Україна в міжнародних інвестиційних процесах.

Надходження іноземного капіталу в Україну розпочалося відразу ж після проголошення її незалежності і має тенденцію до зростання.

Обсяг внесених з початку інвестування в економіку України прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) на 01 січня 2014 р. становив 58156, 9 млн. дол. США, що на 5, 2% більше обсягів інвестицій на початок 2013 р., та в розрахунку на одну особу населення складає 1283, 6 дол. США.

Статистика свідчить, що до 2005 року абсолютний приріст ПІІ складав в середньому 856, 35 млн. дол. США в рік, а потім почалося суттєве пожвавлення і за період з 2005 по 2012 роки абсолютний приріст почав складати в середньому 5676, 93 млн. дол. США в рік. Такий стрімкий стрибок був наслідком декількох факторів, серед яких можна виділити проведення економічних реформ в цей період та початок активної інвестиційної діяльності з Кіпром після 2006 року.

Темпи приросту ПІІ показують декілька спадів та підйомів іноземної інвестиційної активності до України, які мають певні економічні пояснення. Перше «дно» на даному графіку пояснюється російсько–азійською кризою 1997–1998 років, яка потягнула за собою зменшення потоків прямих іноземних інвестицій в Україну через близькість географічного її розташування поряд з країнами, які вразила криза.

Період з 2000 по 2004 роки характеризується певною стабілізацією на інвестиційному ринку України, однак вже тоді стало очевидним, що Україна починає поступово втрачати свої позиції порівняно з тими початковими очікуваннями іноземних інвесторів в 1990–х роках, коли вона вважалася найбільш привабливою країною для інвестування серед країн Східної Європи. В цей час вона отримала у 7 разів менше інвестицій, ніж Польща, в 6 разів менше, ніж Чехія, і в 3 рази менше, ніж Угорщина.

Помітне зростання обсягів ПІІ в Україну спостерігалося в 2005 році, коли надійшло 7, 8 млрд. дол. США, що стало на 86, 7% більше, ніж за попередній рік. Однак, за оцінками експертів, це стало результатом продажу комбінату «Криворіжсталь» металургійному холдингу «Mittal Steel Germany GmbH» на суму близько 4, 79 млрд. дол. США і банку «Аваль» австрійському холдингу «Raiffeisen International Bank–Holding AG» за 1, 028 млрд. дол. США. Загальний обсяг ПІІ на душу населення на початок 2006 року склав близько 350 дол. США, але навіть і ця сума була набагато менше, ніж у країнах – нових членах Європейського Союзу.

Проте у 2007 році інвестиційна привабливість зросла, а обсяг чистих надходжень прямих іноземних інвестицій був в 1, 68 разів більше, ніж в попередньому році, і склав, за даними Державної служби статистики України, близько 7, 94 млрд. дол. США.

Світова фінансово–економічна криза 2008–2009 рр. обумовила падіння припливу прямих іноземних інвестицій до України. Темпи приросту ПІІ в наступних роках почали стрімко знижуватись: вони впали по відношенню до 2007 року в 1, 78 разів в 2008 році і в 2, 95 разів в 2009 році відповідно. Додатковими чинниками погіршення ситуації стала невизначеність економічної політики в державі, зростання недовірливих настроїв серед іноземних інвесторів, падіння прибутковості вітчизняних підприємств.

В 2010 році після поступової стабілізації стрімке падіння темпів приросту прямих іноземних інвестицій припинилося, однак чисті надходження ПІІ склали лише 60% докризового рівня. Проте дана тенденція торкнулася майже всіх країн світу, тому ситуація в Україні була схожою на процеси в інших зарубіжних країнах. В цілому, за період 2006–2010 років Україна була на 10 місці серед країн Центральної та Східної Європи за числом іноземних інвестиційних проектів (178) і числом створених нових робочих місць (7487). Також за цей період Україна стала третім найбільшим реципієнтом прямих іноземних інвестицій в сфері фінансових послуг, але в той же час залучила лише 3% всіх промислових ПІІ, здійснених у країни Центральної та Східної Європи.

У 2011 р. динаміку світових інвестиційних потоків дещо обмежила невизначеність на фінансових ринках ЄС та США, що певним чином стримувало іноземних інвесторів, але в Україні чистий приплив ПІІ збільшився завдяки зростанню та розширенню інвестиційних проектів, пов’язаних з підготовкою до проведення Євро–2012, і становив 5, 53 млрд. дол. США, що було в 1, 16 разів більше, ніж в 2010 році.

Упродовж 2012 року після завершення процесів створення інфраструктури, необхідної для Євро–2012, почалося падіння темпів приросту надходжень ПІІ до економіки України. Чистий приплив ПІІ становив близько 4, 1 млрд. дол. США, що відповідало темпу зростання у 8, 2% порівняно з 12, 3% в попередньому році. Таке скорочення іноземних інвестицій експерти пояснювали погіршенням інвестиційного клімату, насамперед, через відсутність державного сприяння іноземним інвесторам і невизначеність зовнішньополітичного курсу.

В 2013 році загальний обсяг ПІІ, залучених за 2013 рік, склав 5, 677 млрд. дол. США, що лише на 5, 2% більше обсягів інвестицій на початок 2013 року. На динаміку іноземного інвестування в Україну суттєвий негативний вплив мали зовнішні чинники, зокрема, уповільнення зростання світової економіки та невизначеність у співпраці з МВФ з приводу продовження кредитування. Водночас, головним чинником, що стримує надходження ПІІ в Україну, залишається несприятливий інвестиційний клімат, який останнім часом пов'язаний з нестабільною політичною та економічною ситуацією в країні.

Одночасно із залученням Україна експортує капітал в інші країни світу. Прямі інвестиції з України здійснено до 46 країн світу. У 2013 р. обсяг ПІІ з України до інших країн склав 6771, 9 млн. дол. США, або приблизно у 7, 5 разів менше ніж обсяги залученого капіталу. Найбільші обсяги прямих інвестицій (акціонерного капіталу) з України надійшли у країни ЄС – 6060, 7 млн.дол. (92, 2% загального обсягу), переважна частка яких спрямована до Кіпру (88, 5%); у країни СНД – 412, 5 млн.дол. (6, 3%), в інші країни світу – 102, 1 млн. дол. (1, 5%).

Найбільші обсяги інвестицій з України у 2013р. було спрямовано до Кіпру – 96, 0% загального обсягу інвестицій в країни ЄС, Латвії та Польщі.

Переважна частка українських інвестицій до Кіпру внесена резидентами, що здійснюють професійну, наукову та технічну діяльність; до Латвії – установами фінансової та страхової діяльності та до Польщі – підприємствами оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів.

Незважаючи на те, що Україна нагально потребує іноземних інвестицій, для них існують серйозні перешкоди, включаючи нестабільне соціально–економічне становище, відсутність незалежної судової влади, корпоративне рейдерство, переслідування з боку податкових органів, недоліки в імплементації законів, затримки і непрозорість у поверненні ПДВ, корупція та низький рівень захисту прав власності та ін. Наслідком цього є спрямування ПІІ в ті галузі економіки, де можна швидко отримати прибуток (наприклад, у фінансову діяльність), в той час як інвестування пріоритетних галузей економіки України, націлене на довгострокове зростання, є недостатнім.

Незважаючи на порівняльні природні переваги, Україна мас один із найнижчих серед країн Центральної та Східної Європи і СНД показників залучення прямих іноземних інвестицій. Поточний обсяг залучених прямих іноземних інвестицій на душу населення становить 70 дол. США і перевищує аналогічний показник лише таких країн, як Білорусь. Узбекистан і Таджикистан.