Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Культура, соціально-культурна сфера та менеджмент
Сфера культури як сфера послуг. Особливості менеджменту в соціально-культурній сфері. Професійно-особистісна модель менеджера і гуманітарна культура
Культура, соціально-культурна сфера та менеджмент Як говорили великі Конфуцій і Платон, будь-яку справу треба починати з «Виправлення імен» - уточнення змісту основних понять. Повною мірою це доречно і навіть обов'язково у вивченні даної дисципліни. Під менеджментом в змісті даної дисципліни розуміється система управління діяльності, що забезпечує успішне функціонування самих різних соціальних інститутів - організацій, покликаних здійснювати соціально-значиму діяльність. Менеджмент має місце практично у всіх сферах життєдіяльності суспільства (комерційному і некомерційному бізнесі, політиці, науці, освіті, конфесійної активності і т. Д.). Технологія менеджменту залежить від соціально-економічного розвитку суспільства і конкретної сфери, інформаційного забезпечення, чинного законодавства і цілого ряду інших факторів. Зміст поняття «культура» в рамках дисципліни, що вивчається доцільно розглядати в двох аспектах: 1. Як спосіб буття людини як соціальної істоти, як про систему позагенетичного успадкованого соціального досвіду. У цьому плані культура утворює матеріальну і духовну середовище, яке сприятиме формуванню і піднесенню людини. 2. Як конкретна сфера життя суспільства (сфера культури), включає збереження і використання культурно-історичної спадщини (музейне, бібліотечне та архівна справа, національні і місцеві традиції, свята і т. Д.), Художню освіту і дитячу творчість, мистецтво, творчу (переважно художню) діяльність,, концертну діяльність, організацію дозвілля і розваг, аматорство, етнографічні мистецтва і ремесла, а також діяльність, їх забезпечує (економіка культури, право, фінансування, управління, інформація, підготовка та перепідготовка професійного середовища, розвиток матеріально-технічної бази і т. п.). Діяльність у сфері культури здійснюється організаціями, установами, підприємствами різної відомчої приналежності (державними, муніципальними, приватними, громадськими організаціями) і форми власності, а також приватними особами. У наш час культура і сфера культури мають відношення до діяльності будь-яких фірм (не тільки сфери культури) і менеджменту ними і в них. Культура - тим, що сучасний менеджмент не тільки проявляє все більшу залежність від свого соціально-культурного контексту, від соціально-культурного середовища фірми, а й сам набуває рис технології соціально-культурного нововведення. Більш того, кожна фірма все більш виразно постає носієм певної культури. Сфера культури - бо сучасний менеджмент, в силу його зазначених особливостей, дуже тісно співпрацює з установами сфери культури: широкий розвиток спонсорства, благодійно - сти, інших форм зв'язків з громадськістю (public relations) нездійсненні без такої співпраці. Таким чином, стає очевидною актуальність вивчення технологій менеджменту в соціально-культурній сфері. Г.Л. Тульчинський висуває наступні аргументи з цього приводу: По-перше, в технологічному змісті менеджменту розкривається все багатство менеджменту взагалі, в сфері культури діють самі різні фірми. По-друге, перспективи такого розгляду важливі для з'ясування можливостей співпраці зі сферою культури інших сфер ділової активності. Головна особливість менеджменту в сфері культури полягає в тому, що гроші в цій сфері заробляються переважно не на основі простої комерції, а на основі залучення коштів зацікавлених доноров: спонсорства, патронажу, благодійності. По-третє, ще більш очевидно інша обставина - наростання вимог до менеджментної компетентності фахівців і працівників соціально-культурної сфери. Перехід від суто адміністративно-розподільчої технології управління сферою до ширшого використання економічних методів, від чисто дотаційного бюджетного фінансування структур до фінансування програм, до конкуренції за бюджетні кошти, необхідності широкого залучення позабюджетних коштів, ідеологічний і політичний плюралізм, господарська самостійність - все це радикально змінює вимоги до професіоналізму менеджера в соціально-культурній сфері. Якщо раніше він бачив себе переважно працівником «ідеологічного фронту», педагогом-вихователем, то тепер він повинен бути практично орієнтований в технології маркетингу в комерційній та некомерційній діяльності, бути економічно і юридично грамотним фахівцем, коротше кажучи - бути повноцінно компетентним в питаннях менеджменту, без всяких знижок на горезвісну «специфіку» сфери. Звісно ж, що специфіка менеджменту в соціально-культурній сфері полягає в його різноманітному застосуванні. Соціально-культурна сфера включає в себе діяльність як суто некомерційну, так і комерційну (платні послуги), як місцевого, так і міжнародного масштабу. Спільність проблем і інтересів сучасного бізнесу і сфери культури обумовлені не тільки їх технологічним змістом. Самі ці технологічні особливості обумовлені глибоким і принциповим обставиною. Це дає підстави стверджувати, що сучасний бізнес і соціально-культурна сфера повинні взаємодіяти в своєму розвитку, і саме технологія менеджменту є тут необхідною умовою ефективності такої взаємодії. Соціально-культурна сфера вже не може існувати і розвиватися як сфера виключно державних інтересів. Залучення позабюджетних джерел фінансування, дедалі активнішу співпрацю соціально-культурної сфери з фінансовим, промисловим і торговим капіталом, громадськими рухами і організаціями - одне з необхідних умов збереження культурно-історичної спадщини, відтворення творчого потенціалу, розвитку культурного життя. Однак і бізнес зацікавлений у співпраці з соціально-культурною сферою, зокрема здійснення комунікативної політики будь-якої організації сьогодні неможливо без звернення до соціальнокультурним технологіям. Так, наприклад, формування і просування іміджу і репутації фірми, спонсорство, патронаж та благодійність, робота з персоналом, розширення співробітництва, навіть рекламні кампанії та акції зі стимулювання продажів - все це нездійсненно без проведення свят, конкурсів, виставок, культурних програм. Бізнес і культура в сучасному суспільстві, на думку Г.Л. Тульчинського, «скуті одним ланцюгом» - припускають і доповнюють один одного, немислимий один без одного. Ця «приреченість» на співпрацю має глибокий політологічний сенс, надзвичайно важливий для розвитку і перетворення суспільства. Справа в тому, що ця співпраця, по суті справи, являється способом реалізації громадянського суспільства - недекларування його, а нарощування його реальної тканини, його механізмів, процедур і «мускулів». Тільки суспільство, в якому склалися і визріли розвинені форми співробітництва ділового світу і сфери культури, здатне до саморозвитку і само - регулювання соціально-економічних і соціально-культурних процесів - по можливості незалежно від держави. Власне, тільки в такому суспільстві і можуть скластися реальні передумови і умови для становлення демократії. Культура в сучасному суспільстві дедалі більше виступає і усвідомлюється не як результат, наслідок соціально-економічного та політичного розвитку, а як необхідна умова, найважливіший фактор цього розвитку, моральний стрижень особистості і суспільства. Без опори на цей ресурс, без його збереження і розвитку неможливо забезпечення інших стратегічних цілей і завдань, таких як формування сприятливого соціального клімату, інтеграція і просування міст і країни в цілому в світове інформаційне, соціально-економічний простір. Більш того, досягнення головної стратегічної мети - стабільного поліпшення якості життя всіх верств населення є приведення практичних умов життя і роботи у відповідність з духовним потенціалом будь-якого територіального утворення. В даному контексті, за доцільне розгляд і самого поняття «соціально - культурна діяльність». У цьому напрямку можна не відзначити наукові дослідження, проведені в Московському державному університеті культури і мистецтв, колективом вчених, які під керівництвом Т. Г. Кисельової та Ю. Д. Красильникова, займаються розробкою методологічних, теоретичних і методичних основ соціально - культурної діяльності. Ю.Д. Красильников після багаторічних наукових пошуків уточнив визначення соціокультурної діяльності, звівши його до формулі: «Соціально - культурна діяльність - це виховна діяльності, орієнтована на людину, на вичерпне відкриття в ньому духовного потенціалу». Дещо інше розуміння соціокультурної діяльності у В. В. Туєва, який визначає її як «керований суспільством і його соціальними інститутами процес залучення людини до культури». Вступаючи в полеміку з В. В. Туєв, Н. Н. Ярошенко знаходить подібне визначення соціально-культурної діяльності «безмірним і гранично широким, а отже, позбавленим специфіки». Таку думку Н. Н. Ярошенко аргументує наступним чином: «Соціально - культурна діяльність має на меті не тільки прилучення людини до культури, а й створення умов для того, щоб культура ставала основою для соціальної взаємодії». Розглядаючи соціально-культурну діяльність як особливий вид педагогічної діяльності, в процесі якої цінності культури обумовлюють формування якісно нових суспільних відносин, Н.Н. Ярошенко пропонує наступне визначення: «Соціально - культурна діяльності повинна розумітися як сукупність педагогічних технологій, які забезпечують перетворення культурних цінностей в регулятором соціального впливу, а також технологічно визначають соціально-виховні процеси». Таким чином, виходить, що соціально - культурна діяльність як процес, висловлюючи суть і логіку педагогічного впливу, виступає як зв'язок об'єкта і суб'єкта. Отже, система управління цією діяльності, нічим не відрізняється від управління діяльністю будь-якої іншої сфери. Виходячи з положення М.М. Бахтіна: «Будь-яке творчість визначається своїм предметом і структурою і тому не допускає і, по суті, нічого не вигадує, а лише розкриває те, що дано в самому предметі», слід, що найбільш актуальною теоретичною проблемою є дослідження системи управління, визначення його кордонів з урахуванням того, що соціально - культурна діяльність як об'єкт, буде складно, суперечливим конгломератом світоглядних, психологічних, моральних, культурних і естетичних якостей.
|