Дитячі журнали

Дитячі та юнацькі журнали – періодичні видання для дітей дошкільного, молодшого, середнього та старшого шкільного віку. В Росії перший дитячий журнал – " Детское чтение для сердца и разума" (1785-1789), заснований Н.І. Новіковим, – носив просвітницький характер. У 1-й половині 19 століття дитячі та юнацькі журнали мали в основному релігійно-монархічний напрям. Єдиним заслуговуючим уваги, на думку В.Г. Бєлінського, був журнал " Новая библиотека для воспитания" (1847-1849) під редакцією П.Г. Редкіна. У 2-й половині 19 століття під впливом революційно-демократичного руху з'явилися прогресивні дитячі та юнацькі журнали: " Подснежник" (1858-1862), " Рассвет" (1859-1862), " Родник" (1882-1917), " Детское чтение" (1869-1906, з 1906 перейменований у " Юную Россию", виходив до 1918), останній редагували спочатку А.Н. Острогорський, потім В.П. Острогорський і Д.І. Тихомиров. У цих журналах друкувалися кращі твори російської і світової літератури. В той же час набули поширення журнали, в яких значне місце займали романтичні повісті, пропагувалися філантропічні ідеї (" Задушевное слово" та ін.). В кінці 19 століття почали виходити науково-популярні журнали (" Юный читатель", з 1899, заборонений в 1906, та ін.). У літературному журналі " Тропинка" (1906-1912) разом із стилізованими фантастичними і містичними казками, віршами символістів друкувалися твори А. Купріна, А.Н. Толстого, К. Чуковського та ін. Процес наростання революційної боротьби відобразився і на характері нових дитячих і юнацьких журналів. З'являються журнали, близькі революційно-демократичному напрямку: " Золотое детство" (1907-1917), " Маяк" (1909-1918) під редакцією І.І. Горбунова-Посадова [7].

Всього в Росії з кінця 18 століття до жовтня 1917 р. видавалося у різний час більше 100 дитячих і юнацьких журналів.

Після жовтневої революції радянські дитячі і юнацькі журнали, як і вся дитяча література, стають активними помічниками більшовицької партії у справі комуністичної пропаганди серед підростаючого покоління. Перший радянський журнал для дітей " Северное сияние" (1919-1920) був заснований М. Горьким. З 1919 дитячі та юнацькі журнали виходять не тільки в Петрограді і в Москві, але також і в багатьох інших містах. Із створенням піонерської організації (1922) з'являються піонерські журнали " Барабан" (1923-26, злився потім з " Пионером"), " Юные строители" (1923-25), " Юные товарищи" (1922), " Пионер" (з 1924); спеціалізовані журнали для селянських дітей: " Искорка" (1924-33), " Дружные ребята" (1927-53, в 1933-1937 виходив під назвою " Колхозные ребята"). Певну роль у розвитку радянської дитячої художньої літератури зіграли журнали " Воробей" (згодом " Новый Робинзон", 1923-1925), " Ёж" (1928-1935), " Чиж" (1930-1941), " Затейник" (1929-1941 і 1946-1953). Зростання інтересу юнацтва до питань перетворення природи, до техніки викликав необхідність створення спеціалізованих науково-популярних журналів – " Юный натуралист" (з 1928), " Юный техник" (з 1956), " Квант" (з 1969) та ін.

У колишньому СРСР випускалися центральні дитячі та юнацькі журнали: " Весёлые картинки", " Мурзилка", " Пионер", " Юный натуралист", " Костёр", " Юный техник", " Советский школьник" (для сліпих дітей). У союзних республіках, а також в Татарській і Башкирській АРСР виходять дитячі та юнацькі журнали на національних мовах. У деяких великих містах випускаються дитячі альманахи (" Звёздочка", з 1953, і " Дружба", з 1951, в Ленінграді, " Волжские зори ", з 1949, в Куйбишеві, " Тропинка", з 1967, в Новосибірську, та ін.). У коло читання старшокласників входять також комсомольсько-молодіжні журнали – " Вожатый", " Комсомольская жизнь", " Юность", " Смена", " Знание – сила", " Техника – молодёжи" та ін. Питання дитячої журналістики і керівництва дитячим читанням освітлюються критико-бібліографічним журналом " Детская литература" [7].

Перші журнали для дітей з'явилися в кінці 18 століття в Німеччині (" Leipziger Wochenblatt" – " Лейпцігський щотижневий листок", 1772-1774, заснований И.Х. Аделунгом, та ін.). Широке поширення в Західній Європі і США дитячі та юнацькі журнали отримують до середини 19 століття. Разом з журналами, що мали літературно-художню спрямованість (напр., в США " Youth's Companion" – " Друг юнака", 1827-1941; у Великобританії " Boy's own Paper" – " Власний листок хлопчика", з 1879), видавалося значне число дитячих та юнацьких журналів релігійного напрямку (у Німеччині " Deutscher Kmderfreund" – " Німецький друг дітей", 1878-1932, в США " The Catholic Youth Magazine" – " Журнал католицької молоді", 1857-1861, та ін.). У сучасних західних країнах (особливо в США) найчисленнішу групу дитячих та юнацьких журналів складають комерційні видання, що перебувають на досить низькому художньому рівні. Величезними тиражами виходять " комікси" – серії смішних картинок з постійними гумористичними героями, і т.зв. хоррор-комікс – комікси жахів, що пропагують насильство. Продовжують розповсюджуватися періодичні видання релігійного характеру.

У колишніх соціалістичних країнах видавалися: у Болгарії – " Дружінка" (" Ланка", з 1949), " Другарче" (" Друг", з 1965), " Піонерські ръководител" (" Піонерський вожатий", з 1946) та ін.; в Угорщині – " Pajtas" (" Жовтеня", з 1946), (" Піонер", з 1949) та ін.; у НДР – " Bummi" (" Буммі", з 1957), " Junge Generation" (" Молоде покоління", з 1947) та ін.; у Польщі – " Plomyczek" (" Вогник", з 1948) та ін.; у Румунії – " Ariel pogonici" (" Їжачок", з 1957), " Cravata rosie" (" Червоний галстук", з 1953) та ін.; у Чехословакії – " Ceskoslovensky pionyr" (" Піонер Чехословаччини", Прага, з 1954), " ABC pionierov" (" Азбука піонерів", Братислава, з 1960) та ін.; в Югославії – " Другарче" (" Друг", Скоп'є, з 1953), " Pionir" (" Піонер", Загреб, з 1942), " Піонірі" (" Піонери", Белград, з 1944) та ін.