Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Структура доходів і витрат державного бюджету.
У кожній країні структура бюджету формується неоднаково і має свої особливості, які визначаються економічним потенціалом країни, масштабністю завдань, розв'язуваних державою на даному етапі розвитку, роллю держави в економіці і низкою інших факторів. Оскільки податки становлять від 80 до 95% держбюджету, порівняємо дохідні частини федеральних бюджетів, сформовані за рахунок податків. Витрати державного бюджету країн з розвинутою ринковою економікою можна виділити в такі п'ять груп: військові; втручання в економіку; соціальні цілі; утримання державного апарату управління; надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються. 1) На військові витрати у провідних зарубіжних країнах припадає від 20 до 35% загальної суми витрат державного бюджету. Вони підрозділяються на прямі і непрямі військові витрати. Прямі військові витрати включають витрати на виробництво новітніх наступальних стратегічних озброєнь, утримання і навчання особового складу збройних сил, наукові дослідження військового характеру, утримання НАТО. До непрямих військових витрат належить частина відсотків, виплачуваних по державному боргу; контрибуції і репараційні платежі (після Другої світової війни загальна сума репараційних платежів була встановлена 20 млрд. дол., з яких 10 млрд. дол. повинні були одержати СРСР і Польща, 100 млрд. дол. інші країни антигітлерівської коаліції. СРСР одержав лише частину відшкодування заподіяних йому збитків); пенсії і допомоги інвалідам війни і родинам загиблих; а також військові витрати, які проходять по статтях цивільних відомств. 2) Швидко зростаючою групою державних витрат є витрати з втручання в економіку. Після Другої світової війни «економічне диво» у Західній Німеччині, Японії, а пізніше в Південній Кореї, на Тайвані та в інших країнах відбулося за великої фінансової підтримки держав. Особливе місце в цих витратах займають витрати на НДДКР (ці витрати забезпечують від 50 до 70% усіх витрат на наукові дослідження). Регулювання економіки дедалі більше переключається на довгострокові цілі і завдання, наприклад, структурну перебудову, розвиток продуктивних сил, самозабезпечення енергетичними і сировинними ресурсами. Державні інвестиції становлять від 18% (США) до 40% (Великобританія) загального обсягу капіталовкладень. У загальній структурі державних інвестицій у Німеччині 2/3 становить фінансова допомога підприємствам, а інше — пільгове оподатковування, тут налічується близько 10 тисяч програм, за якими реалізуються плани фінансової підтримки підприємств. Підвищилися субсидії приватним фірмам, особливо в гак званих районах розвитку'. У деяких країнах підприємцям видаються субсидії на зайнятість на знову прийнятих працівників. Не існує практично галузей, які не одержували б державної допомоги у вигляді державних субсидій чи пільгових банківських кредитів з урядовою гарантією. Сума субвенцій росте швидше, ніж створення вартості в галузях, що їх одержують, ніж податкові надходження від федерацій, земель, муніципалітетів. Значні ресурси з державного бюджету надаються сільському господарству. Це одна з найбільш опікуваних і пріоритетних галузей у зарубіжних країнах. Субсидії сільському господарству видаються двох видів: на підтримку гарантованих цін на сільськогосподарську продукцію і на виробничі цілі — придбання сільськогосподарських машин, мінеральних добрив, будівлю складських приміщень. У країнах Європейського Союзу підтримка сільського господарства здійснюється не тільки на національному, а й на міждержавному рівні. Активна допомога надається також експортним фірмам, що значно полегшує їхнє становище в умовах гострої конкурентної боротьби на світовому ринку 3) Витрати на соціальні цілі вклюочають витрати на освіту, охорону здоров'я, соціальне страхування і соціальне забезпечення, на це витрачається від ЗО до 40% бюджетних асигнувань. Вони проходять по численних соціальних програмах. У США нараховується близько 100 таких програм, у Великобританії — кілька десятків. У зарубіжних країнах на повному державному фінансуванні перебувають лише початкові школи, інші види освіти мають змішані джерела фінансування. У США і деяких інших країнах у системі середньої школи значну питому вагу мають приватні школи. За навчання в найбільш престижних університетах США (Гарвардському, Колумбійському) зі студентів стягується висока плата (25-35 тис. дол. у рік). У Японії понад 70% університетів — приватні. У США переважна частина населення одержує медичну допомогу по лінії медичного страхування шляхом сплати страхових внесків. Державна допомога малозабезпеченим громадянам у цій країні проводиться за програмою «Медикейр», яка фінансується з федерального бюджету, і за програмою «Медикейд», яка фінансується федеральним урядом і штатами. У Великобританії, Франції, ФРН існує державна служба охорони здоров'я, тобто усі види медичної допомоги надаються безплатно. Однак працюючі роблять, так само, як і у випадку соціального страхування, спеціальні внески на цілі охорони здоров'я. Слід мати на увазі, що значна частина соціальних витрат проходить по місцевих бюджетах. 4) Витрати на утримання державного апарату управління, включають витрати на утримання органів законодавчої і виконавчої влади, суду, прокуратури, поліції, різних міністерств і відомств. В окремих країнах — Великобританії, Бельгії, Японії — з державного бюджету виділяються кошти на утримання королівської родини, у Японії — родини імператора. В цілому витрати на державний апарат займають 4-5% витрат бюджету. 5) Найбільші субсидії і кредити країнам, що розвиваються, з державного бюджету виділяютьСША. Крім економічних факторів, ця допомога визначається політичними мотивами. Вона включає як кредитування на пільгових умовах продажу іноземним державам зброї, так і безоплатну військову допомогу у формі субсидій країнам, що розвиваються. Військова допомога США країнам, що розвиваються, перевищує асигнування на економічні і соціальні цілі.
|