всіх етапах процесу витрати коштів, у числі яких:

• етап зобов'язань: зобов'язання означає встановлення і резер­вування частини бюджетних асигнувань для покриття кон­кретних витрат відповідно до затвердженого бюджету;

• етап перевірки: на цьому етапі отримувач бюджету підтверд­жує, що усі вимоги відносно оплати конкретних витрат вико­нані (наприклад, товар доставлений, послуги зроблені);

• етап оплати: на цьому етапі виконується оплата взятих зо­бов'язань.

У ряді розвинутих країн діє правило секвестру, яке припускає право уряду пропорційно знижувати статті витрат прийнятого бюджету протягом часу, що залишився до кінця поточного року. Так, у США секвестр; застосовується до певних програм і вво­диться при можливому перевищенні встановленої межі витрат. Прийняття закону Конгресом про секвестр обумовлюється пев­ними умовами.

Складання звіту про виконання бюджету міністерством фінан­сів і затвердження його парламентом — остання стадія бюджет­ного процесу, що починається після закінчення фінансового року.