Міжнародні науково-технічні програми.

Міжнародне науково-технічне співробітництво (МНТС) - це сукупність взаємовідносин технічного, виробничого, валютно-фінансового та правового характеру, які ґрунтуються на обміні результатами наукових досліджень, технологічних розробок, найсучаснішому технологічному досвіді тощо.

Державні наукові та науково-технічні програми є головним засобом реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки шляхом концентрації науково-технічного потенціалу країни для вирішення найважливіших природничих, технічних і гуманітарних проблем. Державні наукові та науково-технічні програми поділяють на такі:

o загальнодержавні (національні);

o державні (міжвідомчі);

o галузеві (багатогалузеві);

o регіональні (територіальні).

Статус державних (міжвідомчих) наукових та науково-технічних програм мають також відповідні частини загальнодержавних (національних) програм економічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля. Головним засобом реалізації загальнодержавних (національних) науково-технічних програм є державні (міжвідомчі), галузеві (багатогалузеві) та регіональні (територіальні) програми. Державні наукові та науково-технічні програми формує Міністерство України у справах науки і технологій на підставі цільових проектів і розробок, відібраних на конкурсних засадах. Обсяги фінансування загальнодержавних (національних) науково-технічних програм щорічно визначає Верховна Рада України під час прийняття Закону України про Державний бюджет України. Положення про державні наукові та науково-технічні програми затверджує Кабінет Міністрів України.

Основними цілями МНТП є: налагодження кооперації і співробітництва між університетами, дослідними інститутами, малими та середніми компаніями, а також великими фірмами; підвищення продуктивності та конкурентноздатності економіки, створення та підтримка умов для ефективного міжнародного інноваційного співробітництва. Класифікація міжнародних наукових програм

В організаційно-виробничому аспекті міжнародні науково-технічні відносини можна класифікувати на:

Обмін загальною науково-технічною інформацією, накопичення інформації в банках даних для спільного використання, наприклад, у консультаційних цілях, включаючи обмін програмними продуктами.

Укладання і реалізація контрактних угод щодо проведення НДДКР контрагентом з наступною передачею всієї інформації і права розпорядження результатами розробок замовнику (в тому числі права оформлення патенту і ліцензії на виробництво).

Спільне проведення на основі прямих зв'язків партнерами з різних країн коопераційних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт щодо конкретного винаходу з наступним спільним володінням патентом і правом надання ліцензії (чи, що буває значно рідше, - роздільним).

Здійснення міжнародних (за участю кількох країн або фірм) науково-технічних програм з розробки важливих спеціальних проблем (наприклад, телекомунікаційна технологія чи біотехнологія) на основі спеціалізації та кооперації НДДКР.