Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Тактика лікування хронічного холециститу у дітей
Дієтичне харчування доповнюють призначенням вітамінних препаратів (аскорбінова кислота, аскорутин, ціанкобаламін, фолієва кислота). Антибактеріальну терапію застосовують суворо за показаннями: загострення хронічного холецистохолангіту, що супроводжується запальними змінами з боку крові (нейтрофільний лейкоцитоз, збільшення ШОЕ), наявність хронічних вогнищ інфекції, виражені ознаки бактеріальної інтоксикації. Використовують антибіотики широкого спектру дії, які добре проникають у жовч і створюють у ній лікувальну концентрацію (еритроміцин, олеандоміцин, лінкоміцин, напівсинтетичні пеніциліни, нітрофуранові препарати) впродовж 7 – 14 днів, інколи застосовуючи 2 препарати. Одночасно з метою профілактики дисбактеріозу призначають біопрепарати (біфідумбактерин, колібактерин, йогурт, лінекс, хілак). Жовчогінні препарати, які складають суть патогенетичної терапії ХХ, призначають за принципом лікування ДЖВШ. Під час антибактеріальної терапії активну жовчогінну терапію обмежують. На диспансерному спостереженні діти з ХХ перебувають впродовж 3 років, протягом цього періоду щшороку проводиться 2 – 3 курси протирецидивного лікування по 4 – 6 тижднів. Санаторно-курортне лікування проводять не раніше 3 міс. Після загострення (Трускаець, Моршин, Березовські мінеральні води). Хронічний гепатит - це хронічне захворювання з рецидивуючим перебігом в основі якого лежить запалення тканини печінки, обумовлене первинним ураженням паренхіми органу із вторинними порушеннями його функції і тривалістю не менше 6 міс від початку розвитку гострого запального процесу в печінці. ХГ прийнято рахувати поліетіологічним захворюванням, пов’язаним з дією різноманітних екзогенних та ендогенних фактторів. Основними етіологічними чинниками розвитку ХГ Є: · інфекційні – вірусні, паразитарні; · токсичні – алкогольні, медикаментозні, під дією ядів та хімікатів; · радіаційні; · реактивні; · в результаті порушення обміну речовин; · холестатичні; · аутоімунні.
|