Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Передмова.
У свій час один з видатних терапевтів професор Максим Петрович Кончаловський, звертаючись до студентів, часто говорив: ”Хірургом можеж ти не бути, терапевтом – бути зобов’язаний”. В цьому афоризмі є велика частка правди, адже терапія, колись і тепер, є фундаментом всієї клінічної медицини. І хоч від терапії виокремились багато дисциплін (інфекційні, дитячі, шкірні, нервові, професійні тощо), вона й сьогодні залишається найбільшою галуззю медицини. Терапевтичні захворювання і тепер займають більше двох третин в структурі смертності населення земної кулі. Між тим знання практичними лікарями загальної практики всієї розмаїтості клініки внутрішніх захворювань не завжди є належними, що в певній мірі зумовлено відсутністю достатньої кількості добротних навчальних підручників та посібників. Перед авторським колективом постало завдання створити підручник для студентів старших курсів вищих навчальних медичних закладів ІV рівня акредитації, дати їм необхідну інформацію, насамперед, з питань практичної терапії. Автори прагнули до того, щоб читач в підручнику міг швидко віднайти відомості щодо типових і атипових проявів захворювань внутрішніх органів, діагностичного алгоритму, найбільш ефективних методів фармакотерапії. Розвиток теоретичної медицини завжди випереджував і випереджує досягнення лікарської практики, однак і раніше, і сьогодні він є підгрунтям подальшого вдосконалення лікарювання. Для сучасної клінічної медицини характерне також виокремлення в якості самостійних нозологічних форм, які раніше розцінювались як варіанти перебігу того чи іншого захворювання. Це торкається, наприклад, інфекційного ендокардиту (колись “endocarditis septica lenta”), хвороби Бехтєрєва, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, алкогольної хвороби печінки тощо. Все це зобов’язувало авторів в доступній формі викласти у підручнику новітню інформацію, головним чином прикладного характера, як щодо найбільш поширених захворювань внутрішніх органів, так і щодо порівняно рідких нозологічних форм та тих, що перейщли в розряд самостійних захворювань. При цьому врахована і та обставина, що деякі захворювання “рідкісні” насамперед тому, що вони мало знайомі практичному лікарю. Досить, наприклад, згадати, що декілька десятиріч тому назад мало хто з практичних лікарів ставив діагнози дилатаційної та рестриктивної кардіоміопатій чи саркоїдозу легень, тепер же вони стали досить поширеними захворюваннями. В той же час загальновідомо, що хворі на так звані “рідкісні” захворювання, так само, як і хворі на більш поширені хвороби, потребують правильного і ефективного лікування. Структура захворюваності і смертності населення України поставила перед авторським колективом вимогу наділити підручник певними якостями. При цьому авторським колективом віддана перевага захворюванням серцево-судинної системи, органів дихання та травлення, оскільки саме вони визначають найбільшу частину соціально-економічних втрат. В цьому розділі вперше в рамках підручника виділені такі підрозділи, як “Гострі коронарні синдроми”, ”Інфекційний ендокардит правих комірок серця” (у наркоманів, при ендоваскулярних втручаннях), “Аритмогенна правошлуночкова кардіоміопатія” тощо. В розділі “Захворювання органів дихання” подана новітня класифікація пневмоній (відповідно з Наказом МОЗ України №311 від 29.12.99), увесь матеріал узгоджений з Міжнародними Консенсусами пульмонологів, виокремлений підрозділ “Саркоїдоз легень”. Розділ ”Захворювання органів травлення” розпочинається з викладу діагностики та лікування захворювань стравоходу. В цьому підрозділі найбільшої уваги надається гастроезофагеальній рефлюксній хворобі. З урахуванням рекомендацій Інституту терапії АМН України наведені варіанти і категорії антихелікобактерної терапії в лікуванні хронічного гастриту типу В та виразкової хвороби. По-новому розглядається проблема хронічних гепатитів, особливо вірусної та медикаментозної етіології. Виокремлено в підрозділ алкогольну хворобу печінки; первинний біліарний цироз розглянуто як аутоімунне захворювання. Належної уваги надано таким нозологіям, як гемохроматоз, хвороби Коновалова-Вільсона, Крона, Уіпля. Детально висвітлюються також питання ревматології та нефрології. Слід особливо відзначити грунтовний виклад підрозділу “Системні васкуліти” та “Ревматоїдний артрит”. В цих підрозділах знайшли своє відображення сучасні стандарти медичних технологій діагностики та фармакотерапії ревматичних захворювань. В розділі, присвяченому гематологічним захворюванням, окрім класичного викладу клініки та діагностики, особлива увага надана новітнім протоколам фармакотерапії гемобластозів, зокрема Hoelzer-протоколу при гострій лімфобластній лейкемії. Важливим для молодих лікарів є й розділ “Деонтологія в практиці лікаря терапевта”. В підручнику також віднайшлося місце для викладу історії української терапевтичної клініки. При цьому акцент зроблено на пріоритеті Київської, Харківської, Дніпропетровської та Прикарпатської терапевтичних шкіл. Всі розділи підручника викладені з позицій фізіологічного підходу до клінічних проблем, що є характерною рисою усіх вітчизняних підручників. В цьому напрямку авторський колектив дотримується ідеї великого С.П.Боткіна, який заснував фізіолого-експериментальний напрямок в медицині, та всесвітньовідомого І.П.Павлова – фундатора фізіологічного вчення. Співдружність фізіологічного і клінічного напрямків при викладі матеріалу в даному підручнику є не абстрактною декларацією, а живильним середовищем терапевтичної практики. В підручнику, в кожному з його розділів та підрозділів, велика питома вага відведена характеристиці різних клінічних форм і варіантів перебігу захворювань, що є безперечною ознакою власне госпітальної терапії. Не менш важливим є й те, що автори серйозну увагу надають диференційній діагностиці, як міжсиндромній, так і внутрішеньосиндромній. Іншою, не менш важливою, особливістю підручника є його клініко-фармакологічний характер. Особливо добре це видно з підрозділів, присвячених медикаментозному лікуванню захворювань серцево-судинної системи, органів дихання, травлення, ревматологічних та гематологічних хвороб. При цьому автори дотримуються головного завдання клінічної фармакології – “більш безпечного і більш ефективного застосування ліків”. В цьому плані авторський колектив сповідує настанови професорів М.Я.Мудрова (“лікувати не хворобу, а хворого”), В.Т.Петровського, В.П.Образцова, Т.Г.Яновського, М.Д.Стражеско, В.М.Іванова, Б.Є.Вотчала (“лікувати хворого слід тоді, коли не можна не лікувати”). В підручнику знайшли своє відображення також основні принципи фармакотерапії, сформульовані провідним англійським клінічним фармакологом Д.Р.Лоуренсом, головними з яких автори вважають наступні: ”Чи взагалі слід втручатися у перебіг захворювання? ”, “Бути впевненим у тому, що препарат, який збирається призначити лікар, найбільше підходить для досягнення поставленої мети”, “Чи перевищує ймовірність позитивного ефекта над можливістю небажаної дії” (“користь↔ ризик”). Окремо слід зазначити, що до складу авторського колективу запрошена завідувач кафедри гематології та трансфузіології Київської медичної академії післядипломної освіти ім П.Л.Шупика доктор медичних наук, професор С.М.Гайдукова та професор кафедри післядипломної освіти Івано-Франківської державної медичної академії Н.М.Коваль, імена яких, як талановитих вчених в галузі гематології, добре відоме в Україні та за її межами. Таким чином є всі підстави вважати, що підручник “Госпітальна терапія”, який пропонується Вашій увазі, є новітнім, досить інформативним виданням, наріжним каменем якого є тісне соуззя класичної госпітальної терапії в розумінні її видатними українськими терапевтами В.Т.Покровським, Ф.Ф.Мерінгом, К.Г.Тритшелем, Т.Г.Яновським, Ф.А.Удинцевим, В.М.Івановим, О.А.Айзенбергом, В.М.Дзяком, О.Й.Грицюком, та сучасних діагностичних та лікувальних технологій, що є найважливішою особливістю даного підручника. Можна сподіватись, що він стане корисним не лише для студентів старших курсів вищих медичних навчальних закладів, але й молодих лікарів загальної практики та фахівців-терапевтів. Академік Академії Медичних Наук України, член Польської Академії Медицини, доктор медичних наук, професор Є.М.Нейко.
|