Шрифти та їх застосування

Одним з найважливіших елементів оформлення друкованих видань є шрифт – графічна форма знаків алфавітного листа. За допомогою шрифту читач знайомиться із змістом видань. Від використання того або іншого шрифту залежать легкість для читання, якість художнього оздоблення і поліграфічного виконання видань.

Шрифт формує графічне обличчя видань. Застосовуючи той або інший шрифт, оформлювачі газет і журналів керують увагою читача, диференціюють текст, дозволяючи легко відшукати той матеріал, з яким необхідно познайомитися в першу чергу. У зв'язку з цим вивчення особливостей шрифтового оформлення газет і журналів, специфіки шрифтів і практики їх застосування має особливе значення [20, 37].

Малюнок сучасних шрифтів, використовуваних газетою і журналом, скла­да­вся поступово, в процесі багатовікового розвитку писемності і друкарської справи.

Сучасні друкарські шрифти беруть свій початок від рукописних шрифтів, що використалися з ХI по ХVII ст. [20, 48].

Для того, щоб шрифт у журналі відповідав своєму призначенню, він повинен відповідати ряду вимог, найважливішою з яких є легкість для читання. Він повинен також відповідати виробничо-технічним умовам і бути економічним, убористим. У зв'язку з цим, на відміну від книги, головні естетичні вимоги до оформлення журналу залежно від їх типу пред'являються не стільки до малюнка шрифту, скільки до його легкості для читання, до єдності оформлення, що створює журналу певну зовнішність відповідно до їх призначення.

Естетичні, художні якості шрифту додають зовнішній формі журналу витонченість, красу, легкість для читання, а економічність – високу місткість друкарського аркуша. Кожен малюнок шрифту має свою графічну зовнішність, яка впливає на художній образ друкарської продукції. Ось чому малюнок шрифту стилістично повинен бути пов'язаний з іншими графічними елементами видання (ілюстраціями, орнаментом, малюнком лінійок).

Легкість для читання – це висока якість сприйняття при читанні тексту, набраного тим або іншим шрифтом. Малюнок шрифту, його розмір, співвідношення висоти і ширини літери, контраст, особливості засічок, загальна простота або складність малюнка літери – все це так чи інакше впливає на легкість для читання. При цьому необхідно відзначити, що вимоги до легкості для читання різні залежно від віку і кваліфікації читача.

Легкість для читання різних кеглів шрифту певної гарнітури залежить від кваліфікації читача, а також від довжини рядка набору і характеру читання. Найбільш легкий для читання кегль при читанні суцільного тексту кваліфікованим читачем – 10-й (корпус). Цілком легкі для читання при короткому рядку набору кеглі 8 і 9, саме ці шрифти використовуються для набору тексту журналів. Необхідно відзначити при цьому, що шрифт кегля 6 також може бути легким для читання за певних умов – вибіркове читання, набір невеликих за об'ємом матеріалів на вузьку колонку і т.д.

Характер шрифтового оформлення залежить від типу і профілю видання, від можливостей поліграфічної бази і традицій, що склалися в редакціях [20, 51].

Відомо, що сила, виразність і ясність заголовків неабиякою мірою залежать від розмірів шрифтів. Кегль шрифту визначається багатьма чинниками: значенням матеріалу, до якого відноситься заголовок, місцем його на смузі, об'ємом матеріалу, кількістю колонок, на які він розверстаний, а також видом самого заголовка. При оформленні заголовків враховують і певну залежність розміру шрифту для їх набору і формату самого видання, типу журналу.

Оформлення складних заголовних комплексів, як правило, будується за принципом контрасту, зіставлення шрифту основного заголовка і, наприклад, підзаголовка або рубрики. Контраст може виражатися в щільності шрифту, зображеннях, розмірах.

Для журнальних заголовків в основному характерний багатогарнітурний стиль. Поширений, наприклад, у науково-популярних журналах (" Природа", " Здоров'я", " Вокруг света", " Наука и жизнь" та ін.).

Багатогарнітурна строкатість, як доведено психофізіологічними дослідженнями, знижує легкість для читання журналів і часто порушує композиційну цілісність смуг. Останнім часом все більше журналів переходять на одногарнітурний або малогарнітурний стилі оформлення текстових матеріалів, що приводить до системного, впорядкованого сприйняття їх читацькою аудиторією. Оформлювачі журналів, що використовують в текстах одну шрифтову гарнітуру, широко застосовують різноманітні композиційно-графічні прийоми і акценти для управління читацькою увагою.

Ряд журналів використовує для набору тексту три-чотири гарнітури. Проте в різних виданнях цей багатогарнітурний стиль має свої відтінки. Деякі журнали мають дві основні, в рівній мірі використовувані гарнітури, і одну-дві додаткові.

Для багатьох журнальних видань характерна тенденція систематизувати (більшою чи меншою мірою) використання тієї або іншої гарнітури, закріплювати шрифт певного малюнка за конкретною рубрикою, тематичним напрямом.

Найчіткіше в журналах відпрацьована система застосування текстових шрифтів. Вузька спеціалізація деяких видань і строга побудова за розділами, що супроводжуються рубриками, полегшує це завдання. Складніше систематизувати використання шрифтів в універсальному журналі.

Тип журналу, його своєрідність пред'являють певні вимоги перш за все до текстових шрифтів. Наприклад, науково-популярні, масові ілюстровані журнали використовують в основному шрифти кегля 8 нейтрального малюнка, в дитячих же журналах застосовується шрифт кегля 12, 16 простої будови літер і знаків.