Призначений для студентів денної та заочної форм навчання освітньо-кваліфікаційного рівня 6.070400, 7.070402 та 8.070402 спеціальності «Біологія». 3 страница

3.4.1 Ілюстрації необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті роботи.

3.4.2 Якщо ілюстрації створені не автором навчально-наукової роботи, необхідно при поданні їх у роботі дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права (вказувати автора/авторів розробки або давати посилання на літературне джерело).

3.4.3 Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення. Ілюстрації виконують за допомогою комп’ютерної техніки або чорнилом, тушшю, пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

3.4.4 У експериментальній частині роботи слід застосовувати лише оригінали ілюстрацій і фотознімків.

3.4.5 Фотознімки розміром менше за формат А4 мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.

3.4.6 Об’єм ілюстрацій не повинен перевищувати 25% об’єму експериментальної частини або розділу з викладення матеріалів та методів дослідження. До вказаних розділів включають найбільш вагомі з ілюстрацій, всі інші – виносять як додатки до навчально-наукової роботи.

3.4.7 Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під нею. Назву ілюстрації друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують через тире після її нумерації.

За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Ілюстрація позначається словом «Рисунок____», яке разом з назвою ілюстрації з абзацу розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Рисунок 3.1 – Схема розміщення установки».

3.4.8 Ілюстрації нумеруються арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад: Рисунок 1.2 (другий рисунок першого розділу).

3.4.9 Якщо у роботі вміщено тільки одну ілюстрацію, її нумерують згідно з вимогами п. 3.2.1.4.

3.4.10 Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці, і під ними позначають: «Рисунок _____, аркуш ____».

3.4.11 Відстань між ілюстрацією і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше одного вільного рядка.

3.4.12 Не варто оформлювати посилання на ілюстрації в тексті як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі ілюстрації. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «... як це показано на рис. 3.1».

3.4.13 Ілюстрації у вигляді графіків або діаграм, де викладені результати експериментальної роботи дослідника, повинні мати довірчі інтервали. Тому у експериментальній частині навчально-наукової роботи більш доцільно використовувати не об’ємні, а стовпчикові площинні діаграми.

Приклади оформлення ілюстрацій наведені у додатках Л, М, Н, П, Р (приклад оформлення кругової, стовпчикових діаграм, графіків без та з використанням маркерів).

3.5 Таблиці

3.5.1 Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць відповідно наведеного нижче рисунку.

За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) – у прографці. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути, за можливістю, коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Таблиця ____ – ____________

номер назва таблиці

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали.

3.5.2 Таблицю розташовують безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше або на наступній сторінці.

На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи.

3.5.3 Таблицю розміщують таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

3.5.4 Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу.

3.5.5 Якщо у навчально-науковій роботі лише одна таблиця, її нумерують згідно з вимогами п. 3.2.1.4.

3.5.6 Назву таблиці друкують з абзацу малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

3.5.7 Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово «Таблиця ____» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами, вирівнюючи текст рядка по правому краю, пишуть: «Продовження таблиці ___» з зазначенням номера таблиці.

3.5.8 Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

3.5.9 Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

3.5.10 Ставити у таблицях лапки замість цифр, знаків, хімічних та математичних символів, які повторюються, не допустимо.

3.5.11 Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк (відрізняти від числового значення досліджуваного показника „0”).

3.5.12 Відстань між таблицею (або примітками до таблиці) і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше одного вільного рядка.

Приклади оформлення таблиць у наведені у додатках С (розташування, перенесення та оформлення таблиці, приміток до неї).

3.6 Примітки

3.6.1 Примітки вміщують у науковій роботі за необхідності пояснення змісту таблиці або ілюстрації.

3.6.2 Примітки розташовують безпосередньо після таблиці або ілюстрації, яких вони стосуються.

3.6.3 Одну примітку не нумерують.

Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки, наприклад:

Примітка. ____ текст примітки _________________________

3.6.4 Декілька приміток друкують з абзацного відступу з великої літери і нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки, наприклад:

Примітки:

1. ____ текст першої примітки _________________________

2. ____ текст другої примітки _________________________

3.7 Формули та рівняння

3.7.1 Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки.

3.7.2 Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

3.7.3 Формули та рівняння у науковій роботі (за винятком формул та рівнянь, наведених у додатках) нумерують порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.

Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

3.7.4 Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу чи числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки, наприклад:

(3.1)

де – середня арифметична;

Σ x_і –сума варіант;

n – число варіант у виборці.

3.7.5 Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «×».

3.7.6 Якщо у роботі тільки одна формула чи рівняння, їх нумерують згідно вимог п. 2.6.3.

3.7.7 Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою, наприклад:

, (3.2)

(3.3)

3.8 Загальні правила цитування та посилання на використані літературні джерела

3.8.1 При написанні роботи студент повинен давати посилання на літературні джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього.

3.8.2 Для підтвердження власних аргументів посиланнями на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного посилання може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

- текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичний формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

- якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

3.8.3 Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором, виписують з каталогів та бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути потреби у повторних перевірках, вставках пропущених відомостей щодо даних використаної літератури.

3.8.4 Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, необхідну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Системы стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления».

3.9 Правила оформлення переліку посилань

3.9.1 Перелік посилань розміщується, починаючи з нової сторінки, після висновків або рекомендацій. У відповідних місцях тексту мають бути посилання.

3.9.2 Бібліографічні описи в переліку посилань подаються у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. Перелік посилань має наскрізну нумерацію від першого до останнього номера. Літерні додатки (А, Б, В і т. д.) до порядкових номерів не передбачені.

3.9.3 Посилання в тексті роботи на літературні джерела виділяються двома квадратними дужками, наприклад, [5], [2, 3, 4], у працях [1-7].

3.9.4 Бібліографічний опис літературного джерела друкується малими літерами (крім першої заглавної) мовою оригіналу видання.

3.9.5 Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

3.9.6 Існують відмінності у бібліографічному описі книг (однотомних та багатотомних видань), серійних видань (періодичних, серійних, видань, що продовжуються), окремих частин видання (статей із журналів, збірників, енциклопедій тощо; розділу, тому, випуску багатотомного або серійного видання), інших документів (дисертацій, звітів про науково-дослідну роботу, неопублікованих перекладів, карт, державних стандартів тощо).

3.9.7 До основних елементів бібліографічного опису належить інформація про автора (-ів), назву твору, вид видання, за потреби – про перевидання чи переклад, місце видання, видавця, рік видання та обсяг публікації.

3.9.7.1 Дані про автора.

У тексті наукової роботи ініціали осіб, яких згадують, пишуть перед прізвищем. У бібліографічному описі навпаки – на перше місце ставлять прізвище автора. Ця вимога стосується й опису іноземними мовами.

Наприклад:

Прізвища авторів наводяться у тій послідовності, в якій вони подані у виданні.

Прізвища авторів (два або більше авторів) розділяють комами (,).

Книги одного, двох або трьох авторів у переліку посилань записують за авторами. Книги чотирьох та більше авторів, а також видання, що не мають індивідуальних авторів, записують за назвою. Інформацію про авторів, індивідуальних чи колективних (назву інституції від імені якої публікується робота) подають після назви через косу лінію (/). У цьому випадку ініціали ставлять перед прізвищем. Якщо у посиланні п’ять та більше авторів, у цьому випадку вказують прізвища, ім’я та по батькові перших трьох, додаючи слова " та інші", " et al.". Можна навести прізвища всіх авторів, якщо прізвище наукового керівника або автора важливої наукової теорії не увійшли до переліку перших трьох.

Дані про наукові ступені, вчені та почесні звання, посаду, місце праці, членство у наукових товариствах чи академіях, які часто наводяться на титульних сторінках книг (проф., член.-кор. НАН України, акад., Dr., Prof. тощо) в описі опускають.

3.9.7.2 Дані про назву видання.

Назва роботи подається так, як подано на титульному аркуші. Якщо після назви подано другу назву – відомості, що доповнюють, уточнюють, пояснюють основну назву роботи, то їх наводять в описі, відокремивши від основної назви двокрапкою (:). Друга назва не скорочується.

3.9.7.3 Дані про вид видання.

Після назви, за потреби, уточнюються відомості про видання. Наприклад, " Навч. посібник", " Підручник", " Енцикл. словник", " Довідник", " Зб. статей", " Зб. наук. праць", " У 50 т.", " тощо. Перед уточненням ставлять двокрапку (:).

Дані про переклад. Після назви через косу лінію (/) вказують дані про переклад: " Пер. з англ. С.Панчишина" або просто " Пер. з нім." Якщо книга має понад три автори, то після даних про переклад ставлять крапку з комою (;) і перелічують авторів, як зазначено в 3.9.9.1.

Дані про перевидання і опис змін (виправлене, доповнене, перероблене тощо) подаються після даних про автора (-ів) і виділяються з обох боків тире (-). У науковій роботі слід розрізняти тире (–) і дефіс (-).

Порядковий номер видання подають завжди спочатку, арабськими цифрами, незалежно від того, як надруковано в книзі. До шифру додається через дефіс закінчення (-ге; -тє; -те; -ме); в англомовних виданнях додається " d", " th" без дефіса; у німецькомовних – закінчення не додають, але після цифри ставлять крапку (.):

3.9.7.4 Вихідні дані видання. Після інформації про автора, назву і перевидання подають інформацію про те, де, хто і коли видав книгу. Після назви видання і після вихідних даних ставлять крапку і тире (.–).

Першим елементом вихідних даних є місце видання.

Місце видання наводять повністю у називному відмінку.

В описах книг українською мовою допускається скорочення лише назви міста Київ (К.). В описах книг іноземними мовами допускається скорочення лише наступних назв міст: англійською мовою – Нью-Йорка (N.Y.), російською – Москви (М.), Санкт-Петербурга (СПб).

Якщо у книзі зазначено два місця видання, то в описі їх наводять через крапку з комою (;). Якщо одна із двох назв міст не скорочується, тоді вказують повну назву обох. Наприклад, " Київ; Львів". Але " К.; Львів" – буде помилкою.

Якщо місць видання три і більше, то вказують перше зі словами " та ін." (для книг латинкою – " etc.").Наприклад, у книзі написано: " New York, Chicago, San Francisco, Toronto, London", тоді в описі буде " N.Y. etc".

Якщо місце видання книги невідоме, то вказують " Б.м." (без місця) для книг українською мовою або " S.l.", для книг, виданих латинкою.

Після наведення місця видання ставлять двокрапку (:).

Наступним елементом вихідних даних є назва видавництва.

Назву видавництва подають коротко, без лапок, опускаючи слово " видавництво".

Якщо у книзі зазначено два видавництва – то вказують обидва. Перед назвою кожного видавництва повинна стояти двокрапка (:). Наприклад:

Львів: Світ; Київ: Либідь

К.: Либідь: Основи

Після назви видавництва ставлять кому (,) і вказують рік видання.

Рік видання.

Рік видання зазначають арабськими цифрами. Слово " рік", а також місяць і число не наводять. Наприклад:

Львів: Каменяр, 2000

К.: Вища школа, 2006

У зарубіжних виданнях на титульній сторінці часто рік видання опущено. Проте на звороті титульної сторінки після значка © (copyright by) вказується інформація про власника авторського права із зазначенням року. В такому випадку в описі зазначають:

N.Y.: Wiley, cop. 1993

New York; Basingstoke: Worth, cop. 2000

Дату друкування книги замість року видання не використовують. Якщо рік видання не зазначено, тоді пишуть " Б.р." (без року) або " S.a.". Після року видання ставлять крапку і тире (.–).

3.9.7.5 Обсяг видання – дані про кількість сторінок, аркушів, стовбців.

Наприкінці опису, зазвичай в списку використаної літератури, зазначають загальний обсяг видання. Кількість сторінок пишуть цифрами і додають скорочено слово сторінка (с. – укр.; p – англ.), наприклад, 340 с. В описі не враховують сторінки з випускними даними, рекламою, анотацією тощо.

Якщо у виданні пронумерований лише один бік аркуша, тоді вказують кількість аркушів (арк.).

Часто, особливо в енциклопедичних та словникових виданнях, нумерують не сторінки, а стовбці. У такому випадку зазначають кількість стовбців (стб.).

3.9.7.6 Приклади бібліографічних описів посилань.

Бібліографічний опис газетних статей. Статті, опубліковані в газетах, є нечисленним компонентом списку ви­ко­риста­них джерел. Газетні статті описуються за такою схемою: прізвище автора (-ів), назва статті, (//), назва газети, (.–), рік видання, (,), число і місяць, (.–), сторінки, на яких надрукована стаття (якщо газета має більше 16 сторінок). Приклад бібліографічного опису газетної статті:

Добронравова О. Дипломати тепер теж податківці, тільки за кордоном / Добронравова О. // Галицькі контракти. – 2000, 11-17 грудня. – С.14.

Приклади бібліографічних описів посилань наведено у додатку И.

3.10 Додатки

3.10.1 Додатки оформлюють як продовження навчально-наукової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку посилань у тексті.

3.10.2 Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток ______» і велика літера, що позначає додаток.

3.10.3 Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А.

3.10.4 Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; Д.3.1 – підрозділ 3.1 додатку Д.

3.10.5 Якщо у науковій роботі як додаток використовується документ, який має самостійне значення (наприклад деклараційний патент, тощо) і оформлюється згідно з вимогами до документу даного виду, його копію вміщують у роботі без змін в оригіналі. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «ДОДАТОК____» і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок навчально-наукової роботи (не займаючи власної нумерації сторінок документа).

4 розділ «Охорона праці»

Розділ 4 «Охорона праці» є невід’ємною частиною дипломної роботи згідно Наказу Міністерства освіти України за № 420 від 02.12.98 р. та наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.10.2010 р. № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України». Цьому розділу необхідно приділяти серйозну увагу, особливо враховуючи постійно зростаюче значення для суспільства питань охорони здоров’я та довкілля.

Розділ обов’язково повинен бути логічно ув’язаний із характером теми дипломної роботи, яка розробляється студентом. Зміст розділу спрямований на вирішення питань, що пов’язані з розробкою заходів та обиранням засобів, які забезпечують повну безпеку при роботі з технікою, обладнанням, які також забезпечують здорову атмосферу робочого приміщення (видалення шкідливих речовин, кондиціонування, вибір необхідного рівня освітленості, зниження шуму, зручність робочого міста, організація найбільш оптимального режиму роботи тощо) у повній відповідності до нормативно-правових актів з охорони праці.

Методологічною основою створення безпечних та комфортних умов праці є всебічний аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які потенційно можуть виникнути на робочому місці. На основі такого аналізу визначаються ті характерні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які мають найбільший вплив на працюючих, і приймається комплекс заходів та засобів для їх усунення або приведення до нормативних значень.

4.1 Загальні вимоги.

Розділ " Охорона праці" складається з текстової частини обсягом не більше 8-10 сторінок. При цьому сторінки даного розділу входять до наскрізної нумерації всієї дипломної роботи, але не входять до її загального об’єму (дивись вимоги до об’єму навчально-наукових робіт). Зміст розділу передбачає розробку і прийняття конкретних рішень з гігієни праці, виробничої безпеки і пожежної профілактики.

Під час переддипломної практики на підприємстві, установі чи організації в цілому та в їх структурних підрозділах студент повинен ознайомитись з оцінкою стану охорони праці і планами його покращення; роботою служби охорони праці; організацією робочого місця; забезпеченням нормованих показників мікроклімату, чистоти повітря, шуму, вібрації та освітлення; класами приміщень з електронебезпеки; захистом працюючих від ураження електричним струмом; з категоріями приміщень з пожежовибухонебезпеки; заходами пожежобезпеки і шляхами евакуацій з виробничих приміщень. Ці матеріали студент повинен надати консультанту розділу «Охорона праці».

При виконанні розділу необхідно керуватися чинною нормативно-технічною документацією (перелік наведений нижче). Під час консультацій узгоджується зміст розділу, коригується список літератури і нормативних джерел, обсяг і термін виконання розділу.

У період роботи над розділом студент з’являється на консультації в міру необхідності. На консультації викладач рекомендує шляхи практичного вирішення питань охорони праці в умовах конкретного об'єкта дипломування; висвітлює, якщо в тому є потреба, питання, що залишилися недоступними для самостійного розуміння дипломанта. Однак остаточні рішення приймає автор проекту і несе за них відповідальність.

Виконаний відповідно до цих методичних вказівок розділ «Охорона праці» у зручному для читання вигляді (чернетка) подається консультанту для перегляду. З урахуванням зауважень консультанта розділ оформляють начисто і подають на підпис із завданням на дипломування.

Усі чорнові записи із зауваженнями консультанта студент повинен зберігати і пред'являти консультанту при кожній наступній консультації, а також перед перевіркою готового проекту.

Не допускається викладати матеріал розділу у вигляді загальних розсудів, переписувати текст підручників або нормативних положень тощо. Прийняті рішення належить викладати у формі конкретних вказівок: «проектом (роботою) пропонується», «відповідно до…» (дати найменування або посилання на норми, правила, стандарти), «передбачається й пропонується…», «відповідно до проведеного аналізу (оцінок, розрахункових даних) прийнято (нами виконано)…», «нормативний документ встановлює…».

4.2 Структура розділу «Охорона праці»

У кожному окремому випадку зміст і направленість розділу «Охорона праці» погоджуються з науковим керівником і консультантом з охорони праці. Структурно розділ «Охорона праці» дипломної роботи рекомендується будувати наступним чином:

- завдання в галузі охорони праці;

- технічні рішення з гігієни праці та виробничої санітарії;

- техніка безпеки при проведенні наукових досліджень;

- аналіз пожежної безпеки;

- техніка безпеки при роботі на комп’ютері;

- перша допомога при нещасних випадках.

Розділ «Охорона праці» починається зі вступної частини, яка подається з нової сторінки без будь-якого підзаголовку, де студент викладає свою точку зору на значення охорони праці в цілому і в галузі з обраної спеціальності зокрема. Вказується предмет дослідження і надається стисла його характеристика. В характеристиці підкреслюються тільки ті особливості, параметри, складові елементи об’єкту та умови експлуатації чи умови виконання роботи, які впливають на виробничі умови, а також констатується наявність шкідливих і небезпечних виробничих факторів, відносно яких необхідно передбачити певні рішення щодо охорони праці.

Далі викладаються вимоги безпеки під час роботи в навчальній лабораторії або аудиторії (вказуючи відповідний ДеСТ, СНіП, або інструкцію), де висвітлюються загальні положення; відомості щодо безпечної організації праці, про прийоми та методи безпечного виконання робіт, нормовані показники мікроклімату і чистоти повітря у робочій зоні, шуму і вібрації, освітленості виробничих приміщень і робочих місць, правила безпечної експлуатації та використання обладнання і устаткування, пристроїв та інструментів, а також застереження про можливі небезпечні, неправильні методи та прийоми праці, які заборонено застосовувати; правила безпечного поводження з вихідними матеріалами та реактивами, допоміжними матеріалами та відходами, що становлять небезпеку для працівників та оточуючого середовища; правила безпечної експлуатації засобів і механізмів; вказівки щодо порядку утримання робочого місця в безпечному стані; можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму роботи обладнання та технологічного регламенту і способи їх усунення; вимоги щодо використання засобів індивідуального та колективного захисту від шкідливих і небезпечних факторів на робочому місці; умови, за яких робота повинна бути припинена (технічні, метеорологічні, санітарно-гігієнічні та інші); також висвітлюється робота з електронагрівальними приладами – електричними плитками, рідинними та електричними водяними банями, піщаними банями, робота із термостатами, сушильними шафами; порядок повідомлення керівника про нещасні випадки чи раптові захворювання, факти порушення технологічного процесу, виявлені несправності обладнання, устаткування, пристроїв, інструменту, засобів захисту та про інші небезпечні та шкідливі фактори, що загрожують життю і здоров’ю працівників.