Управління фінансами в зарубіжних країнах.

ТЕМА 18. ФІНАНСИ КРАЇН З РОЗВИНЕНОЮ РИНКОВОЮ ЄКОНОМІКОЮ

Управління фінансами в зарубіжних країнах.

Бюджетні системи в зарубіжних країнах та їх класифікація.

Структура доходів і витрат державного бюджету.

Бюджетний процес і бюджетний рік у зарубіжних країнах.

Організація казначейської системи виконання бюджету.

Управління фінансами в зарубіжних країнах.

Парламент і міністерство фінансів. Управлінняфінансами в зарубіжних країнах перебуває у віданні вищих законодавчих орга­нів влади — парламентів: у США — це Конгрес, у Великобританії — Парламент, у ФРН —~ Бундестаг, у Франції — Національні збори і т.д. Парламенти мають дві палати — нижню і верхню. Всі основні фінансові закони і насамперед затвердження державного бюджету здійснюються двома палатами парламенту і підписуються главою держави.

Парламенти також затверджують звіти про виконання дер­жавного бюджету, закони про податки, встановлюють гранич­ний розмір (ліміт) державного боргу.

Безпосереднє управлінняфінансами перебуває у віданні фінансо­вого апарату, головна ланка якого — Міністерство фінансів. Воно розробляє фінансову і податкову політику держави, політику в галу­зі державних витрат, проводить контроль за дотриманням фінансо­вих законів. Міністерство фінансів складає проект державного бю­джету та організовує його виконання. Слід зазначити, що в кожній країні є особливості в управлінні фінансами. Так, у США, крім міністерства фінансів, є Адміністративио-бюджетне управління при Президенті, яке формує видаткову частину федерального бюджету.

В усіх розвинутих західних країнах провідними підрозділами міністерства фінансів є управління внутрішніх доходів, яке видає інструктивний матеріал у галузі прямих податків й організовує їхнє надходження, і управління мит та акцизів, яке готує інструктивний матеріал по непрямих податках і організовує їхнє надхо­дження в бюджет.

Важливий підрозділ міністерства фінансів — управління внут­рішніх позик і дероісавпого боргу. Воно відає емісією державних позик, виплатою по них відсотків і погашенням державного боргугу. До складу міністерства фінансів входить управління контролю за грошовим обігом,

У Великобританії управління фінансами здійснює в основно­му міністерство фінансів, яке називається казначейством. У ФРН управління фінансами також покладено на федеральне міністер­ство фінансів. У Франції управління фінансами покладено па міністерство економіки, фінансів і бюджету.

Органи фінансового контролю. Важливе значення в керуванні фінансами рілежитві спеціалізованим органам фінансового контролю, які незалежні від уряду і підзвітні парламенту. У США це Головне контрольно-ревізїйне управління, створене відповідно до Закону про бюджет і звітність від 10 червня 1921 р. До його функцій входять: тлумачення фінансових нормативних актів; кон­троль за законністю й ефективні сію операцій, проведених урядо­вими відомствами; надання допомоги Конгресу, його комітетам і конгресменам; контроль за виконанням' окремих платіжних опе­рацій; встановлення правил ведення фінансових операцій і звітності у федеральних установах. Фактично діяльність конт­рольного управління зводиться до щорічних перевірок стану фінансів федеральних відомств і підготовки документів та реко­мендацій президенту та Конгресу на основі проведення перевірок.

У Великобританії таким спеціальним органом є Управління державного контролю, створене ще в 1866 р. Генеральний кон­тролер — ревізор призначається урядом довічно і може бути зміщений тільки за рішенням обох палат Парламенту. Повнова­ження контрольного органу обмежені більше, ніж у США. Зокре­ма, він не має права тлумачити фінансові нормативні акти, не мо­же втручатися в оперативну діяльність фінансових служб урядо­вих відомств. До обов'язків Управління державного контролю входить перевірка законності фінансової діяльності урядових відомств, а також ефективності і доцільності витрати ними дер­жавних коштів. Управління зобов'язане інформувати Парламент про результати таких перевірок.

У Франції контроль, за виконанням бюджету всіма державни­ми органами в центрі і на місцях здійснює Рахункова палата,, яка є судовим органом, ідо складається з незмінюваних магістрів.

У ФРН контрольні функції у сфері фінансів перебувають та­кож у віданні Федеральної рахункової палати. Найбільш складні справи передаються в суди, які спеціалізуються па фінансових суперечках і провинах, пов'язаних зі зловживанням державними коштами.

Управління фінансами місцевих органів влади, а у федератив­них державах - і членів федерації здійснюють фінансово-бюд-жетні ради, які складають проекти відповідних бюджетів і орга­нізовують їхнє виконання.

Управління фінансами приватних національних і транснаціо­нальних корпорацій. Провідна роль у керуванні фінансами при­ватних корпорацій належить фінансовим менедоюерам, основне завдання яких полягає в мобілізації і грамотному використанні грошових фондів корпорацій.

У країнах з розвинутою ринковою економікою в 90-і рр. XX ст. найбільший вплив на фінанси акціонерних товариств і підприємств роблять інтернаціоналізація господарського життя, глобалізація ділових операцій і розширення застосування комп'ютерної техніки.

Здійснення ділових операцій у глобальному масштабі полег­шує умови відтворення корпорації і поліпшує її фінансове стано­вище. Це повною мірою стосується і компаній, що спеціалізують­ся у сфері надання послуг, включаючи банки, рекламні агентства, бухгалтерські фірми і т, д.

Звичайно, завжди будуть функціонувати підприємства, орієн­товані тільки на національні ринки, але підприємцям слід мати на увазі, що найбільші можливості для успішної діяльності мають ті підприємства, які будують свій бізнес у глобальному масштабі.

Розвиток комп'ютерної і телекомунікаційної технологій різко змінив процес прийняття фінансових рішень. Головні компанії за­безпечені системою персональних комп'ютерів, зв'язаних з локаль­ною мережею, з комп'ютерами постачальників і споживачів, що дозволяє фінансовому менеджеру постійно обмінюватися інформа­цією, яка його цікавить, і приймати найбільш раціональні рішення.